Рішення № 139668254, 03.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2026 р. Cправа № 902/295/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

прокурора - Ємельянова В.А.,

представника відповідача - Саюка Б.О,

у відсутності представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району (вул. Центральна, 2, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" (вул. 600-річчя, 36, м. Вінниця, 21021)

про розірвання договору оренди водного об`єкта, зобов`язання повернути земельну ділянку, усунення перешкоди в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання знести самочинно збудовані будівлі та споруди,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" про розірвання договору оренди водного об`єкта, зобов`язання повернути земельну ділянку, усунення перешкоди в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання знести самочинно збудовані будівлі та споруди.

Ухвалою суду від 17.03.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/295/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.04.2026 об 11:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 109-131, т.1) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 166-172, т.1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 138-158, т.1).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 02.06.2026 о 10:00 год, про що 05.05.2026 постановлено відповідну ухвалу. Поряд з цим в межах розгляду справи по суті оголошувалася перерва до 16.07.2026 та розгляд справи по суті за клопотанням прокурора було відкладено до 11:00 год 03.09.2026.

На визначений час у судове засідання 03.09.2026 з`явилися прокурор та представник відповідача, які підтримали викладені письмово позиції по суті спору щодо підтримання та заперечення позову відповідно. Повідомлений належним чином позивач правом участі у судовому засіданні не скористався, водночас у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, за змістом якої Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району позовні вимоги підтримала.

В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує на протиправне використання відповідачем, не за цільовим призначенням, земельної ділянки площею 15,3 га, яка розташована за межами с. Парпурівці Вінницького району в межах прибережної захисної смуги водного об`єкта, шляхом самовільного встановлення будівель та споруд.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" набуло спірну земельну ділянку в оренду ще 28.05.2002 на підставі укладеного з Вінницькою РДА Договору оренди земельної ділянки, а в подальшому договірні відносини було поновлено. Поряд з цим п. 29 Договору оренди землі від 27.01.2011 визначено право Орендаря зводити будівлі та споруди.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" протягом дії Договору оренди водного об`єкта №520684900-4 від 26.03.2019 не здійснювало будівництво на орендованій земельній ділянці об`єктів нерухомості та тимчасових споруд. В матеріалах даної справи відсутні докази, які б вказували на здійснення саме відповідачем будівництва споруд у вказаний період, а тому вказані твердження прокурора є недоведеними та безпідставними.

Також відповідач зазначає, що матеріали справи не містять актів перевірок контролюючого органу, приписів щодо усунення порушень земельного законодавства або протоколів про адміністративні правопорушення, які б підтверджували факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" режиму використання та цільового призначення земельної ділянки водного фонду (кадастровий номер 0520684900:01:006:0065) та/або її нецільового використання. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що обставини, на які посилається прокурор, не були встановлені та зафіксовані уповноваженим органом державного нагляду (контролю) у визначеному законом порядку.

У відповіді на відзив на позовну заяву прокурор акцентує увагу, що з моменту первинного надання земельної ділянки в оренду у 2002 році і до теперішнього часу її користувачем залишалося одне й те саме товариство ТОВ торгово-промислова фірма "ТВІМ", що підтверджується послідовністю укладених правочинів, їх поновленням, а також укладенням у 2019 році нового договору оренди водного об`єкта без зміни суб`єкта користування. При цьому на момент первинної передачі земельної ділянки в оренду у 2002 році, відповідно до акту обстеження земель водного фонду, на спірній ділянці були відсутні будь-які будівлі та споруди, що прямо зафіксовано у розділі "Юридичний статус земельної ділянки". Таким чином, вихідний стан земельної ділянки виключає існування будь-яких об`єктів нерухомості, окрім зруйнованої гідротехнічної споруди (греблі), відновлення якої прямо передбачалося і яка за своєю природою не є спірним об`єктом у даній справі.

Отже, у сукупності з тим, що протягом усього періоду користування земельною ділянкою - з 2002 року, через поновлення договору у 2010 році, укладення додаткової угоди у 2019 році та укладення договору оренди водного об`єкта - не відбулося зміни орендаря, відсутні будь-які правові чи фактичні підстави вважати, що спірні будівлі та споруди могли бути зведені іншою особою.

Поряд з цим відповідно до ст. 89 ВК України (в редакції 20.12.2001 чинної на момент укладення договору оренди землі від 28.05.2002) у межах прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28.05.2002 між Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до предмету якого Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Парпуровецької сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницького району Вінницької області. В оренду передається земельна ділянка площею 15,3 га, в тому числі: пасовищ - 1,66 га, лісосмуг - 0,43 га, боліт - 6,96 га, під водою (ставок) - 6,2 га, гідротехнічних споруд (гребля) - 0,05 га.

Згідно із п.п. 2.1., 2.2. вказаного Договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Договір укладається на термін 4 роки 11 місяців, починаючи з дати його державної реєстрації.

Згодом відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області №588 від 14.04.2010 поновлено з відповідачем договір оренди вищезазначеної земельної ділянки із встановленням орендної плати.

На підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області №588 від 14.04.2010 між Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" (Орендар) 27.01.2011 було укладено Договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 15,3 га, для рибогосподарських потреб, за рахунок земель, які знаходяться в оренді товариства, на території Парпуровецької сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту. В розділі Договору "Об`єкт оренди" також зазначено, що на земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна.

В п. 25 Договору оренди землі від 27.01.2011 встановлено обмеження прибережно-захисної смуги щодо здійснення господарської діяльності, зокрема, щодо заборони будівництва будь-яких споруд та влаштування дротяних огорож.

19.03.2019 між Вінницькою обласною державною адміністрацією, в особі директора Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації Ткачука Миколи Федоровича (Новий Орендодавець), Вінницькою районною державною адміністрацією, в особі голови райдержадміністрації Демченка Михайла Івановича (Первісний Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова фірма "Твім" в особі керівника Стецишина Юрія Володимировича, (Орендар) укладеного угоду про заміну сторони в Договорі оренди землі від 27.01.2011, якою є Первісний Орендодавець на Нового Орендодавця на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VI.

Пунктом 1 вказаної Угоди визначено, що Первісний Орендодавець уступає (передає), а Новий Орендодавець набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань Орендодавця за Договором на умовах публічної оферти, укладений між Первісним Орендодавцем та Орендарем, з моменту набрання чинності цієї угоди.

Орендар надає свою згоду на заміну Орендодавця в договорі оренди земельної ділянки водного фонду, укладеному між Первісним Орендодавцем та Орендарем (п. 2 Угоди).

Крім того, 20.03.2019 між Орендодавцем - Вінницькою обласною державною адміністрацією в особі директора Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації Ткачука Миколи Федоровича та Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова фірма "Твім" в особі керівника Стецишина Юрія Володимировича укладено додаткову угоду до договору оренди від 27.01.2011 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди вирішено припинити шляхом розірвання дію договору оренди землі від 27.01.2011 року, зареєстрованого 27.07.2012 року за № 052060004001922 площею 15,3 га з кадастровим номером 0520684900:01:006:0065, розташованої на території Парпуровецької сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

В подальшому, 26.03.2019 року між Орендодавцем - Вінницькою обласною державною адміністрацією в особі директора Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації Ткачука Миколи Федоровича та Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова фірма "Твім" в особі керівника Стецишина Юрія Володимировича укладено Договір оренди водного об`єкта № 520684900-4 строком на 20 років (спірний договір).

Пунктом 1 вказаного Договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб - Ставок площею 12,1726 га, розташований за межами с. Парпурівці Вінницького району Вінницької області, р. Чапля - ліва притока р. Південний Буг, басейн р. Південний Буг.

Згідно із п. 2 Договору оренди водного об`єкта об`єктом оренди за цим договором є:

вода (водний простір) водного об`єкта 165,7 тис.м3, 12,1726 га;

земельна ділянка під водним об`єктом 12,1726 га;

болота 1,3 га,

пасовища 1,7774 га,

штучні водотоки (канали, колектори, канави) 0,05 га,

кадастровий номер земельної ділянки - 0520684900:01:006:0065.

Рибогосподарська технологічна водойма згідно з цим договором надається в оренду з урахуванням вимог Закону України "Про аквакультуру".

Пунктом 9 вказаного Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем: за воду (водний простір) у розмірі 5646 грн 75 коп. в рік, код платежу 22130000; за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі за місцем її розташування у сумі 9964 грн. 89 коп. в рік, код платежу 18010600.

Згідно із п. 18 Договору в прибережній захисні смузі водного об`єкту забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок для автомобілів.

Дія цього Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом (п. 40 Договору).

Відповідно до п. 41 Договору підставами для розірвання договору оренди є:

- встановлення заборони загального водокористування;

- нецільове використання об`єкта оренди.

Факт передачі відповідачу об`єкта оренди за Договором оренди водного об`єкта № 520684900-4 від 26.03.2019 підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом прийому-передачі від 05.06.2019.

У зв`язку із зверненням Вінницької обласної прокуратури від 22.05.2025 року №12-1104-вих-25, 03.06.2025 комісією Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області в складі голови комісії - Спеціаліста І категорії відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лука-Мелешківської сільської ради Жмурка А.Б., членів комісії: старости Сокиринецького старостинського округу Лука-Мелешківської сільської ради Тернопільського О.П. та інспектора відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Лука-Мелешківської сільської ради Берецької Т.О. проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 0520684900:01:006:0065, площею 15,3 га, що розташована у с. Майдан-Чапельський Вінницького району Вінницької області. За результатами обстеження складено відповідний Акт з додатком фотоматеріалів (а.с. 74, т.1), у якому зафіксовано, що виявлено будову на фундаменті із дерева (Зруб) схожу на капітальну будівлю, навіс з мангальною зоною, навіс з дерева для дров, господарську будівлю схожу на вбиральню та будиночок охоронника каркасного типу, територія облаштована бруківкою, наявна капітальна гідроспоруда та на в`їзді встановлені металеві ворота з огорожею (металевою сіткою).

Внаслідок самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення щодо здійснення будівництва невстановленими особами будівель і споруд в прибережній захисній смузі водного об`єкта та земельній ділянці під ним з кадастровим номером 0520684900:01:006:0065, площею 15.3 га, що розташований за межами с. Майдан-Чапельський 03.10.2025 відкрито досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42025022110000377.

На підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2026 у справі №127/2756/26 проведено огляд земельної ділянки, розташованої поряд з водним об`єктом, який перебуває на земельній ділянці з кадастровим номером 0520684900:01:006:0065, в результаті якого встановлено знаходження у межах прибережної захисної смуги ряду споруд, про що свідчить протокол огляду від 02.02.2026 (а.с. 23, т.1).

Додатком до вказаного протоколу огляду прокурором до матеріалів справи долучено фотоматеріали та графічні матеріали, відповідно до яких на земельній ділянці кадастровий номер 0520684900:01:006:0065 розміщені будівлі № 1 площею 0,0179 га, № 2 площею 0,0018 га, № 3 площею 0,0037 га, споруда під назвою "дерев`яний пірс" площею 0,0204 га та споруда під назвою "ворота" з відповідними координатами.

Прокурор, вказуючи, що самочинне будівництво будівель та споруд в межах прибережно-захисної смуги водного об`єкта на орендованій земельній ділянці свідчить про істотне порушення ТОВ "Торгово-промислова фірма "Твім" умов Договору оренди водного об`єкта № 520684900-4 від 26.03.2019, звернувся із відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району про дострокове розірвання договору, повернення водного об`єкта і земельної ділянки та зобов`язання знести самочинно збудовані будівлі та споруди.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною четвертою статті 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо), а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Статті 61 Земельного кодексу України та 89 Водного кодексу України визначають прибережні захисні смуги природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, на яких забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт "ґ").

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.04.2026 у справі № 915/1858/23 та підтриманий у постанові від 16.06.2026 у справі № 902/1163/25.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, полягає в тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Отже, законодавство в питанні щодо розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Потрібно також ураховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 Цивільного кодексу України. Відповідно істотність за абзацом 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 сформульовано висновки, відповідно до яких для застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й заподіяння цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19.

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24).

Спір у справі виник з підстав розміщення у прибережній захисній смузі будівель та споруд, які за твердженням прокурора, зведено відповідачем всупереч умовам Договору оренди водного об`єкта № 520684900-4 від 26.03.2019. При цьому прокурор зазначає, що здійснення на спірній земельній ділянці, на яку поширюється режим прибережних захисних смуг самочинного будівництва у вигляді споруд свідчить про використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" земельної ділянки не за цільовим призначенням та в порушення екологічних вимог.

На підтвердження вказаних обставин прокурор посилається, зокрема, на протокол огляду місця події від 02.02.2026, складений у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025022110000377 від 03.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво), з якого вбачається, що на території водного об`єкту - ставка, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 0520684900:01:006:0065 розміщено споруди. Також даний факт підтверджено знімками ретроспективного супутникового моніторингу земельної ділянки.

Так, п. 18 спірного Договору встановлює заборону на будівництво в прибережній захисні смузі водного об`єкту на будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок для автомобілів. Зазначений пункт Договору відповідає приписам ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України.

Суд зазначає, що Закон України від 19.06.2003 № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон № 963-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст. 1 Закону № 963-IV невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Статтею 4 Закону № 963-IV передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно зі ст. 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру (п. 1 Положення). Основним завданням Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пп. 1 п. 3 Положення). Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності: у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; додержанням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового здійснення заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8).

Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області затверджено наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 №603, відповідно до п. 1 якого Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Пунктом 4 Положення визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно зі ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Отже, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру, зокрема шляхом проведення перевірок. Для реалізації контрольних функцій державний інспектор наділений правом складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення, а також видавати приписи з метою припинення порушень та притягнення винних осіб до відповідальності.

Однак матеріали справи не містять актів перевірок контролюючого органу, приписів щодо усунення порушень земельного законодавства або протоколів про адміністративні правопорушення, які б підтверджували факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" режиму використання земельної ділянки кадастровий номер 0520684900:01:006:0065 та/або її нецільового використання. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що обставини, на які посилається прокурор, не були встановлені та зафіксовані уповноваженим органом державного нагляду (контролю) у визначеному законом порядку.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Однак такі докази оцінюються наряду з іншими доказами у справі.

Суд зауважує, що під час огляду місця події не було встановлено, ким та у який період часу зведено будівлі та споруди на земельній ділянці кадастровий номер 0520684900:01:006:0065, для яких саме цілей вони фактично використовуються та яка саме діяльність у них здійснюється. Крім того, у протоколі огляду місця події не зафіксовано факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" режиму використання земельної ділянки та/або її нецільового використання.

Не встановлює таких обставин і Акт комісії 03.06.2025 Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 03.06.2025

В даному випадку ані протокол місця події, ані акт органу місцевого самоврядування не можуть підміняти собою офіційні документи (акти перевірок, приписи тощо) уповноважених органів державного нагляду (контролю), які мають містити фахову оцінку та детальний опис виявлених порушень земельного законодавства.

Аналогічної позиції притримується ВС КГС у постанові від 11.03.2026 у справі № 902/1163/25

Натомість суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" заперечує факт здійснення будь-якого будівництва на орендованій земельній ділянці під час дії спірного Договору оренди водного об`єкта № 520684900-4 від 26.03.2019.

Прокурором не надано суду жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач (в період дії саме спірного договору без дозволу власника) здійснив будівництво будівель та споруд, або ж допустив порушення режиму використання земельної ділянки чи її нецільове використання.

Посилання прокурора на те, що земельна ділянка фактично перебуває у користуванні відповідача ще з 2002 року та передавалася в оренду без будівель беззаперечно не свідчить, що наявні на ній споруди зведені в період дії саме спірного Договору. При цьому суд бере до уваги, що раніше укладений з відповідачем Договір оренди землі від 27.01.2011 (пункт 29) прямо визначав право Орендаря зводити будівлі та споруди.

І хоча, дійсно, як стверджує прокурор, такі умови суперечать відповідному земельному та водному законодавству, разом із тим ці положення договору не оспорювалися на недійсними не визнавалися. Відтак у межах тих договірних правовідносин такі дії явно не суперечили положенням письмових домовленостей сторін.

Оцінка фото матеріалів ретроспективного супутникового моніторингу спірної земельної ділянки, на думку суду, не дозволяє беззаперечно стверджувати, що спірні споруди з`явилися під час дії договору від 26.03.2019, оскільки масштаб знімку та роздільна здатність не дозволяє чітко ідентифікувати усі об`єкти за їх площею. При цьому відповідно до листа Національного центру управління та випробування космічних засобів зазначено, що матеріали супутникового моніторингу можуть мати похибку географічної прив`язки до 20 метрів, у той час як споруда №2 та №3 мають 18 та 37 кв.м відповідно.

Натомість на даних фото знімках чітко можливо ідентифікувати наявність споруди №1 ще починаючи із першого по хронології знімку від 11.06.2010, що прямо вказує на його будівництво не під час дії оспорюваного договору, однак ці докази знову ж таки не підтверджують час будівництва та особу, яка його здійснила.

Разом із тим, після укладення Договору від 26.03.20219 єдине, що зявилося на знімках і ясно видно, то це дерев`яний пірс, однак згідно із графічних матеріалів (а.с.28 на звороті) він не перебуває у прибережній захисній смузі і його зведення цілком узгоджується із поняттям рибницького господарства та діяльністю відповідача, а також положеннями Закону України «Про аквакультуру».

Тобто, наведені вище докази достеменно не підтверджують будівництво відповідачем в період спірного договору зазначених об`єктів.

Крім того, із наявних у справі графічних матеріалів топографо-геодезичних робіт, виготовлених ФОП Висоцькою В.І., неможливо встановити, що усі заявлені до знесення споруди перебувають саме в межах прибережної захисної смуги, зокрема, це стосується воріт (а.с.29 на звороті), а також дерев`яного пірсу (а.с.28 на звороті).

Водночас ворота як елемент огорожі приписи ст.61 ЗК України та ст.89 ВК України зводити у прибережних захисних смугах прямо дозволяють.

До того ж матеріалами справи також не підтверджено використання спірних об`єктів з метою здійснення відповідачем іншої діяльності, окрім рибогосподарських потреб, що могло б свідчити про нецільове використання земельної ділянки.

Таким чином, відсутні підстави для висновку про істотність порушення відповідачем спірного Договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються, зокрема, сторонами (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання Договору оренди водного об`єкта № 520684900-4 від 26.03.2019, укладеного між Вінницькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім, оскільки прокурором у встановленому порядку на підставі належним та допустимих доказів не доведено обставин порушення відповідачем умов зазначеного договору та наявності підстав для його розірвання на підставі положень ст. 651 ЦК України.

А відтак, не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання відповідача повернути Лука-Мелешківській сільській раді земельну ділянку кадастровий номер 0520684900:01:006:0065 загальною площею 15,3 га, на якій розміщений водний об`єкт, оскільки її задоволення прямо залежить від наявності підстав для розірвання договору оренди, яких судом не встановлено.

Поряд з цим прокурором також заявлено позовну вимогу про усунення перешкоди Лука-Мелешківській сільській раді в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0520684900:01:006:0065 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" знести за власний рахунок самочинно збудовані будівлі та споруди, а саме: будівлю №1 площею 0,0179 га, будівлю №2 площею 0,0018 га, будівлю №3 площею 0,0037 га, а також споруду під назвою "дерев`яний пірс" площею 0,0204 га та споруду під назвою "ворота", які знаходяться в межах прибережно-захисної смуги водного об`єкта.

Положеннями ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 у справі № 922/1125/19.

Захист речового права від порушень, вчинених особою, з якою правоволоділець перебуває у договірних відносинах, здійснюється за допомогою зобов`язально-правових способів. Конкуренція речово-правових та зобов`язально-правових вимог не допускається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, зазначено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, - припинення дії, яка порушує право.

Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Як уже зазначалося, однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів.

Однак, у межах цієї справи використання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Твім" спірної земельної ділянки здійснюється на підставі оспорюваного Договору оренди водного об`єкта, тобто в межах зобов`язальних правовідносин. Такий характер правовідносин виключає можливість їх віднесення до негаторних.

Прокурор у позовній заяві акцентує увагу, що ст. 376 ЦК України регламентовано правовий режим самочинного будівництва . Частиною другою статті 212 ЗК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб`єктів, які створюють такі перешкоди.

Отже, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

Однак, на переконання суду, вимога про приведення земельної ділянки у придатний для використання стан є обов`язковою в силу Закону в межах зобов`язальних відносин за спірним Договором. Тобто одночасне пред`явлення позовних вимог про розірвання договору оренди та про повернення земельної ділянки (як зобов`язально правовий спосіб захисту) виключає можливість одночасного пред`явлення вимоги про усунення перешкод власнику шляхом знесення споруд (як негаторний позов та речево-правовий спосіб захисту).

Таким чином, вимога про усунення перешкод Лука-Мелешківській сільській раді в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести будівлі та споруди не підлягає задоволенню з урахуванням заявлення вимог в межах договірних орендних правовідносин між сторонами.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо відмови у задоволенні позову повністю з вищенаведених підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позову повністю, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7987,2 грн покладаються на прокурора. При обчисленні ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Суд також враховує, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні із позовом в інтересах держави, а обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 7987,2 грн залишити за прокурором.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи та Вінницькій обласній прокуратурі до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 11 вересня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.