Ухвала суду № 139671070, 11.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"11" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1319/26

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Л7" адвоката Саліхова Б.В. про відвід судді по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Л7", м. Львів

до Приватної фірми "ФБС", м. Харків

про розірвання договору, стягнення 268 002,39 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л7" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області 16 квітня 2026 року з позовною заявою, в якій просить суд розірвати Договір на виконання робіт № 31-Л від 25.09.2024 та стягнути з Приватної фірми "ФБС" (надалі - Відповідач) суму в загальному розмірі 268 002,39 грн (де: 191 600,00 грн - основний борг, 11 589,10 грн - інфляційне збільшення, 59 065,29 грн - пеня, 5 748,00 грн - 3% річних), а також судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані із розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором на виконання робіт № 31-Л від 25.09.2024 в частині своєчасного та повного виконання робіт, внаслідок чого Позивач втратив інтерес для подальшого виконання Договору у первісному вигляді, вимагає розірвання такого Договору, повернення грошових коштів та нарахував Відповідачу штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1319/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі №922/1319/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Л7" до Приватної фірми "ФБС" про розірвання договору на виконання робіт № 31-Л від 25.09.2024 та стягнення суми в загальному розмірі 268002,39 грн (де: 191600,00 грн - основний борг, 11589,10 грн - інфляційне збільшення, 59065,29 грн - пеня, 5748,00 грн - 3% річних) залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Л7» з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мали значення для справи, просив ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі №922/1319/26 скасувати та направити матеріали справи №922/1319/26 до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду; судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з поданням апеляційної скарги, покласти на відповідача.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі № 922/1319/26 скасовано. Справу №922/1319/26 передано на розгляд суду першої інстанції.

Наразі матеріали справи №922/1319/26 зі Східного апеляційного господарського суду не повернулися.

07 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Л7" адвокатом Саліховим Б.В. подано заяву (вх. №21929) про відвід судді Господарського суду Харківської області Жигалкіна І.П. від подальшого розгляду справи № 922/1319/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л7" до Приватної фірми "ФБС" про розірвання договору та стягнення 268 002,39 грн.

В обгрунтування заяви про відвід судді представник позивача наголошує зокрема, що підставою для заявлення цього відводу є не незгода з окремим процесуальним рішенням суду та не сам по собі факт скасування ухвали судом апеляційної інстанції, а сукупність конкретних процесуальних дій, рішень та обставин, які в їх взаємозв`язку формують у Позивача обґрунтований сумнів щодо здатності судді надалі забезпечити рівне, неупереджене та об`єктивне ставлення до сторін. Так 30 квітня 2026 року представником Позивача було подано клопотання про участь у всіх судових засіданнях у справі № 922/1319/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Зазначене клопотання було задоволене судом, після чого представник Позивача брав участь у перших судових засіданнях саме в режимі відеоконференції через узгоджену систему відеоконференцзв`язку. Під час судових засідань, призначених на 18.06.2026 та 02.07.2026, очікував на підключення до судового процесу, увійшовши до системи. Проте в обох випадках виклику або з`єднання з боку суду представник позивача так і не отримав, у зв`язку з чим був позбавлений технічної можливості висловити позицію Позивача. Жодних повідомлень від суду про скасування ухвали щодо відеоконференції, зміну порядку участі у засіданнях чи про обов`язковість явки представників сторін до приміщення суду на адресу Позивача чи на адресу представника не надходило. У судовому засіданні 02.07.2026, за відсутності представника Позивача, викликаної відсутністю з`єднання з боку суду, представник Відповідача заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду. При цьому в матеріалах справи містилося письмове клопотання самого представника Відповідача, у якому він раніше просив суд відкласти судове засідання, призначене на 02.07.2026, посилаючись на свою зайнятість в іншому судовому процесі. Незважаючи на завчасне повідомлення суду про неможливість своєї участі, представник Відповідача особисто з`явився в засідання та заявив усне клопотання, яке суд задовольнив, постановивши ухвалу від 02.07.2026 про залишення позову ТОВ "Л7" без розгляду. При цьому у вступній та резолютивній частинах ухвали від 02.07.2026 суд зазначив, що ухвала не підлягає апеляційному оскарженню. Натомість у повному тексті ухвали суд зазначив, що ухвала може бути оскаржена, однак помилково вказав неналежний суд апеляційної інстанції, саме Західний апеляційний господарський суд, тоді як апеляційний перегляд судових рішень Господарського суду Харківської області здійснює Східний апеляційний господарський суд. 26 серпня 2026 року Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову у справі № 922/1319/26, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л7" було задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У якості правових підстав щодо відводу, представник заявника посилається на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України - суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності. При цьому зазначає, що Позивач усвідомлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання самі по собі не можуть бути підставою для відводу. Водночас у цій справі Позивач посилається не на сам факт незгоди з процесуальним рішенням судді, а на сукупність конкретних обставин, які об`єктивно викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при подальшому розгляді справи.

Також в обґрунтування своєї заяви, представник позивача зазначив, що особливе значення для оцінки обґрунтованості заявленого відводу має постанова Східного апеляційного господарського суду іменем України від 26 серпня 2026 року у справі № 922/1319/26. Суд апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Позивача у повному обсязі та повернення справи для продовження розгляду. При цьому апеляційний суд прямо зазначив, що суд першої інстанції не навів обґрунтованих аргументів щодо того, чи міг суд розглянути справу без участі представника Позивача за наявними у справі доказами. Вказаний висновок має істотне значення для цієї заяви, оскільки він підтверджує, що суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду не здійснив належної процесуальної оцінки можливості продовження розгляду справи, не з`ясував необхідності участі представника Позивача та фактично застосував найбільш суворий процесуальний наслідок без достатнього обґрунтування. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на порядок організації судових засідань у режимі відеоконференції. Відповідно до Інструкції секретаря судового засідання щодо проведення судових засідань у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, розміщеної на офіційному веб-сайті https://vkz.court.gov.ua/, додавання учасників до відеоконференції виконується організатором на сторінці конференції або у режимі адміністрування. Отже, саме секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання в електронній формі, технічного запису судового засідання та запрошує учасників справи до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом їх додавання до відеоконференції на сторінці конференції або у режимі адміністрування. Такі правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 917/1748/25. Таким чином, непідключення представника Позивача до судових засідань 18.06.2026 та 02.07.2026 не могло бути формально оцінене судом першої інстанції як неявка Позивача без з`ясування того, чи було представника Позивача фактично додано організатором до відеоконференції та чи було забезпечено судом реальну можливість його участі в засіданні. Більше того, судова колегія Східного апеляційного господарського суду зазначила, що залишаючи без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» за наведених підстав та за існування обставин, які свідчать про бажання і наміри представника взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму. Таким чином, апеляційний суд фактично встановив, що суд першої інстанції не врахував усіх фактичних обставин справи, не забезпечив належного балансу між процесуальними правами сторін і необхідністю забезпечення ефективного судового захисту, а також формально застосував процесуальні норми у ситуації, коли існували обставини, що свідчили про бажання та намір представника Позивача брати участь у розгляді справи. Саме ці висновки апеляційного суду об`єктивно підтверджують наявність у Позивача обґрунтованих сумнівів щодо подальшої неупередженості та об`єктивності судді Жигалкіна І.П. при розгляді цієї справи. Позивач наголошує, що у цьому випадку йдеться не лише про скасування окремого процесуального рішення. Апеляційний суд надав оцінку способу здійснення судом першої інстанції організації судового процесу та встановив, що суд першої інстанції не врахував обставини, які мали істотне значення для забезпечення права Позивача на участь у судовому засіданні та розгляд справи по суті. За таких умов повернення справи для продовження розгляду тому самому судді, який уже допустив такі процесуальні порушення саме щодо Позивача, об`єктивно створює сумнів у тому, що подальший розгляд буде сприйматися Позивачем як безсторонній, рівний та справедливий.

Позивач звернув увагу також на те, що надмірно формальний підхід судді Жигалкіна І.П. до процесуальних прав Позивача проявився не лише під час постановлення ухвали від 02.07.2026 про залишення позову без розгляду. Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» було залишено без руху. Позивачу було встановлено п`ятиденний строк для подання додаткових документів та пояснень, зокрема доказів направлення Відповідачу письмової відповіді за вих. № 20250407/1 від 07.04.2025, а також Акта № 2 приймання-передачі на відповідальне зберігання від 12.11.2024 або письмових пояснень щодо його відсутності. Позивач виконав вимоги суду та усунув недоліки, після чого провадження у справі було відкрито. Позивач не заперечує право суду залишати позовну заяву без руху у випадках, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України. Водночас у контексті цієї заяви значення має не сама ухвала від 21.04.2026, а подальша послідовність процесуальних дій суду. Спочатку суд застосував до Позивача формальний процесуальний механізм залишення позову без руху. Надалі, після відкриття провадження та після задоволення клопотання Позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, суд знову застосував до Позивача суворий процесуальний наслідок - залишення позову без розгляду, не з`ясувавши причин непідключення представника Позивача до судового засідання. У сукупності з висновками Східного апеляційного господарського суду про надмірний формалізм суду першої інстанції така послідовність процесуальних дій створює у Позивача обґрунтоване враження, що під час розгляду цієї справи до Позивача застосовувався надмірно формальний та непропорційний підхід, який ускладнював реалізацію його права на ефективний судовий захист. Зазначені обставини не оцінюються Позивачем ізольовано. Саме їх сукупність, а саме залишення позовної заяви без руху, подальше непідключення представника Позивача до судових засідань у режимі відеоконференції, залишення позову без розгляду, суперечливе зазначення порядку апеляційного оскарження, неправильне визначення апеляційного суду та скасування ухвали апеляційним судом у повному обсязі формує об`єктивний сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при подальшому розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2026 у справі №922/1319/26 визнано заяву (вх. №21929 від 07.09.2026) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» адвоката Саліхова Б.В. про відвід судді Жигалкіна І.П. від розгляду справи №922/1319/26 - необґрунтованою. Передано заяву (вх. №21929 від 07.09.2026) про справі №922/1319/26 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 для розгляду заяви представника позивача про відвід судді по справі № 922/1319/26 визначено суддю Чистякову І.О.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача про відвід судді Жигалкіна І.П. (вх. №21929 від 07.09.2026), суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приписами частин другої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 35 ГПК України.

Так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

За приписами ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 36 ГПК України регулює недопустимість повторної участі судді у розгляді справи.

Отже, в ГПК України передбачені як перелік обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, так і випадки, за яких заявлення відводу не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

У якості правових підстав щодо відводу судді Жигалкіна І.П. представник позивача посилається на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законом України "Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", з огляду на приписи ст. 9 Конституції України та ст. 3 ГПК України, господарські суди у процесу здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватись нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року та "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року Європейським судом з прав людини нагадано, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-И, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-111, с. 825, п. 30).

Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (заява N 21722/11) від 09 січня 2013 року висловлено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (їi) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У рішенні по справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року (заява N 33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Тобто, заявлений учасником відвід судді від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Будь-яких належних доказів, які б підтверджували обставини, які викликають сумнів у упередженості або необ`єктивності судді Жигалкіна І.П. при розгляді цієї справи до заяви про відвід судді заявником не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Порушення процесуальних прав позивача на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (зокрема непідключення представника до засідань 18.06.2026 та 02.07.2026), які потягли за собою скасування в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Харківської області від 02.07.2026 у справі №922/1319/26 про залишення позову без розгляду, технічні помилки при складанні судового рішення, попереднє залишення позовної заяви без руху, подальше непідключення секретарем судового засідання представника Позивача до судових засідань у режимі відеоконференції не є автоматичною підставою для відводу судді Жигалкіна І.П. і не доводять його упередженості або необ`єктивності при розгляді цієї справи.

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги те, що заява про відвід не містить належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини, що викликають сумнів щодо упередженості або необ`єктивності судді Жигілкіна І.П., в задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Жигалкіна І.П. слід відмовити.

Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 73, 74, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Л7" адвоката Саліхова Б.В. про відвід судді Жигалкіна І.П. (вх. №21929 від 07.09.2026).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (статті 235, 255 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу підписано 11.09.2026.

Суддя Чистякова І.О.