Ухвала суду № 139673979, 11.09.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/992/26

Провадж.№ 2/481/794/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. Новобузький районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Вжещ С.І., при секретарі судового засідання Юхименко Т.М., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючій судді Вжещ С.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Новобузького районного суду Миколаївської області Вжещ С.І. перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

10.09.2026 року через канцелярію суду відповідач ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Вжещ С.І. мотивувавши там, що на думку заявника суддя не може брати участь у розгляді вказаної справи, оскільки вважає, що є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Вжещ С.І., через те, що суддя має прихильність до позивача по справі - ТОВ «Споживчий центр», оскільки задовольнила клопотання позивача про витребування додаткових доказів поза межами встановленого строку.

Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав для розгляду питання про відвід судді з повідомленням учасників справи.

Враховуючи приписи ч. 7, 8 ст.40 ЦПК України, суд постановляє проводити розгляд питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ч.5 ст. 40 ЦПК України питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу, оскільки на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів.

Ознайомившись із заявою про відвід із долученими документами, суд приходить до наступного.

Згідно частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

За положеннями частин другої, третьої статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 39 ЦПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

В заяві відповідача ОСОБА_1 фактично йде мова про незгоду з процесуальними рішеннями головуючої судді Вжещ С.І. по справі 481/992/26. Крім того, відповідач ОСОБА_1 , виходячи із своєї суб`єктивної думки, зробив висновок про те, що суд має прихильність до однієї із сторін по справі.

Вирішуючи такі доводи, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 126, 129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов`язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні №6-рп\2001 від 23.05.2001, судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови «Про незалежність судової влади» за №8 від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Також, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Згідно з частиною 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Наведені відповідачем ОСОБА_1 обставини щодо наявності підстав для відводу судді, передбачених п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, не дають підстав для висновку про упередженість судді чи про необ`єктивне ставлення до учасників справи, а є власною суб`єктивною, нічим не підтвердженою думкою відповідача, не згодного з процесуальними рішеннями судді.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ті обставини, які викладені у заяві про відвід, не свідчать про упередженість або певну зацікавленість судді у наслідках розгляду цієї справи, і тому не є підставою для задоволення заяви про відвід.

Керуючись ст. 4, 36-40, 259-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючій судді Вжещ Світлані Іванівні у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором визнати необґрунтованою та в її задоволенні відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складений 11.09.2026.

Суддя С.І.Вжещ