Ухвала суду № 139647090, 09.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 465/1735/23

УХВАЛА

09 вересня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судових засідань: Каралюс Т.Р.,

за участі:

заявника: ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката: Блонського М.А.,

приватного виконавця: Маковецького З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву представника ОСОБА_1 адвоката Блонського Михайла Леонідовича про розстрочення виконання рішення суду, суд

в с т а н о в и в:

рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2024 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13.03.2026 року та постановою Верховного Суду від 15.06.2026 року, позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» /ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19/ заборгованість за Кредитним договором №11-1/608к-07 від 03 вересня 2007 року, станом на 24.09.2024 року, у розмірі 22 242 долари США 59 центів /двадцять дві тисячі двісті сорок два долари США п`ятдесят дев`ять центів/ та судові витрати у розмірі 12200,00 /дванадцять тисяч двісті/ гривень.

Представник ОСОБА_1 адвокат Блонський М.А. 31 липня 2026 року звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2024 року, мотивуючи її тим, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.11.2023 року на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт, а тому можливості продати майно та добровільно виконати рішення суду у боржника відсутня. ОСОБА_1 є директором ТОВ «МГ Ватра Плюс», де йому також належить частка, що є єдиним джерелом його доходу. На даний час, приватним виконавцем вчиняються дії для продажу даних корпоративних прав, що позбавить ОСОБА_1 будь-якого доходу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали подану заяву, просили таку задовольнити.

Приватний виконавець у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви та вказав, що ОСОБА_1 за час відкриття виконавчого провадження і до сьогодні не здійснив жодної сплати для погашення заборгованості та добровільного виконання рішення суду.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи визначені строки розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду та те, що учасники судової справи належним чином повідомлені про розгляд заяви, доказів поважності своєї неявки стягувач суду не надав, суд, ухвалив проводити розгляд по суті заяви про розстрочення виконання рішення суду за відсутності представника стягувача на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали заяви, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2024 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» /ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19/ заборгованість за Кредитним договором №11-1/608к-07 від 03 вересня 2007 року, станом на 24.09.2024 року, у розмірі 22 242 долари США 59 центів /двадцять дві тисячі двісті сорок два долари США п`ятдесят дев`ять центів/ та судові витрати у розмірі 12200,00 /дванадцять тисяч двісті/ гривень.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13.03.2026 року дане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.06.2026 року рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Відтак, підставою для розстрочення виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 вказує, що суд у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Крім цього, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 зазначено, що системний аналіз норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До матеріалів заяви долучено постанову приватного виконавця про арешт майна боржника у межах виконавчого провадження №81032610 від 16.06.2026 року, якою накладено арешт на корпоративні права, в розмірі 50% у Статутному капіталі ТОВ «Мисливське господарство «ВАТРА Плюс», що належить боржнику ОСОБА_1 .

Інших доказів, якими сторона боржника обґрунтовує доводи заяви, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суду не надано відомостей ні про стан здоров`я боржника, ні його матеріальний стан, зокрема, розмір його доходів, як і не надано жодних відомостей про майно, яке є у власності ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує, що з часу набрання рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2024 законної сили до розгляду заяви про розстрочення виконання такого, боржником не внесено жодних коштів для погашення заборгованості.

Таким чином, суду не надано доказів існування виняткових, вагомих підстав для здійснення розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, те, що обставини, на які посилається заявник та його представник в обґрунтування розстрочення виконання рішення суду, не є винятковими, матеріальні інтереси сторін, предмет спору, суд приходить до переконання про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду, а тому у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст. 259, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Блонського Михайла Леонідовича про розстрочення виконання рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання, або у строки та порядку ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Бориславський Ю. Л.