Ухвала суду № 139646674, 10.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/5078/20

Провадження № 1-кп/552/884/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510000577 від 17.03.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,

встановив:

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено з 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Київського районного суду м. Полтави.

13.07.2026 до Київського районного суду м. Полтави зі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшли матеріали кримінального провадження № 12020050510000577 від 17.03.2020, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України (справа № 243/5078/20). Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла до провадження судді ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме тим, що останній може переховуватися від суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки дії ОСОБА_4 не носили випадкового чи одноразового характеру.

Обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду письмові заперечення щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що ризики прокурором не обґрунтовані, оскільки ризик впливу на потерпілих та свідків неможливий через сплив часу, потерпілі вже не є малолітніми. Також пояснив, що перебуваючи на волі на них не впливав. Ризик переховування через тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для утримування під вартою. Просив суд відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із застосуванням засобу електронного контролю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, зазначила, що з часом ризики втратили свою актуальність. ОСОБА_4 обов`язки не порушував та з`являвся до суду. Своє місце проживання покинув через небезпечну зону. Потерпілі вже дорослі. Просила суд відмовити в задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід на більш м`який.

Суд, заслухавши прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Так, строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 17 вересня 2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом положень пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, яка в подальшому була внесена та 18.08.2021 ОСОБА_4 був звільнений з під варти.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.08.2025 ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Ухвалою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри в даному випадку була предметом перевірки слідчим суддею та суддею Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2026.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, у зв`язку з чим у разі визнання його винуватим йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому судом в разі доведення його винуватості, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. На даний час судове слідство у кримінальному провадженні, у зв`язку зі зміною територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, розпочато вдруге, обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може чинити тиск на потерпілих та свідків з метою зміни показів у суді. Такі ризики існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

При цьому, суд враховує те, що обвинувачений має місце проживання, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки покладені на нього обов`язки із внесенням застави, останній порушив, перебував у розшуку. Отже, зазначені доводи не є достатніми для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який.

Суд враховує принцип презумпції невинуватості, в той же час в даному кримінальному провадженні справжні інтереси суспільства полягають у якнайшвидшому та ефективному розгляді даного кримінально провадження в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, для чого суд має забезпечити зокрема відсутність будь-якого впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, а також його належну процесуальну поведінку.

На думку суду, застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Отже, клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Вирішуючи в даному випадку застосування запобіжного заходу з визначенням розміру застави, з огляду на обставини кримінального провадження, суд вважає, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою обвинуваченого відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а отже здійснення належного виконання покладених на нього судом обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, неможливе.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176, 181-183, 314-316, 372 КПК України,

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08 листопада 2026 року включно, без визначення альтернативного розміру застави.

Проведення підготовчого судового засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510000577 від 17.03.2020, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, відкласти на 13 год 00 хв 29 вересня 2026 року (провулок Хорольський, 6, м. Полтава).

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань №23», для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошений судом 10.09.2026 о 17 год 05 хв.

Суддя ОСОБА_1