Рішення № 139643180, 10.09.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/736/26

Провадження по справі №2/276/657/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми на підставі ст.625 Цивільного кодексу України в розмірі 3618,70 доларів США, а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 08.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/7201/82/115563, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 50000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному розмірі у строк та на умовах, визначених вказаним Кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору, 09.03.2011 року Володарсько- Волинським районним судом Житомирської області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-138/2011 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким зобов`язано ОСОБА_1 повернути ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 52601,64 доларів США, а у разі неможливості повернення боргу у вказаній валюті стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» еквівалент у гривнях, що становить 418183,03 гривень, а також судовий збір в сумі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

18.01.2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-66, на підставі якого було AT «Оксі Банк» набуло право вимоги за Кредитним договором. В свою чергу, між ТОВ «Цикл Фінанс» та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги за Кредитним договором

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 09.03.2011 року по справі № 2-138/2011 відповідачем станом на 20.04.2026 року не виконано.

У зв`язку з цим позивач вважає, що має право на отримання трьох процентів річних, передбачених ст.625 ЦК України, які він нарахував за період з 16.11.2017 року по 01.03.2020 року в загальному розмірі 3618,70 доларів США.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 19.05.2026 року відкрито провадження за даним позовом та призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду від 23.07.2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено судовий розгляд по суті на 10.09.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання неодноразово не з`явився, відзив на позов до суду не надав, ухвала про відкриття провадження та судові повістки направлялася за зареєстрованим місцем проживання та фактичним місцем проживання відповідача, які повернуті до суду із зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначено судом у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обставин, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи, беручи до уваги ігнорування відповідачем виклику до суду, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на вказане та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/7201/82/115563, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 50000,00 доларів США.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору № 014/7201/82/115563 від 08.08.2007, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаними кредитними договором.

Вказані вище обставини встановлені рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 09.03.2011 року у цивільній справі № 2-138/2011 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору ухвалено зобов`язати ОСОБА_1 повернути ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 52601,64 доларів США, а у разі неможливості повернення боргу у вказаній валюті стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» еквівалент у гривнях, що становить 418183,03 гривень, а також судовий збір в сумі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

18.01.2024 року між АТ «Райффайзен Банк» (яке є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль) та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-66, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року, який був укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . В свою чергу, AT «Оксі Банк» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-66 від 18.01.2024 року, укладеного між AT «Оксі Банк» та AT «Райффайзен Банк».

Також, 18.01.2024 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-66-1, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року, який був укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . В свою чергу, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-66-1 від 18.01.2024 року, укладеного між AT «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс».

Таким чином, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло статусу нового кредитора у зобов`язаннях та набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року.

Вказані обставини підтверджуються копією Кредитного договору № 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року, копією рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 09.03.2011 року у цивільній справі № 2-138/2011, а також копіями договорів про відступлення прав вимоги № 114/2-66 від 18.01.2024 року та № 114/2-66-1 від 18.01.2024 року.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 09.03.2011 року у справі № 2-138/2011, визначено преюдиційну обставину щодо встановленого у рішенні розміру суми боргу за Кредитним договором № 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року.

За таких обставин, суд вважає доведеним стороною позивача розмір боргу за кредитним договором № 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року.

Водночас, стороною відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження погашення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року.

Окрім того, як слідує з наявної в матеріалах справи відповіді Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.05.2026 року за № 205/15636, наданої на вимогу суду, у Хорошівському відділі ДВС станом на 21.05.2026 р. відсутні відкриті виконавчі провадження по виконавчому листу №2-138/2011, виданому Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, та не перебували на виконанні.

Таким чином, з ухваленням Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області 09.03.2011 рішення про стягнення з відповідача боргу за Кредитним договором в сумі 52601,64 доларів США зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ним грошового зобов`язання не відбулось.

За наданим позивачем розрахунком за період з 16.11.2017 року по 01.03.2020 року за прострочення сплати заборгованості, сума трьох процентів річних становить 3618,70 доларів США.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з положеннями ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

З огляду на те, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором 014/7201/82/115563 від 08.08.2007 року з відповідача ОСОБА_1 .

З ухваленням судом 09.03.2011 року рішення суду про стягнення з відповідачів боргу за кредитним договором в сумі 52601,64 доларів США зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ним грошового зобов`язання у вказаному розмірі не відбулось.

Відтак, позивач має право на стягнення з відповідача суми, передбачені статтею 625 ЦК України, за час прострочення виконання зобов`язання.

Згідно розрахунку, що наданий позивачем на підтвердження сум заборгованості, передбачених статтею 625 ЦК України, а саме три проценти річних за порушення зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором, стягнення здійснюється за період з 16.11.2017 року по 01.03.2020 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, який перевірений судом та не був спростований стороною відповідача, три відсотки річних за період з 16.11.2017 року по 01.03.2020 року складають 3618,70 доларів США, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних в доларах США у разі невиконання зобов`язання відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року № 464/3790/16-ц, в якій зазначено, що три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи з простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті.

Таким чином, вивчивши письмові докази, здійснивши системний аналіз правових норм, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16.11.2017 року по 01.03.2020 року у розмірі 3618,70 доларів США.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 510, 524 527, 530, 533, 610, 612, 625 ЦК України, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» три проценти річних за період з 16.11.2017 року по 01.03.2020 року за порушення грошового зобов`язання в розмірі 3618,70 доларів США (три тисячі шістсот вісімнадцять доларів 70 центів).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 гривень (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ; код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.С.Семенюк