Ухвала суду № 139664054, 09.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3693/26

Провадження № 2/209/2605/26

У Х В А Л А

про зупинення провадження по справі

09 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник Ляр Д.Ю. до ОСОБА_2 . Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договорами № б/н від 11.01.2021 у розмірі 108689,94 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 20 липня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 09 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року задоволено заяву представника позивача Ковальчука І.М., яка скерована до суду 26 серпня 2026 року, про участь у судовому засіданні, призначеному на 09 вересня 2026 в режимі відеоконференції.

08 вересня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Котом Є.О. скеровано клопотання про зупинення провадження у справі.

На обґрунтування поданого клопотання зазначає, що відповідач ОСОБА_2 бажає та має намір приймати участь у судовому засідання особисто, однак з 14.03.2026 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що об`єктивно перешкоджає відповідачу брати участь у судовому засіданні. Просить суд врахувати висновки Великої Палати Верховного суду викладених у постанові 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22, щодо зупинення провадження у справі та покликаюсь на ст. 251 ЦПК України просить суд зупинити провадження у справі №209/3693/26 позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних сил України.

09 вересня 2026 року представником позивача Ковальчуком І.М. через підсистему «Електронний суд» скеровано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі у якому просить суд відмовити в задоволенні поданого клопотання представником відповідача та продовжити судовий розгляд справи № 209/3693/26 за сукупністю наявних у справі матеріалів.

Свою позицію в запереченні щодо зупинення провадження у справі представник позивача, зокрема, обґрунтовує тим, що подане клопотання є необґрунтованим. Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, вважає, що у цьому випадку необхідно перевірити особисте волевиявлення військовослужбовця щодо подання його представником клопотання про зупинення провадження у справі. Крім того, зазначає, що сам по собі факт перебування особи на військовій службі під час воєнного стану не є безумовною та автоматичною підставою для зупинення провадження у справі, якщо проходження військової служби об`єктивно не перешкоджає її участі у судовому процесі. Відповідач проходить службу у в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада), однак відповідачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів (жодних бойових розпоряджень, наказів про залучення до безпосереднього виконання бойових завдань на лінії зіткнення, довідку за формою № 5 ), які б підтверджували, що характер служби ОСОБА_2 унеможливлює його участь у судових засіданнях або позбавляє можливості комунікувати зі своїм представником. Відсутність таких доказів свідчить про наявність у нього об`єктивної можливості брати участь у судових засіданнях дистанційно або підтримувати зв`язок зі своїм адвокатом.

Окрім цього вказує, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, наявність у військовослужбовця кваліфікованого представника, який здійснює захист його інтересів у суді, нівелює ризик порушення процесуальних прав військового та дозволяє розглядати справу без його безпосередньої присутності. Захист прав Відповідача повністю забезпечений діями його представника. Зупинення провадження за таких обставин призведе до порушення розумних строків розгляду справи (ст. 6 Конвенції про захист прав людини).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кот Є.О. у судове засідання не з`явилися, однак у подану клопотанні про зупинення провадження у справі представник відповідача зазначив, що просить суд розглянути дане клопотання без участі відповідача та його представника.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 не заперечив щодо розгляду клопотання про зупинення провадження у справі за відсутності відповідача та його представника, однак заперечив щодо задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, з підстав викладення у раніше поданому запереченні.

Дослідивши матеріали справи, клопотання відповідача, вислухавши думку представника позивача, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Відповідно до положень пункту 2 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє й наразі.

Згідно з Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до Збройних Сил України, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

12 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 відступила від висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, сформульованих у ряді постанов колегії суддів Верховного Суду, де вирішувалися питання щодо зупинення провадження у справі за участю сторони, яка була військовослужбовцем, та постановила, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Також, в вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду висловлено позицію, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Враховуючи викладену позицію Великої Палати Верховного Суду, суд відхиляє доводи представника позивача, викладені у запереченнях, щодо необхідності перевірки особистого волевиявлення відповідача, який перебуває на військовій службі, стосовно зупинення провадження у справі.

Як убачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, необхідність урахування особистого волевиявлення військовослужбовця має місце у випадку, якщо сам військовослужбовець висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати її розгляд особисто або через представника.

Натомість у цій справі клопотання про зупинення провадження подано представником відповідача, який діє в інтересах та від імені відповідача.

Також суд відхиляє доводи представника позивача про те, що для вирішення питання про зупинення провадження необхідно встановити, чи унеможливлює характер військової служби відповідача його участь у судових засіданнях або позбавляє можливості підтримувати зв`язок із представником.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначила, що положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми з перебуванням військовослужбовця у військовій частині, яка безпосередньо залучена до ведення бойових дій, а юридичний статус військових частин та підрозділів, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань. Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази, які містять інформацію про перебування сторони на військовій службі.

Водночас долучені до клопотання про зупинення провадження у справі докази підтверджують факт перебування відповідача на військовій службі у складі відповідного військового формування. Так представником відповідача надано Довідку форми 5, від 14.03.2026 видану командиром військової частини ВЧ НОМЕР_3 підполковником ОСОБА_3 , зі змісту якої вбачається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 .

За таких обставин, враховуючи наведене вище, посилання представника позивача на те, що відповідач або його представник не надали доказів безпосередньої участі відповідача у бойових діях, неможливості дистанційної участі у судових засіданнях чи неможливості комунікувати з представником, не спростовують наявності передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечувати належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).

У цьому випадку норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, є чіткими та прогнозованими в частині визначення підстав для зупинення провадження у справі, а їх застосування відповідає принципу правової визначеності.

Суд звертає увагу на те, що стаття 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.

За таких обставин постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі на час перебування відповідача на військовій службі за мобілізацією ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету, має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Водночас, суд також враховує, що положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає зупиненню саме на період перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Суд також зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Частиною другою статті 251 ЦПК України встановлено, що з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 211, 247, 251, 252, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кота Є.О. про зупинення провадження у цивільній справі №209/3693/26 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Провадження у справі № 209/3693/26 позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 11.09.2026.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА