Ухвала суду № 139671437, 10.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

10.09.2026 Справа № 756/18456/25

Справа № 756/18456/25

Провадження № 2/756/2501/26

УХВАЛА

10 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Стасевич Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

31.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заявив клопотання про витребування у позивача на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України оригіналу електронного доказу кредитного договору від 27.03.2025 № 27.03.2025-100001173 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифіката електронного підпису, що підтверджує підписання договору обома сторонами, а в разі ненадання оригіналів про визнання недопустимими доказами наданих позивачем паперових копій електронних документів.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що кредитного договору на умовах, викладених у позовній заяві, він не укладав, а позивач подав до суду лише паперові роздруківки електронних документів, оригіналів яких матеріали справи не містять, унаслідок чого перевірити відповідність поданих копій оригіналу неможливо. Відповідач послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23.

06.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що подані з позовною заявою докази є належними, допустимими та достатніми, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано з боку відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а відповідач своїх заперечень жодними доказами не підтвердив.

Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч. 2, 3 ст. 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч. 3 ст. 84 ЦПК України).

Клопотання про витребування доказів заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, тобто у спосіб, визначений ч. 3 ст. 83 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (ч. 2 ст. 100 ЦПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 100 ЦПК України). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч. 4 ст. 100 ЦПК України).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством.

У постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) Верховний Суд зазначив, що «якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа».

У цій же постанові Верховний Суд виснував, що «можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний», а якщо «до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди».

Верховний Суд у зазначеній постанові також указав, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки жоден із судів не витребував у позивача оригіналів електронних доказів, незважаючи на клопотання відповідача, і це є порушенням принципу змагальності сторін.

Судом установлено, що на підтвердження факту укладення кредитного договору від 27.03.2025 № 27.03.2025-100001173 та його умов позивач подав до суду паперові копії електронних документів. Оригіналів електронних доказів або їх електронних копій, на які накладено кваліфікований електронний підпис, позивач не подав; за твердженням самого позивача, договір з боку відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тобто підписом, вимоги до якого не передбачають забезпечення цілісності та незмінюваності підписаних даних.

Відповідач у відзиві прямо поставив під сумнів відповідність поданих паперових копій оригіналам електронних документів та заперечив як факт укладення договору на вказаних позивачем умовах, так і належність йому електронного підпису.

Оригінал електронного доказу перебуває у володінні позивача як власника інформаційно-комунікаційної системи, у якій, за його твердженням, укладено договір, а тому відповідач об`єктивно позбавлений можливості отримати такий доказ самостійно.

Ураховуючи предмет доказування та обставини, що підлягають установленню у справі, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача в частині витребування у позивача оригіналу електронного доказу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 77, 81, 83, 84, 89, 100, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) оригінал електронного доказу електронний примірник кредитного договору від 27.03.2025 № 27.03.2025-100001173 з усіма доповненнями та додатками до нього, з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом.

Встановити строк виконання ухвали в частині витребування доказів протягом 10 днів з дня одержання її копії.

Роз`яснити, що особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.О. Тиха