Ухвала суду № 139635869, 10.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/9143/23

Провадження №6/487/352/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві подання головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченко Тетяни Георгіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, -

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шевченко Т.Г. звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених на нього ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2023 у справі №487/9143/23 про заборону ОСОБА_1 здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, розташованої по Бузькому бульвару, 1 в м. Миколаєві, з кадастровим номером 4810136300:05:001:0004 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:05:001:0004, у тому числі подавати відповідні документи для реєстрації органів державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду.

В обґрунтування подання посилалась на те, що на виконанні у Заводському ВДВС у м. Миколаєві перебуває виконавче провадження №73655794 з виконання ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2023 у справі №487/9143/23. Боржнику відповідно до акту державного виконавця від 24.04.2026 роз`яснено порядок виконання вказаної категорії виконавчих проваджень та зобов`язано з`явитися до відділу 27.04.2026, але ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, згідно акту від 27.04.2026. Пунктом 4 ст.. 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій державний виконавець доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження Отже, без участі боржника, рішення суду в повному обсязі виконати не можливо. Встановлені факти та обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Вважає, що невжиття заходів щодо обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язання за рішенням, надалі ускладнюватиме подальше виконання рішення, і навпаки обмеження боржника у праві виїзду за межі України може сприяти виконанню рішення та відновленню порушених прав стягувача.

10.09.2026 державний виконавець Шевченко Т.Г. подала до суду заяву про розгляд клопотання за її відсутністю.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного:

Відповідно до положень ст.33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно з ч. 3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов`язання, то до виконання зобов`язань або розв`язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання таких зобов`язань.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Оскільки поняття «ухилення» законодавчо не визначено та має оціночний характер, судова практика вважає ухиленням з об`єктивної сторони діяння або бездіяльність боржника, які полягають в навмисному чи іншому свідомому невиконанні обов`язку (Верховний Суд України. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України).

На підставі наведеного вище, можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань», варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №73655794 з виконання ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2023 у справі №487/9143/23 про забезпечення позову, якою заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, розташованої по Бузькому бульвару, 1 в м. Миколаєві, з кадастровим номером 4810136300:05:001:0004 та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:05:001:0004, у тому числі подавати відповідні документи для реєстрації органів державного архітектурно-будівельного контролю і нагляду.

Постановою від 22.12.2023 відкрите виконавче провадження №73655794.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, слід зазначити, що згідно із вимогами ч. 1ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ч.1, 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Будь-яких доказів направлення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», суду не надано, тобто відсутня інформацію на підтвердження того, що боржник обізнаний про наявність щодо нього відкритого 22.12.2023 виконавчого провадження.

При цьому, слід зауважити, що необізнаність боржника про початок процедури примусового виконання виконавчого документу унеможливлює ухилення від його виконання.

Крім того, державним виконавцем надано суду виклик 06.04.2026 за №39887.18.10-34/7 щодо необхідності ОСОБА_1 з`явитися до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 16.04.2026 о 10:00 год., повідомлення ОСОБА_1 від 06.04.2026 за №39207/18.10-34/7, проте що 22.04.2026 буде направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а також надано копія конверту з рекомендованим повідомленням, з якого не можливе встановити чи отримано виклик боржником або повернуто виклик до відправника через причини неотримання.

Також, в матеріалах подання міститься акт державного виконавця від 24.04.2026, в якому значиться, що ОСОБА_1 в телефонному режимі головним держаним виконавцем Шевченко Т.Г. було роз`яснено порядок виконання вказаної категорії виконавчих проваджень та зобов`язано з`явитися до відділу 27.04.2026, але ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, згідно акту державного виконавця від 27.04.2026, суд вважає акт державного виконавця від 24.04.2026 неналежним способом повідомлення боржника щодо необхідності з`явитися до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Належних і допустимих доказів, що з 22.12.2023 по 10.09.2026 державним виконавцем були вжиті всі необхідні дії щодо доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали суду, суду не надано.

Суд наголошує на тому, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, згідно із вимогами ч. 3 указаної статті, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов переконливого висновку про те, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов`язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених Законом для застосування обмежень щодо виїзду ОСОБА_1 за межі України та за таких обставин, у задоволенні подання державного виконавця з вищезазначених підстав слід відмовити.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевченко Тетяни Георгіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її оголошення.

Суддя С.М. Афоніна