Ухвала суду № 139669326, 08.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

08.09.2026Справа № 910/4869/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову у справі

за позовом Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи"

про стягнення 13 625 536,00 грн

При секретарю судового засідання: Карашевич В.В.

Представники учасників справи:

прокурор: Пивоварова Дар`я Олександрівна;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Чухляк Ольга Олегівна - представник за довіреністю від 08.06.2026;

Хажанець Володимир Миколайович - представник за ордером серії АТ №1143760 від 30.06.2026;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" (далі - Товариство) 14 101 192,61 грн, з яких: 13 542 606,47 грн - безпідставно збережені кошти (пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту), 311 479,95 грн - інфляційні втрати, 247 106,19 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що Відповідач всупереч статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на дату виникнення правовідносин) (далі Закон №3038-VI) не виконав свого обов`язку щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 відкладено підготовче засідання на 30.06.2026.

09.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 10.06.2026) Товариство подало клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

16.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 17.06.2026) Товариство подало відзив.

16.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 17.06.2026) Товариство подало заяву про залишення позову без розгляду.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" Департамент подав відповідь на відзив.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" Прокурор подав відповідь на відзив.

23.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 24.06.2026) Прокурор подав заперечення на заяву Товариства про залишення позову без розгляду.

26.06.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на відповідь на відзив Департаменту.

26.06.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на відповідь на відзив Прокурора.

26.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 29.06.2026) Товариство подало додаткові письмові пояснення.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства про залишення позову без розгляду, продовжено строк для подання відзиву та прийнято його до розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.07.2026.

26.06.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про долучення доказів.

22.07.2026 через систему "Електронний суд" Департамент подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з Товариства 13 625 536,00 грн, з яких: 12355769,15 грн - пайовий внесок, 914 326,92 грн - інфляційні втрати, 355 439,93 грн - 3% річних.

23.07.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало додаткові письмові пояснення.

28.07.2026 через систему "Електронний суд" Прокурор подав додаткові письмові пояснення, в яких викладено клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 залишено без розгляду клопотання про долучення доказів, прийнято до розгляду заяву Департаменту про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2026.

26.08.2026 через систему "Електронний суд" Прокурор подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства у межах ціни позову у розмірі 13 625 536,00 грн.

27.08.2026 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на заяву Прокурора про забезпечення позову.

Розглянувши заяву Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

З наведеного вище вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом позову у цій справі є вимога Прокурора про стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів у формі несплаченої пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Отже, предметом позову є вимоги майнового характеру, а тому в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено те, що Позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано жодних доказів, які можуть підтверджувати обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зокрема те, що Відповідачем вчиняються якісь дії щодо зменшення фінансових показників чи виведення коштів.

Інші підстави, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, останнім не вказується.

З огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

СуддяСергій МУДРИЙ