Ухвала суду № 139645979, 10.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15692/26

Провадження №2/369/15415/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/15692/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Головний сервісний центр МВС про визнання договору дарування недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа № 369/15692/26.

27.08.2026 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника позивача надійшла заяву про забезпечення позову, з проханням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки SSANG YOUNG, модель KYRON, 2012 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , VIN- код: НОМЕР_2 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачем, без її відома та згоди відчужив на користь ОСОБА_4 автомобіль марки SSANG YOUNG, модель KYRON, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , який був набутий під час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Заявник зазначає, що на даний час спірний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_4 , яка має можливість відчужити його на користь третіх осіб або здійснити інші реєстраційні дії щодо нього. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірного автомобіля та заборони вчинення реєстраційних дій щодо нього створює реальну загрозу його подальшого відчуження, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві чітко визначено вид забезпечення позову, зазначено необхідну інформацію щодо предмета забезпечення, а саме транспортного засобу марки SSANG YOUNG, модель KYRON, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Зокрема, на даний час спірний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_4 , яка має можливість здійснити його відчуження на користь третіх осіб, повторну перереєстрацію або вчинити інші реєстраційні дії щодо транспортного засобу.

З огляду на те, що предметом спору є визнання недійсним договору дарування зазначеного транспортного засобу та відновлення становища, яке існувало до порушення, існує безпосередній зв`язок між заявленими позовними вимогами та заходами забезпечення позову.

У разі подальшого відчуження спірного транспортного засобу до вирішення справи по суті виконання можливого рішення суду може бути істотно ускладнене або стати неможливим, що, у свою чергу, може призвести до неефективності судового захисту порушених прав позивача.

Отже, забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки SSANG YOUNG, модель KYRON, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , із забороною Головному сервісному центру МВС, його територіальним сервісним центрам, іншим суб`єктам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, а також будь-яким іншим особам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного транспортного засобу є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову обставини та їх обґрунтування, предмет позову, наявність безпосереднього зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, а також існування ризику відчуження спірного транспортного засобу до вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач.

Застосування зазначених заходів забезпечення позову є необхідним для збереження існуючого становища щодо спірного майна та спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача у разі задоволення позову.

За таких обставин суд вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити повністю.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачам, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Накласти арешт на транспортний засіб марки SSANG YOUNG, модель KYRON, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

Заборонити Головному сервісному центру МВС, його територіальним сервісним центрам, іншим суб`єктам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, а також будь-яким іншим особам вчиняти реєстраційні дії щодо транспортного засобу марки SSANG YOUNG, модель KYRON, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , зокрема здійснювати його державну реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку чи інші дії, наслідком яких є або може бути зміна його власника чи правового статусу.

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 261 ЦПК України.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повна ухвала складено: 10.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко