Ухвала суду № 139639373, 28.10.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13429/25

Номер провадження:1-кп/521/1760/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000000189 від 18.02.2025 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь Республіки Молдова, громадянина України, фізична особа підприємець, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України,

клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , про повернення обвинувального акту прокурору,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 , заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в зв`язку з його невідповідністю КПК, яке мотивувала тим, що стороною обвинувачення допущено порушення вимог ст. 291 КПК України, що виразилося в відсутності формулюванні обвинувачення у обвинувальному акті, з формулювання обвинувачення неможливо визначити які саме дії вчинив ОСОБА_3 , яка була заздалегідь домовленість у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, час та місце вчинення злочину, які саме відомості у документах не відповідають дійсності.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання про повернення обвинувального акту, зазначивши, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору немає, а тому просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.

Дане кримінальне провадження підсудне Хаджибейському районному суду м. Одеси, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 5-8, 10 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пункт 5 ч.2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Частиною 1 ст. 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже при складенні обвинувального акту прокурор має право викласти в ньому ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими та на підставі цього на свій розсуд здійснити кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначена обставина, відповідно до положень ст. 291 КПК України, не може бути підставою для висновку суду про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Окрім того, положення ч. 2 ст. 337 КПК України надають можливість прокурору під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

У вказаному обвинувальному акті наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто в ньому детально викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, сформульовано обвинувачення та зазначено правову кваліфікацію правопорушення. Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання. Тому у цій частині клопотання захисника є необґрунтованим.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті вказано відомості про обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до ст. 615 КПК України, під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а вразі неможливості об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя-судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

У п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України зазначено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

До Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України. Судовий розгляд справи по суті не розпочато.

В цьому провадженні злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, з огляду на положення ст. 12 КК України є тяжким, а передбачений ч. 3 ст. 358 КК України є нетяжким злочином.

У зв`язку з чим, для перевірки додержання правил територіальної підсудності даного кримінального провадження необхідно встановити у межах територіальної юрисдикції якого суду вчинено найтяжче кримінальне правопорушення з числа поставлених у вину ОСОБА_3 , а саме злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 крім іншого обвинувачуються в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а саме у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення може проявлятися у чотирьох формах:

1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України;

2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України;

3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України;

4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація це дії, які виявляються в розробленні планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.

Сприяння це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон визначає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Сприяння порадами чи вказівками полягає в наданні особам інформації щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання та інших обставин, які є необхідними для реалізації намірів на незаконне перетинання кордону.

Керівництво це активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: надання відповідних настанов, проведення інструктажу щодо виконання тих чи інших дій, їх координація, забезпечення їх прикриття, віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їхніх обов`язків тощо.

Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв`язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

З огляду на зазначене положення закону, хоча воно й стосується не локальних, а загальних аспектів визначення місця вчинення певного кримінального правопорушення, але місце вчинення певного кримінального правопорушення за його змістом може пов`язуватися не лише з місцем його закінчення, але й з місцем його початку, продовження та припинення також.

З об`єктивної сторони склад злочину - незаконного переправлення осіб через державний кордон України - характеризується як злочин з формальним складом. Це означає, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, є закінченим у момент, коли виконано відповідні дії: організаційні дії по переправленню осіб через державний кордон України, дії по керівництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи за межами України.

Також слід зазначити, що сама організаторська діяльність, незалежно від того, чи вдалося переправлення, чи ні, а також керівництво цією діяльністю розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим складом), а особи, які здійснюють незаконне переправлення, а також особи, які сприяють цьому порадами, вказівками, наданням засобів або усунення перешкод, вважаються виконавцями злочину.

У змісті обвинувального акту, крім іншого, зазначено, що з метою досягнення злочинної мети ОСОБА_3 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, шляхом виготовлення та надання відповідних підроблених документів, які надають дозвіл для перетину державного кордону України на час дії воєнного стану.

22.02.2025 року ОСОБА_3 перебуваючи поряд із магазином «Копійка» розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 2, повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 що він може надати послуги з організації незаконного перетину державного кордону України та надав гарантії виконання зазначених зобов`язань та повідомив, що за послуги з організації незаконного перетину державного кордону України необхідно заплатити грошові кошти в загальній сумі 6000 доларів США, на що ОСОБА_6 , будучи залученим до конфіденційного співробітництва, надав свою добровільну згоду.

В подальшому 22.02.2025 року о 17 год. ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_6 поряд із будинком Меблів в м. Одесі, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Бориса Деревянко, 2, де отримав від останнього частину грошей у сумі 700 доларів США.

Після чого, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами прийняв рішення щодо зміни способу перетину державного кордону України.

В подальшому, ОСОБА_3 після повідомлення ОСОБА_7 , що переправлення буде організовано іншим способом ніж раніше вказаним, 28.03.2025 року в ході подальшого листування за допомогою месенджера «Телеграм» запропонував ОСОБА_7 підготувати відповідні документи, що не відповідають дійсності, з метою забезпечення безперешкодного незаконного перетину державного кордону України.

В подальшому ОСОБА_3 надав ОСОБА_7 вказівки щодо його подальших дій, направлених на незаконний перетин державного кордону України, а саме надіслати знімок свого паспорту громадянина України та особистий фотознімок для виготовлення відповідних документів, використовуючи які останній безперешкодно пройде державний кордон України де його зустріне обізнана особа, якій в подальшому необхідно передати залишок раніше обумовленої суми у розмірі 5300 доларів США.

Після чого, ОСОБА_3 повідомив, що документи будуть направлені до відділення Нової пошти.

08.04.2025 року ОСОБА_7 прибувши до відділення Нової пошти розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 8/10, де отримав відповідні підроблені документи, які надають дозвіл для перетину державного кордону України на час дії воєнного стану.

Таким чином, зі змісту формулювання обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті, вбачається, що окремі дії, які складають об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, були вчинені у різних місцях, але всі вони вчинені в Хаджибейському районі м. Одеси та перебувають у межах територіальної юрисдикції Хаджибейського районного суду міста Одеси.

Тому обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 надійшов до Хаджибейського районного суду міста Одеси за правилами ст. 32 КПК України.

Суд наголошує на тому, що зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України вбачається, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

При розгляді клопотання судом не встановлено таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. В той же час недоліки обвинувального акту, на які вказує сторона захисту, повинні бути перевірені під час судового розгляду по суті.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 314-316 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору - залишити без задоволення.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000000189 від 18.02.2025 р., за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України, на 28 жовтня 2025 року о 15 год. 50 хв.

Судовий розгляд здійснювати одноособово, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Хаджибейського районного суду м. Одеси, за участю сторін кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1