Ухвала суду № 139668350, 09.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 вересня 2026 року Справа № 903/411/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від заявника (боржника): н/з,

від стягувача: н/з,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор"

про розстрочення виконання рішення суду

по справі № 903/411/26

за позовом Луцької міської ради, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор", м.Луцьк

про стягнення 429 135,80 грн,

в с т а н о в и в:

рішенням Господарського суду Волинської області від 23.07.2026 ухвалено позов задовольнити повністю: стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю Елкор на користь Луцької міської ради 220 874 грн 88 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 174 240 грн 14 коп. збитків, завданих інфляцією; 34 020 грн 78 коп. процентів річних; 5 149 грн 63 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, а всього 434 285,43 грн.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 23.07.2026 було видано наказ №903/411/26-1 від 18.08.2026.

20.08.2026 документ сформовано в системі Електронний суд та зареєстровано в Господарському суді Волинської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Елкор про розстрочення виконання судового рішення рівними частинами щомісячно по 23.07.2027.

На обґрунтування заяви заявник посилається на складне фінансове становище та відсутність можливості виконати судове рішення у повному обсязі; зазначає, що внаслідок погіршення фінансово-господарського стану товариство було змушене скоротити обсяги виробництва та чисельність працівників, частина працівників товариства була мобілізована до лав Збройних Сил України, а частина перебуває у декретній відпустці.

Ухвалою суду від 24.08.2026 заяву про розстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 09.09.2026; запропоновано стягувачу - Луцькій міській раді до 07.09.2026 подати письмові пояснення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Елкор про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвала суду від 24.08.2026 була надіслана до електронних кабінетів позивача та відповідача.

25.08.2026 від Луцької міської ради надійшла заява, у якій стягувач просить розглядати заяву без участі представника, повідомляє, що Луцька міська рада не заперечує проти задоволення заяви боржника, оскільки вважає, що обставини, наведені ним, є поважними та обгрунтованими.

08.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор" надійшла заява про розгляд заяви без участі представника, просить заяву задовольнити.

Оскільки стягувач та боржник належним чином були повідомлені про судовий розгляд заяви та просять розглядати заяву за відсутності їх представників, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор" про розстрочення виконання рішення суду по справі № 903/411/26 було розглянуто за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення виконання рішення - це процесуальний інститут, передбачений ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, який полягає у наданні судом дозволу боржнику виконати рішення не відразу, а частинами у визначені строки за встановленим графіком.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суду слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд повинен також передбачати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все враховуються такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправ-даної затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинн бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі Чижов проти України, заява №6962/02).

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Також слід враховувати, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.(ст.74 ГПК України).

На обґрунтування заяви заявник посилається на складне фінансове становище та відсутність можливості виконати судове рішення у повному обсязі та у встановлений строк. Зазначає, що внаслідок погіршення фінансово-господарського становища товариство було змушене скоротити обсяги виробництва та чисельність працівників, частина працівників товариства мобілізована до лав Збройних Сил України, частина працівників перебуває у декретній відпустці; стягнення з товариства всієї суми коштів, присудженої до стягнення, може призвести до неможливості проведення поточних розрахунків із контрагентами, виплати заробітної плати працівникам та сплати податків і обов`язкових платежів.

На думку заявника, зазначені обставини можуть мати наслідком зупинення господарської діяльності товариства, подальше скорочення та звільнення працівників, що, у свою чергу, призведе до погіршення його фінансового стану та фактично унеможливить виконання судового рішення в подальшому.

З огляду на викладене заявник вважає, що розстрочення виконання судового рішення на запропонований строк дозволить товариству здійснювати поточну господарську діяльність, проводити розрахунки з контрагентами, забезпечувати виплату заробітної плати працівникам та сплату податків, одночасно виконуючи зобов`язання за судовим рішенням відповідно до встановленого судом графіка.

На підтвердження добросовісності своїх намірів боржник у добровільному порядку, до звернення із заявою, сплатив судові витрати у розмірі 5 149,63 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №2701 від 18.08.2026.

У процесі розгляду заяви встановлено, що ТОВ «Елкор» є українським виробником алмазного правлячого інструменту. Значна частина замовників продукції товариства підприємства східної та центральної України, виробничі потужності яких пошкоджено або знищено внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що спричинило суттєве скорочення обсягів реалізації продукції товариства.

Згідно з фінансовою звітністю малого підприємства за 2025 рік, податкової декларації з податку на прибуток за 2025 рік, товариство отримало збиток - 145,8 тис. грн.

Відповідно до фінансової звітності малого підприємства за І півріччя 2026 року, поданої до контролюючих органів 28.07.2026, за підсумками І півріччя 2026 року товариством отримано чистий збиток у розмірі 65,5 тис. грн.

Згідно з довідкою про рух обігових коштів ТзОВ "Елкор" за 2 квартал 2026 року середньомісячні надходження коштів на поточний рахунок товариства за реалізовану продукцію становлять 356 889,00 грн, з яких товариство щомісячно здійснює обов`язкові платежі, необхідні для безперервності виробничого процесу: заробітну плату та податок з доходів фізичних осіб, комунальні платежі, податок на землю та нерухоме майно, ПДВ, оплату сировини, матеріалів та митних платежів.

З виписки з поточного рахунку за період з 01.07.2026 по 19.08.2026 вбачається, що вихідний залишок на рахунку становить 178297,46 грн, з яких підприємство здійснює обов`язкові платежі.

Отже, станом на кінець звітного періоду грошові кошти, які б дозволяли сплатити присуджені до стягнення суми, на рахунках товариства відсутні, а поточні зобов`язання товариства становлять 475,7 тис. грн.

Наведені докази свідчать про те, що станом на час розгляду заяви боржник не має фінансової можливості одноразово сплатити всю суму, присуджену до стягнення, без істотного негативного впливу на його господарську діяльність.

Зазначені обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду боржником в цілому, а лише обумовлюють об`єктивну складність його виконання у повному обсязі одноразово.

Боржник не заперечує проти обов`язку виконати рішення суду та не ставить під сумнів законність чи обґрунтованість присудженої до стягнення суми. Навпаки, звернення із заявою про розстрочення виконання рішення свідчить про добросовісний намір боржника забезпечити його повне та реальне виконання у визначений судом строк.

Запропонований боржником графік розстрочення відповідає його фактичному фінансовому стану та реальним можливостям щодо поетапного виконання рішення суду.

При цьому й стягувач не заперечує проти надання розстрочення виконання рішення суду, що свідчить про відсутність з його боку заперечень щодо запропонованого способу та порядку виконання судового рішення. За таких обставин розстрочення дозволить забезпечити реальне та повне виконання рішення суду без порушення прав та законних інтересів стягувача.

Таким чином, розстрочення виконання рішення суду не спрямоване на ухилення боржника від виконання судового рішення чи безпідставне відтермінування його виконання, а є необхідним способом забезпечення його реального та повного виконання з одночасним збереженням належного балансу інтересів боржника та стягувача.

З огляду на викладене, наявні об`єктивні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду шляхом одноразової сплати всієї суми, тоді як виконання рішення шляхом її поетапної сплати відповідно до запропонованого графіка є для боржника реальним та економічно обґрунтованим.

Частиною 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Рішення Господарського суду Волинської області було ухвалено 23.07.2026, розстрочення виконання рішення суду до 23.07.2026 не перевищує строку, встановленого ч.5 ст.331 ГПК України.

Враховуючи принципи розумності, справедливості, зважаючи на ті обставини, які наводить боржник, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор" про розстрочення виконання рішення суду від 23.07.2026 у справі №903/411/26 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкор" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення суду від 23.07.2026 у справі № 903/411/26 терміном на одинадцять місяців за наступним графіком:

- вересень 2026 року 39 012 грн 35 коп.;

- жовтень 2026 року - 39 012 грн 35 коп.;

- листопад 2026 року - 39 012 грн 35 коп.;

- грудень 2026 року - 39 012 грн 35 коп.;

- січень 2027 року - 39 012 грн 35 коп.;

- лютий 2027 року - 39 012 грн 35 коп.;

- березень 2027 року - 39 012 грн 35 коп.;

- квітень 2027 року - 39 012 грн 35 коп.;

- травень 2027 року - 39 012 грн 35 коп.;

- червень 2027 року- 39 012 грн 35 коп.;

- до 23 липня 2027 року- 39 012 грн 30 коп.

Ухвала набирає законної сили після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та ухвалу підписано 11.09.2026.

Суддя І. О. Якушева