Ухвала суду № 139671514, 03.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46598/26-к

пр. 1-кс-45450/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026000000000504 від 21.04.2026,

учасники кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_3 , представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Заступник начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 42026000000000504 від 21.04.2026 про арешт майна, яке вилучене 29.05.2026 під час обшуку в офісному приміщенні ТОВ «НВП Цифрові рішення» і ТОВ «УнІТ» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55Г, а саме: оборотно-сальдові відомості ТОВ «Універсальні інформаційні технології» на 22 арк., документи щодо бронювання від мобілізації працівників ТОВ «Універсальні інформаційні технології» на 28 арк.

Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42026000000000504 від 21.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що службовими особами суб`єктів господарювання з корисливих мотивів вчиняються дії направлені на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до вказаної протиправної діяльності причетні посадові особи ТОВ «НВП Цифрові рішення» (код ЄДРПОУ 43957177) та ТОВ «Універсальні інформаційні технології» (код ЄДРПОУ 34891802).

Директор ТОВ «НВП Цифрові рішення» - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , засновник ТОВ «НВП Цифрові рішення» - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Директором ТОВ «Універсальні інформаційні технології» є ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , головний бухгалтер - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засновник - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За наявними оперативними даними, посадовими особами ТОВ «НВП Цифрові рішення» і ТОВ «УнІТ», після отримання критичного статусу підприємства, з корисливих мотивів оформлювалися на роботу з бронюванням чоловіки призовного віку. Так, якщо на кінець 2022 року у штаті ТОВ «НВП Цифрові рішення» перебувало 25 чоловіків, то на травень 2025 - вже 117, а на початок 2026 року - понад 130. При цьому заробітна плата встановлювалась на мінімально необхідному (законодавчо визначеному) рівні для отримання для особи бронювання від мобілізації.

Серед таких працівників, що мають бронювання, є рідний брат дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , 26.10.83, РНОКПП НОМЕР_4 . За отриманою оперативною інформацією, ОСОБА_10 має російське громадянство: паспорт рф НОМЕР_5 від 30.05.14, підрозділ видачі 900-003 («федеральная миграционная служба россии в республике Крым»), зареєстрований « АДРЕСА_1 ».

Також одним із фіктивно заброньованих працівників є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 . З 20.06.23 оформлений на ТОВ «НВП Цифрові рішення» інженером відділу інформаційних технологій.

Крім того, фіктивно заброньованим є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Встановлено, що посадові особи ТОВ «НВП Цифрові рішення» та ТОВ «Універсальні інформаційні технології» шляхом незаконного бронювання та видання документів, необхідних для перетину кордону сприяють у незаконному перетині кордону ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 для вирішення їх бізнес-питань.

Зокрема встановлено, що вказані особи шляхом проведення незаконних фінансових оборудок на підконтрольних підприємствах-резидентах, організовують вивід валюти та кордон, та під час перетину кордону контролюють грошові потоки за межами України.

ОСОБА_11 є власником ТОВ «Нашдім Сервіс» (42956434) та ТОВ «Волицький цегельний завод» (33586438).

ОСОБА_12 є засновником і бенефіціаром ПП «Креатив-ЛТД», ТОВ «Босфор Девелопмент Груп» (код 40717625), ТОВ «Південь-пісок ЛТД» (код 34964031), ТОВ «Конструкція-Строй» (код 34944136), ТОВ «ТПК-Будінвест» (код ЄДРПОУ 35326599).

ОСОБА_10 є засновником і бенефіціаром ТОВ «Укрбудавтосервіс» (44544753), ТОВ «НикАвтотрансЛогистик» (41130295) та директором ПП «АвтоЮг» (19301023).

29.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районого суду м. Києва від 19.05.2026, справа №757/26631/26-к, проведено обшук в офісному приміщенні ТОВ «НВП Цифрові рішення» і ТОВ «УнІТ» за адресою:м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55Г, а ході якого в тому числі виявлено та вилучено: оборотно-сальдові відомості ТОВ «Універсальні інформаційні технології» на 22 арк. та документи щодо бронювання від мобілізації працівників ТОВ «Універсальні інформаційні технології» на 28 арк.

29.05.2026 постановою слідчого вилучені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином, є обґрунтована необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував з огляду на його не обґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у накладенні арешту на майно.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною 10 ст. 171 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 171 КПК України).

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, прокурором не обґрунтовано та не доведено, що вилучене майно відповідає положенням ст. 98 КПК України, тобто вилучені документи зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, ні в матеріалах клопотання, ні під час судового розгляду прокурором не доведено існування ризиків, які б обґрунтували такий рівень втручання у право власності особи, яка не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, в даному випадку, слідчий суддя звертає увагу, що визнання вилученого в ході обшуку майна речовим доказом в даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення арешту на таке майно, а виходячи зі змісту постанови про визнання речовим доказом - остання не містить переліку критеріїв відповідності вилученого майна ознакам речового доказу, що зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

В той же час таке обмеження права власності не є співмірним і пропорційним завданням кримінального провадження.

Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026000000000504 від 21.04.2026 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1