Ухвала суду № 139644105, 07.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/10721/26

провадження № 2/361/5483/26

07.09.2026

УХВАЛА

07 вересня 2026 р. м. Бровари

суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Ведмідь Н.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції України про скасування арешту з земельної ділянки

встановив:

04 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Національної поліції України, в якій просить скасувати арешт та зняти обтяження із належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,6263 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1122, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка є власником зазначеної земельної ділянки на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 527734 від 01 березня 2006 року.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки зареєстровано обтяження № 10958764 від 18 березня 2011 року. Підставою для державної реєстрації обтяження зазначено постанову без номера від 15 березня 2011 року, видану слідчим ГСУ МВС України Харкевичем В.І., обтяжувачем зазначено ГСУ МВС України.

Позивачка зазначає, що їй не відомо про кримінальну справу, у межах якої було накладено арешт на належну їй земельну ділянку, невідомі номер такої справи, її обставини, процесуальний статус позивачки у відповідній кримінальній справі та результати її розгляду.

З метою з`ясування підстав накладення обтяження представник позивачки звертався з адвокатськими запитами до Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора та Міністерства внутрішніх справ України.

З наданої Офісом Генерального прокурора відповіді вбачається, що відомостей про кримінальні провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено, водночас зазначено, що Єдиний реєстр досудових розслідувань функціонує з 20 листопада 2012 року, у зв`язку з чим відомості про кримінальні справи, обліковані до цієї дати, за допомогою ЄРДР встановити неможливо.

Головне слідче управління Національної поліції України у відповіді на адвокатський запит зазначило, що у 2011 році постанова слідчого про накладення заборони на відчуження нерухомого майна була документом-підставою для реєстрації відповідного обтяження, однак у ГСУ НП України відомості про накладення таких заборон не узагальнюються та облік відповідної інформації не здійснюється. При цьому зазначено, що для встановлення обставин накладення заборони необхідний номер кримінальної справи.

Також ГСУ НП України повідомило, що Законом України «Про Національну поліцію» або іншим законодавчим актом не передбачено правонаступництва Національної поліції України від міліції.

Крім того, із зазначеної відповіді ГСУ НП України вбачається, що постанова слідчого, прийнята у 2011 році, відповідно до вимог КПК України 1960 року була документом-підставою для встановлення відповідного обмеження та направлялася реєстратору, а копія такої постанови мала зберігатися у БТІ або іншого реєстроутримувача.

Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Пунктами 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, зокрема спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з частиною п`ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 зазначила, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на це майно, є способом захисту відповідного права власності. Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц та від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19.

Разом з тим у позовній заяві позивачка визначила спосіб захисту як «скасування арешту» та «зняття обтяження».

За таких обставин позивачці необхідно уточнити предмет та спосіб захисту порушеного права з урахуванням характеру заявлених вимог, оскільки у разі захисту права власності на належну їй земельну ділянку належним способом захисту може бути вимога про звільнення майна з-під арешту (припинення відповідного обтяження).

Крім того, для вирішення питання про належний порядок судочинства необхідно встановити правову природу спірного арешту та обставини кримінальної справи, у межах якої його було накладено.

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом статті 126 КПК України 1960 року арешт на майно застосовувався, зокрема, для забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 звернула увагу, що спір щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року, є приватноправовим, зокрема у випадку, коли відповідна кримінальна справа завершена, а арешт після її закриття не було знято. Водночас правова природа спору та порядок його розгляду залежать, зокрема, від подальшої долі кримінальної справи, процесуального статусу особи, права якої обмежено, та підстав, з яких було накладено арешт.

Таким чином, сама по собі обставина, що спірне обтяження виникло у 2011 році на підставі постанови слідчого, не є достатньою для висновку про можливість розгляду заявлених вимог у порядку цивільного судочинства.

Водночас із позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається номера кримінальної справи, у межах якої 15 березня 2011 року слідчим Харкевичем В.І. винесено постанову про накладення заборони на відчуження майна, процесуального статусу позивачки у такій справі, її подальшої долі, а також мети, з якою було накладено відповідний арешт.

У зв`язку з цим позивачці необхідно уточнити виклад обставин, що мають значення для визначення юрисдикції спору, а саме зазначити всі відомі їй відомості про кримінальну справу, у межах якої накладено спірне обтяження, зокрема її номер, якщо такий відомий, орган досудового розслідування, осіб, стосовно яких здійснювалося провадження, процесуальний статус позивачки, відомості про закінчення, закриття або інше завершення кримінальної справи, а також відомості про мету накладення арешту.

У разі відсутності зазначених відомостей позивачці необхідно вказати про це у позовній заяві та надати докази вжиття нею доступних заходів для їх встановлення.

При цьому суд бере до уваги, що відповідь ГСУ НП України, надана самою позивачкою, містить відомості про те, що постанова слідчого 2011 року була документом-підставою для реєстрації відповідного обтяження та направлялася реєстратору, а також про можливе зберігання її копії у БТІ або іншого реєстроутримувача.

Отже, із наданої позивачкою відповіді вбачається конкретне джерело, з якого можуть бути отримані відомості та документи щодо підстав і обставин накладення спірного обтяження, у тому числі копія постанови слідчого, з якої може бути встановлено номер кримінальної справи, підстави та мету накладення арешту.

Водночас позивачкою не надано доказів звернення до відповідного БТІ, реєстроутримувача або іншого органу (установи), якому у 2011 році була направлена постанова слідчого для проведення відповідної реєстрації, з метою отримання її копії або відомостей, що містяться у такій постанові.

Також позивачкою не зазначено, яких саме заходів нею вжито для встановлення номера кримінальної справи, про необхідність якого повідомило ГСУ НП України.

За таких обставин посилання позивачки на відсутність у неї відомостей про кримінальну справу саме по собі не є достатнім для висновку про неможливість встановлення таких обставин, оскільки надана нею відповідь ГСУ НП України містить відомості про можливе місце зберігання документа, з якого можуть бути встановлені як номер кримінальної справи, так і підстави та мета накладення спірного обтяження.

Отже, позивачці необхідно надати докази вжиття зазначених заходів для встановлення обставин, пов`язаних із накладенням арешту, або належним чином обґрунтувати об`єктивну неможливість отримання відповідних відомостей та документів самостійно.

У разі якщо постанову слідчого позивачка самостійно отримати не може, їй необхідно зазначити про це у позовній заяві та, за необхідності, заявити клопотання про витребування такого доказу із зазначенням причин неможливості самостійного його отримання та особи, у якої відповідний документ може перебувати.

Крім того, позивачка визначила відповідачем у справі Національну поліцію України.

Разом з тим, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірне обтяження було зареєстроване на підставі постанови слідчого ГСУ МВС України від 15 березня 2011 року, а обтяжувачем зазначено ГСУ МВС України.

При цьому з відповіді ГСУ НП України вбачається, що Національна поліція України не вважає себе правонаступником міліції.

За таких обставин позивачці необхідно навести конкретне правове обґрунтування визначення саме Національної поліції України належним відповідачем у цій справі з урахуванням того, що спірне обтяження було накладено органом МВС України у 2011 році, а також зазначити докази на підтвердження відповідних обставин.

Крім того, позивачці необхідно з урахуванням встановленої правової підстави та мети накладення арешту уточнити склад учасників справи та зазначити всіх осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені рішенням суду.

Зокрема, у разі якщо з постанови слідчого або інших доказів буде встановлено, що арешт накладався для забезпечення конфіскації майна або стягнення майна на користь держави, позивачці необхідно вирішити питання щодо участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України та належним чином обґрунтувати відповідний склад учасників справи.

Таким чином, на момент вирішення питання про відкриття провадження суд позбавлений можливості встановити обставини, необхідні для визначення належного порядку судочинства, належного способу захисту, належного відповідача та повного складу учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачці строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву залишити без руху.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків, що не перевищує 7 (семи) календарних днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Ведмідь