Ухвала суду № 139638253, 10.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1417/20

провадження № П/380/6253/26

У Х В А Л А

про залучення співвідповідача

10 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кедик М.В., розглянувши в письмовому провадженні питання про заміну відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області та Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Мостиського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Держави Україна, в особі Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області та Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України на його користь шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, шляхом списання з відповідного рахунку Казначейства 39972,83 грн.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.05.2020 позов задоволив, стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Казначейства 39972,83 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.10.2020 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові.

Верховний Суд постановою від 20.03.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 скасував; справу № 380/1417/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області та Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Мостиського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

04.04.2026 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Кедик М.В.

Ухвалою від 03.04.2026 суддя прийняла до провадження справу № 380/1417/20.

Направляючи цю справу на новий судовий розгляд Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2026 вказав:

48. Верховний Суд ураховує, що орган Пенсійного фонду України в цих правовідносинах діяв як податковий агент і був розпорядником бюджетних коштів, однак повноваження вирішувати на власний розсуд який нормативно-правовий акт потрібно виконувати у нього відсутні, а тому пенсійний орган не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом указаного періоду) без утримання податку, установленого нормою закону.

48.1. Водночас, виходячи з правової природи щомісячного грошового утримання судді, з якого було утримано податок, Суд констатує, що державою попередньо було виділено кошти для здійснення таких виплат (зокрема й позивачу), але орган Пенсійного фонду натомість розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які були встановлені підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Отже, є підстави стверджувати, що виплата позивачу щомісячного грошового утримання судді, за вирахуванням податку, є результатом дій/рішень пенсійного органу, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

51. Ураховуючи те, що ефективність захисту порушеного права та подальше виконання судового рішення безпосередньо залежать від правильного визначення кола відповідачів, а визначення належного суб`єкта відповідальності є обов`язковою умовою для забезпечення реального відновлення прав позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення цього спору та не з`ясували з діями якого органу пов`язана спричинена, на думку позивача, шкода і який суб`єкт владних повноважень є належним відповідачем у цій справі.

55. Під час нового розгляду судам попередніх інстанцій необхідно перевірити та встановити коло учасників у цій справі на предмет правильності визначення їхнього процесуального статусу та визначити належного відповідача, виходячи із кола учасників спірних правовідносин, оцінюючи безпосередньо їхні дії, що призвели до зменшення розміру належних виплат.

Також, позивач подав клопотання про заміну відповідача від 22.04.2026 (вх. № 33060), у якому просить замінити у справі № 380/1417/20 про стягнення шкоди, первісного відповідача - Державу Україна, в особі Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області та Державну казначейську службу України, на належного відповідача - Державу Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а у якості співвідповідачів залучити Управління Державної казначейської служби у Мостиському районі Львівської області та Державну казначейську службу України.

В обгунтування клопотання зазначає, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої державними органами, є Держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, що завдав шкоду, або орган, що фінансується з бюджету. Державна казначейська служба України (ДКСУ) зазвичай виступає лише механізмом виконання рішення. Відповідно до змісту позовної заяви предметом судового розгляду є стягнення шкоди, завданої неправомірним утриманням державним органом - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області грошових коштів у вигляді податків. Отже, матеріальні правовідносини існують між позивачем і вказаним територіальним органом ПФУ.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача суд виходив з такого.

Відповідно до частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Водночас суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц сформувала наступні висновки:

"…сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача…

…З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав…."

Таким чином беручи до уваги наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, а також враховуючи вказівки Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.03.2026 у цій справі, суд доходить висновку, що належним відповідачем, який від імені держави у спірних правовідносинах несе обов`язок відшкодування шкоди, завданої неконституційним законом, в разі доведеності її заподіяння, має бути саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як орган, який безпосередньо здійснював виплату позивачу щомісячного грошового утримання судді, за вирахуванням податку, що й призвело до неотримання позивачем частини пенсійних виплат, які він вважає майновою шкодою.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність залучення до участі в цій справі в якості співвідповідача Державу Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. У зв`язку з цим дана особа втрачає свій статус третьої особи у цій справі.

Відповідно, розгляд справи розпочати спочатку.

Керуючись статтями 47, 48, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Залучити до участі у справі співвідповідача - Державу Україна, в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885).

Розгляд справи розпочати спочатку.

Направити сторонам копію ухвали.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кедик М.В.