Рішення № 139670355, 10.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1403/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради

08001, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Макарів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 62-А, код ЄДРПОУ 01994698

до Комунального некомерційного підприємства «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області

08072, Київська область, Фастівський район, село Бишів, вулиця Київська, будинок 22-Б, код ЄДРПОУ 44048440

про витребування майна із незаконного чужого володіння

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2856 від 31.05.2024) Комунального некомерційного підприємства «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради до Комунального некомерційного підприємства «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення 26800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у приміщенні відповідача перебуває належний позивачу апарат рентгенівський цифровий «Аспект», інвентарний номер 10470549, 2010 року випуску, заводський номер 10031, який відповідач позивачу не передав.

Також позивач заявляє до стягнення з відповідача 26800,00 грн витрат, понесених ним у зв`язку з оплатою послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «КВАНТ» з діагностики та налагоджування рентгенівського обладнання за договорами №234 від 16.11.2023 та №46 від 12.02.2024.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2024 позовну заяву (вх. №2856 від 31.05.2024) залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №6654/24 від 20.06.2024) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1403/24, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7957/24 від 22.07.2024), у якому відповідач частково визнав обставини спірних правовідносин сторін, що вказані у позовній заяві.

Відповідач не заперечує факту знаходження спірного апарата рентгенівського цифрового «Аспект» у приміщенні амбулаторії відповідача, права власності позивача на цей апарат та необхідності його передачі позивачу.

Водночас відповідач заперечує проти доводів позивача щодо протиправного утримання майна та створення перешкод у його поверненні. Зазначає, що демонтаж апарата, який містить джерело іонізуючого випромінювання, має здійснюватися спеціалізованим суб`єктом господарювання з дотриманням установлених законодавством вимог. Відповідач зазначив, що не заперечує проти проведення демонтажу ТОВ «ВП «КВАНТ» за договором №СО-16 від 12.01.2024 за умови належного погодження строків проведення відповідних робіт.

Також відповідач заперечив проти стягнення 26800,00 грн, зазначивши, що відповідні кошти сплачені позивачем ТОВ «ВП «КВАНТ» за фактично надані позивачу послуги з діагностики та налагоджування рентгенівського обладнання за договорами, укладеними самим позивачем. За твердженнями відповідача, ці послуги виконані у повному обсязі та прийняті позивачем без зауважень, тому обов`язок з їх оплати виник саме у позивача та не може бути покладений на відповідача.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8181/24 від 30.07.2024), у якій позивач заперечив проти наведених відповідачем доводів та зазначив, зокрема, що діагностика і налагодження рентгенівського апарата здійснювались у межах заходів, спрямованих на його подальший демонтаж, перевезення та монтаж у приміщенні позивача, а фактичний демонтаж не відбувся внаслідок дій відповідача та Бишівської сільської ради.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №9147/24 від 09.09.2024), в яких відповідач, серед іншого, спростовує зауваження, що викладені позивачем у відповіді на відзив щодо повноважень представництва у представника відповідача та зазначає, що директором Комунального некомерційного підприємства «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» є Уляна Дученко, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому вона має право діяти від імені підприємства у порядку самопредставництва.

Щодо суті спору відповідач повторно наголосив, що не заперечує права власності позивача на спірний апарат і його передачі власнику за умови проведення демонтажу належним суб`єктом, проте не визнає факту вчинення відповідачем протиправних дій щодо цього майна.

Відповідач також повторно заперечив проти стягнення 26800,00 грн, зазначивши, що послуги з діагностики та налагодження апарата фактично виконані ТОВ «ВП «КВАНТ» на замовлення позивача та прийняті позивачем.

Разом із запереченнями відповідач подав клопотання про поновлення процесуального строку на їх подання, посилаючись на отримання відповіді на відзив 06.08.2024 та відсутність у штаті підприємства юрисконсульта.

На підтвердження дати отримання відповіді на відзив відповідачем надано копію поштового конверта та інформацію з вебсайту АТ «Укрпошта», відповідно до якої поштове відправлення №0800100451065 вручено відповідачу 06.08.2024.

Враховуючи незначний пропуск процесуального строку, наведені відповідачем поважні причини його пропуску, а також завдання господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення спору і необхідність забезпечення реалізації сторонами принципів змагальності та рівності, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку на подання заперечень та враховує їх при вирішенні спору.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

Аргументи позивача

Позивач зазначає, що рішенням Макарівської районної ради від 23.12.2016 №453-25-VII апарат рентгенівський цифровий «Аспект», інвентарний номер №10470549, передано з балансу Комунального закладу «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на баланс Макарівської центральної районної лікарні. Вартість апарата у відповідному рішенні визначена у розмірі 570000,00 грн.

У подальшому Макарівську центральну районну лікарню перетворено у комунальне некомерційне підприємство, а після відповідних організаційних змін та перейменування правонаступником установи є позивач.

Позивач стверджує, що апарат, який перебуває у нього на балансі, фактично продовжує знаходитися у приміщенні відповідача, а неодноразові звернення щодо його повернення результату не дали.

Крім того, позивач заявляє до стягнення 26800,00 грн, які складаються з вартості послуг з діагностики та налагоджування спірного апарата за договорами, укладеними позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством «КВАНТ». Позивач пов`язує понесення цих витрат із діями щодо підготовки апарата до демонтажу, перевезення та подальшого використання.

Аргументи відповідача

Відповідач не заперечує фактичного знаходження апарата рентгенівського цифрового «Аспект» у його приміщенні амбулаторії у селі Бишів та не заявляє власного права на спірний апарат.

Водночас відповідач заперечує проти твердження про неправомірне перешкоджання поверненню апарата та зазначає, що експлуатація, технічне обслуговування, монтаж, демонтаж та інші операції з джерелами іонізуючого випромінювання здійснюються із дотриманням спеціальних вимог законодавства.

Відповідач зазначає, що не заперечує проти демонтажу апарата за умови здійснення таких робіт суб`єктом господарювання, який має передбачене законом право на виконання відповідних робіт.

На підтвердження відсутності перешкод у доступі до апарата відповідач посилається на документи щодо проведення спеціалістами Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «КВАНТ» діагностики та обстеження обладнання.

Щодо стягнення 26800,00 грн відповідач зазначає, що замовником відповідних послуг за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством «КВАНТ» був сам позивач, послуги фактично надані виконавцем та прийняті позивачем без зауважень, а тому правові підстави для перекладення їх вартості на відповідача відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, оцінка доказів та висновки суду

Рішенням Макарівської районної ради від 23.12.2016 №453-25-VII апарат рентгенівський цифровий «Аспект», інвентарний номер №10470549, передано з балансу Комунального закладу «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на баланс Макарівської центральної районної лікарні. Вартість апарата зазначена у розмірі 570000,00 грн.

Виконання зазначеного рішення оформлено актом приймання-передачі основних засобів. В акті спірний апарат ідентифіковано, зокрема, за його найменуванням, а також зазначено, що фактично він знаходиться у приміщенні Бишівської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини; залишкова вартість майна становила 117800,00 грн.

Інвентарна картка та технічний паспорт, надані позивачем, додатково дають можливість ідентифікувати предмет спору за інвентарним номером №10470549 та заводським номером 10031.

При цьому зазначені документи суд оцінює не ізольовано, а у сукупності з рішенням органу місцевого самоврядування про передачу майна, актом приймання-передачі, документами про реорганізацію юридичної особи та Статутом позивача, який отримано за запитом суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо належності позивача та речового права на спірний апарат.

Позивач у позовній заяві не визначає себе власником спірного апарата, а вказує на перебування цього майна на своєму балансі.

Саме по собі перебування майна на балансі юридичної особи не є безумовним доказом належності їй права власності. Баланс є формою бухгалтерського обліку майна та самостійно не створює речового права.

Однак обставини цієї справи не обмежуються самим фактом відображення апарата в бухгалтерському обліку позивача.

Спірний індивідуально визначений апарат був переданий Макарівській центральній районній лікарні на підставі рішення Макарівської районної ради від 23.12.2016 №453-25-VII, а виконання такого рішення підтверджено актом приймання-передачі.

Зазначення в акті приймання-передачі про фактичне знаходження апарата у приміщенні Бишівської медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини не свідчить про передачу речового права на цей апарат відповідній медичній установі, а характеризує його фізичне місцезнаходження на час складання акта.

Судом також досліджені документи щодо подальших організаційно-правових змін юридичної особи, якій передано спірне майно.

Рішенням Макарівської районної ради від 20.12.2018 діяльність Макарівської центральної районної лікарні Макарівського району Київської області припинено шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Макарівська районна центральна лікарня» Макарівської районної ради.

Рішенням Макарівської районної ради від 20.09.2019 №548-39-VII створено Комунальне некомерційне підприємство «Макарівська районна центральна лікарня» Макарівської районної ради та затверджено його Статут.

Рішенням Макарівської селищної ради від 22.03.2021 №100-07-VIII відповідне комунальне некомерційне підприємство перейменовано у Комунальне некомерційне підприємство «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, перетворення юридичної особи, якій було передано спірний апарат, не припинило належних їй майнових прав, а мало наслідком їх перехід до правонаступника. Подальше перейменування юридичної особи також не є її припиненням та не перериває такого правового зв`язку.

У матеріалах справи наявний Статут Комунального некомерційного підприємства «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради, у редакції, чинній на час спірних правовідносин (затверджений рішенням Макарівської селищної ради від 28.10.2021 №272-12-VIII), який отримано за запитом суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 4.2. Статуту прямо встановлено, що підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є власністю Макарівської селищної територіальної громади, на праві оперативного управління.

Відповідно до пункту 5.1. Статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління; майно підприємства становлять, зокрема, необоротні та оборотні активи, основні засоби та інші цінності, передані йому засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Таким чином, Статут не лише підтверджує факт перебування комунального майна на балансі позивача, а безпосередньо визначає правову підставу володіння та користування таким майном право оперативного управління.

За змістом статті 137 Господарського кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правом оперативного управління визнавалося речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законом та власником майна.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, передбачені главою 29 Цивільного кодексу України речово-правові способи захисту не обмежені виключно захистом особи, яка є власником майна, а можуть застосовуватися також для захисту особи, яка на законній підставі має речове право на чуже майно.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, статтею 400 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону. У разі невиконання цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування такого майна.

За результатами оцінки рішення Макарівської районної ради від 23.12.2016 №453-25-VII, акта приймання-передачі, інвентарних документів на апарат, документів щодо перетворення і перейменування юридичної особи та положень Статуту позивача суд дійшов висновку, що Комунальне некомерційне підприємство «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради не є власником спірного апарата, проте є належним титульним володільцем цього майна на праві оперативного управління.

Таким чином, саме позивач має самостійне право на речово-правовий захист закріпленого за ним майна відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України та є належним позивачем за заявленою вимогою про його витребування.

Щодо перебування спірного апарата у відповідача.

Факт знаходження апарата рентгенівського цифрового «Аспект», інвентарний номер №10470549, заводський номер 10031, у приміщенні відповідача у селі Бишів підтверджується актом приймання-передачі, іншими письмовими доказами та не заперечується самим відповідачем.

Позивач зазначав, що після проведення інвентаризації неодноразово звертався до відповідача та органу місцевого самоврядування з питання повернення апарата, однак апарат позивачу фактично повернутий не був.

Відповідач не надав суду доказів набуття ним права власності, оперативного управління, господарського відання, користування чи іншого самостійного речового або зобов`язального права на спірний апарат.

При цьому процесуальна позиція відповідача фактично полягає не у заявленні власного титулу на майно, а у посиланні на необхідність дотримання спеціального законодавства під час його демонтажу та транспортування.

За таких обставин суд доходить висновку, що на час вирішення спору спірний апарат перебуває у фактичному володінні відповідача, тоді як належного правового титулу на утримання такого майна відповідачем не доведено.

Щодо доводів відповідача про спеціальний порядок демонтажу рентгенівського обладнання.

Суд враховує доводи відповідача щодо встановленого законодавством спеціального правового режиму виконання робіт із джерелами іонізуючого випромінювання.

Разом із тим такі доводи стосуються порядку фактичного виконання робіт із демонтажу, переміщення та подальшого використання обладнання, але не є правовою підставою для виникнення у відповідача речового права на спірний апарат та його подальшого утримання.

Предметом заявленої у цій справі вимоги є визначення права позивача вимагати повернення індивідуально визначеного майна від особи, яка фактично ним володіє, а не визначення судом конкретного технічного способу його демонтажу.

Виконання судового рішення про повернення відповідного обладнання має здійснюватися з дотриманням обов`язкових вимог законодавства щодо радіаційної безпеки та залученням, у разі необхідності, суб`єкта, який має передбачене законом право виконувати відповідні роботи.

Однак необхідність дотримання таких вимог не надає відповідачу права відмовляти у поверненні майна його титульному володільцю та не спростовує заявленої речово-правової вимоги.

Судом також врахована надана позивачем ліцензія на використання джерел іонізуючого випромінювання, строк дії якої, за наданими документами, продовжувався до 22.01.2031.

Водночас сама наявність чи відсутність у конкретного виконавця дозволу на здійснення майбутнього демонтажу не визначає належність спірного майна відповідачу та не впливає на встановлене судом право позивача вимагати його повернення.

Отже, заперечення відповідача у цій частині не спростовують обґрунтованості вимоги про витребування апарата.

Щодо вимоги про стягнення 26800,00 грн.

Позивач також заявляє до стягнення з відповідача 26800,00 грн витрат, пов`язаних із діагностикою та налагоджуванням спірного рентгенівського апарата.

16.11.2023 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством «КВАНТ» укладено договір №234 про надання послуг з діагностики рентгенівського обладнання апарата рентгенівського «Аспект», заводський номер 10031, загальною вартістю 14100,00 грн.

Факт виконання відповідних послуг оформлено актом наданих послуг №Кв-0000003 від 05.12.2023 та актом технічного висновку.

12.02.2024 позивачем укладено договір про надання послуг з налагоджування рентгенівського обладнання, а актом наданих послуг №Кв-0000006 від 26.02.2024 оформлено надання відповідних послуг вартістю 12700,00 грн. Загальна вартість двох видів послуг становить 26800,00 грн.

Оцінюючи заявлену вимогу, суд виходить із того, що сам факт понесення особою певних витрат не є достатньою підставою для їх стягнення з іншої особи.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для покладення на особу обов`язку відшкодувати збитки має бути доведено сукупність необхідних елементів: протиправність поведінки особи, наявність збитків, причинний зв`язок між відповідною поведінкою та збитками та вину.

У цій справі надані позивачем документи підтверджують, що послуги з діагностики та налагоджування спірного обладнання були самостійно замовлені позивачем, фактично надані Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством «КВАНТ» та прийняті позивачем.

Відповідні акти не засвідчують факту ненадання послуг, їх марності або виникнення у позивача обов`язку їх оплатити саме внаслідок конкретних протиправних дій відповідача.

Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що спеціалісти Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого підприємства «КВАНТ» отримували доступ до апарата та здійснили його діагностику і налагоджування, тобто оплачені позивачем послуги фактично були виконані.

Посилання позивача на те, що такі роботи здійснювались у межах підготовки до подальшого демонтажу апарата, саме по собі не перетворює вартість фактично отриманих ним послуг на збитки, завдані відповідачем.

Крім того, позивач посилається на протиправні дії як працівників відповідача, так і голови Бишівської сільської ради. Проте Бишівська сільська рада та її голова не є тотожними Комунальному некомерційному підприємству «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області як окремій юридичній особі.

Наявність відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань про кримінальне провадження №12023116310000749 від 29.09.2023 підтверджує лише факт внесення відповідних відомостей та здійснення досудового розслідування, але сама по собі не доводить встановлення конкретних протиправних дій відповідача, причинного зв`язку між такими діями та витратами позивача у сумі 26800,00 грн. Факт кримінального провадження наведений і в позовній заяві.

Відтак позивачем не доведено, що 26800,00 грн вартості фактично отриманих ним послуг є збитками, безпосередньо спричиненими неправомірними діями саме відповідача.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 26800,00 грн задоволенню не підлягає.

Висновки суду за результатами розгляду справи

На підставі сукупності досліджених доказів суд встановив, що апарат рентгенівський цифровий «Аспект», інвентарний номер №10470549, 2010 року випуску, заводський номер 10031, є індивідуально визначеним майном, яке було передано правопопереднику позивача, а відповідні майнові права внаслідок реорганізації перейшли до позивача.

Статутом позивача безпосередньо підтверджено, що комунальне майно, яке закріплене за Комунальним некомерційним підприємством «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради, перебуває у його володінні та користуванні на праві оперативного управління.

Отже, позивач є належним суб`єктом права на звернення з вимогою про витребування цього майна відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України.

Факт перебування апарата у фактичному володінні відповідача сторонами не заперечується, а доказів наявності у відповідача власного речового або іншого права на його подальше утримання суду не надано.

З огляду на зазначене вимога про витребування апарата рентгенівського цифрового «Аспект» підлягає задоволенню.

Водночас, у частині вимоги про стягнення 26800,00 грн, позивачем не доведено необхідної сукупності умов для покладення відповідних витрат на відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони відповідно до результатів розгляду справи, а частиною 9 цієї статті передбачено право суду покласти судові витрати повністю або частково на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, незалежно від результатів вирішення спору.

Позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн без урахування коефіцієнта 0,8.

Оскільки визначений відповідно до ціни позову судовий збір був меншим за встановлений законом мінімальний розмір, за подання позовної заяви підлягав сплаті мінімальний розмір судового збору 3028,00 грн, а з урахуванням подання позову в електронній формі та застосування коефіцієнта 0,8 належний до сплати судовий збір становив 2422,40 грн (3028,00 грн ? 0,8).

Судом встановлено, що звернення позивача до суду в частині основної вимоги про повернення спірного апарата було зумовлено тим, що майно, яке закріплене за позивачем на праві оперативного управління, фактично перебувало у відповідача та добровільно повернуте не було.

Відтак, враховуючи характер спору та обставини його виникнення, суд відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача належний до сплати при зверненні до суду судовий збір у повному розмірі 2422,40 грн.

Сплачена позивачем понад належний розмір судового збору сума 605,60 грн (3028,00 грн - 2422,40 грн) не підлягає покладенню на відповідача та може бути повернута позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням у порядку, передбаченому пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 22, 104, 387, 396, 400 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Комунального некомерційного підприємства «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради до Комунального некомерційного підприємства «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 26800,00 грн - задовольнити частково.

2. Витребувати з володіння Комунального некомерційного підприємства «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області (08072, Київська область, Фастівський район, село Бишів, вулиця Київська, будинок 22-Б, код ЄДРПОУ 44048440) на користь Комунального некомерційного підприємства «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради (08001, Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 62-А, код ЄДРПОУ 01994698) апарат рентгенівський цифровий «Аспект», інвентарний номер №10470549, 2010 року випуску, заводський номер 10031.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Бишівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області (08072, Київська область, Фастівський район, село Бишів, вулиця Київська, будинок 22-Б, код ЄДРПОУ 44048440) на користь Комунального некомерційного підприємства «Макарівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Макарівської селищної ради (08001, Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 62-А, код ЄДРПОУ 01994698) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 10.09.2026.

Суддя С.О. Саванчук