Ухвала суду № 139670458, 08.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2279/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2279/25

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком", Київська область, м. Бориспіль

про стягнення 319 469,36 грн

за участю представників:

від позивача: Ракоїд М.Ю., наказ № 14-к від 12.04.2021

від відповідач (заявник): Ясько І.В., адвокат, ордер серії АІ № 2222891 від 05.06.2026

Мурченко Є.О., адвокат, орде серії АІ № 1960662 від 29.07.2025

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області були задоволені; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області 319 469,36 грн неустойки та 3 833,63 грн витрат зі сплати судового збору.

20.05.2026 через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" надійшла заява від 20.05.2025 (вх. № 4517) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/2279/25.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 вказану заяву передано до розгляду судді Христенко О.О.

Ухвалою суду від 21.05.2026 заява від 20.05.2025 (вх. № 4517) про розстрочення виконання рішення суду була прийнята до розгляду суддею Христенко О.О. та призначена до розгляду на 08.06.2026.

В судовому засіданні 08.06.2026 відповідач надав усні пояснення щодо обґрунтування своєї заяви, вимоги заяви підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в заяві.

Представник позивача в судовому засіданні усно заперечував проти заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду вважаючи, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено необхідності надання йому розстрочки, а відсутність коштів на рахунках відповідача не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/2279/25, заявник вказує на те, що відповідач є діючим суб`єктом господарювання, який здійснює свою діяльність, має у штаті працівників, забезпечує їх робочими місцями та здійснює сплату передбачених законодавством податків і обов`язкових платежів. Станом на дату подання цієї заяви зазначені обставини залишаються актуальними. Проте, відповідач не має у вільному обігу та на рахунках грошових коштів у розмірі штрафу, стягнутого на підставі рішення суду від 16.09.2025 року в сумі 319 469,36 грн. Водночас сума штрафу є значною та становить для відповідача надмірний фінансовий тягар. У разі вжиття заходів примусового виконання, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема накладення арешту на рахунки та примусове списання коштів, фактично унеможливить здійснення поточної господарської діяльності відповідача. Такі обставини призведуть до зупинення діяльності підприємства, неможливості виконання договірних зобов`язань, своєчасної виплати заробітної плати та здійснення обов`язкових платежів до бюджету.

Натомість, заявник звертає увагу суду та позивача, що він не уникає відповідальності, а навпаки, вживає заходи, спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Згідно з ч. 1 статті 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

З наданих суду пояснень вбачається, що фінансова стійкість відповідача істотно знижена, що об`єктивно зумовлює необхідність застосування механізму розстрочення виконання рішення суду відповідно до статті 331 ГПК України.

Поряд з цим, відповідач усвідомлює обов`язок належного виконання судового рішення відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому звернувся з даним клопотанням виключно з метою забезпечення його реального та повного виконання.

При цьому, суд зауважує, що розстрочення виконання рішення суду в межах одного року з дня ухвалення такого рішення (постанови) забезпечить стабільний та реалістичний графік погашення заборгованості і сприятиме його повному виконанню відповідачем без шкоди для його матеріального становища та можливістю забезпечувати діяльність підприємства, разом з тим не порушуючи інтересів позивача по справі, який очікує повного виконання рішення суду.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та доводи відповідача, щодо розстрочки виконання рішення суду, відсутність з боку відповідача будь-яких перешкод, направлених на затягування розгляду справи та виконання рішення суду, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та про можливість розстрочення виконання рішення суду у цій справі із оплатою вказаних сум частинами щомісячними платежами - по 01.04.2027.

Суд зазначає, що така розстрочка виконання рішення в даній справі не порушить баланс інтересів сторін, а досягне мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, сприятиме можливості продовження господарської діяльності боржника і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Керуючись ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2279/25 задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2025 у справі № 911/2279/25 за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідком" про стягнення 319 469,36 грн неустойки та 3833,63 грн витрат зі сплати судового збору, в наступних розмірах та за наступним графіком:

до 08.07.2026 року - 32 330,30 грн;

до 08.08.2026 року - 32 330,30 грн;

до 08.09.2026 року - 32 330,30 грн;

до 08.10.2026 року - 32 330,30 грн;

до 08.11.2026 року - 32 330,30 грн;

до 08.12.2026 року - 32 330,30 грн;

до 08.01.2027 року - 32 330,30 грн;

до 08.02.2027 року - 32 330,30 грн;

до 08.03.2027 року - 32 330,30 грн;

до 01.04.2027 року - 32 330,30 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку приписів ч. 2 ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена, в порядку ст. 255 - 257 ГПК України протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвалу підписано - 11.09.2026

Суддя О.О. Христенко