Рішення № 139635479, 31.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2191/26

Провадження № 2/127/564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 20.03.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №175804 в розмірі 25883,00 грн.

16.04.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклав з ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №16042025, за яким ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступив позивачу право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитним договором №175804 від 20.03.2025. Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 23314,75 грн, з яких: 22508,07 грн заборгованість за тілом кредиту, 6,68 грн заборгованість за відсотками, 800,00 грн заборгованість за комісією. Сума боргу не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача, що й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 23314,75 грн, а також судові витрати в розмірі 9622,40 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2026 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті, а також витребувано додаткові докази. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

13.08.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі і доданих до неї документів. В судовому засіданні 11.03.2026 відповідач ОСОБА_1 клопотав про відкладення розгляду справи, для можливості скористатись правом на надання правничої допомоги. Протокольно його клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 14.04.2026. В судовому засіданні, яке було призначено 14.04.2026 відповідач повторно клопотав про відкладення розгляду справи, для можливості скористатись правовою допомогою, його клопотання було задоволено, а справу відкладено на 13.05.2026, про що свідчить розписка про явку в судове засідання. За клопотанням представника відповідача адвката Москвічова А.С. справу повторно було відкладено на 25.08.2026. Однак у судове засідання 25.08.2026 ні відповідач, ні його представник не з`явились, причини неявки суду не повідомлено, відзиву на позовну заяву не надходив.

Враховуючи зазначене вище та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, 20.03.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №175804, який складається з індивідуальної частини договору, графіку платежів та публічної частини договору.

Відповідно до п. 1.1 індивідуальної частини договору договір, що укладається позичальником, складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника, та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на вебсайті кредитодавця.

Згідно з п. 1.2 індивідуальної частини договору позичальник засвідчив, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з індивідуальною частиною, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту.

Згідно з п. 2.2.1. кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 25883,00 гривень; надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 21989,96 гривень на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3882,45 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5. кредитного договору.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних; тип процентної ставки фіксована; проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного у п. 2.6. цього кредитного договору та/або графіком платежів; розмір процентної ставки незмінний.

У п. 2.4. кредитного договору вказано, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень; стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень; розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору комісія за надання кредиту складає 3882,45 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цього кредитного договору.

У п. 2.6. кредитного договору закріплено загальний строк кредитування за цим договором, що складає 275 днів з 20.03.2025 (дата надання кредиту) по 20.12.2025.

Договір про споживчий кредит №175804 від 20.03.2025 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором d40452b1 о 17:04:01.

Заяву на видачу кредиту № 100786162 від 20.03.2025 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором c39906be о 17:03:35.

У заяві на видачу кредиту № 100786162 відповідач просив надати кредит у розмірі 25883,00 грн, зазначив свої персональні дані, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до графіку платежів за кредитним договором №175804 від 20.03.2025 встановлено розмір, склад і строки щомісячних платежів позичальника протягом погодженого сторонами строку кредитування.

На підтвердження видачі кредиту первісний кредитор надав довідку про перерахування коштів, відповідно до якої 20.03.2025 за договором №175804 на платіжну картку № НОМЕР_3 перераховано 10,59 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» про проведення взаємозаліку за кредитним договором №175804 від 20.03.2025 із загальної суми кредиту 25883,00 грн: 21989,96 грн спрямовано на погашення заборгованості відповідача за попереднім кредитним договором № 168065 від 20.01.2025, 10,59 грн перераховано на картковий рахунок позичальника, 3882,45 грн становила комісія за надання кредиту.

На виконання ухвали суду АТ «ПУМБ» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . На картковий рахунок цієї картки 20.03.2025 зараховано 10,59 грн.

Суд звертає увагу, що банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та підтверджують виконані за день операції.

Отже, сукупність договору, заяви на видачу кредиту, графіку платежів, довідок первісного кредитора про перерахування коштів та проведення взаємозаліку, а також відповіді й виписки банку підтверджує надання відповідачу кредиту в загальному розмірі 25883,00 грн у погоджений сторонами спосіб.

Між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 16.04.2025 укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до якого клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрах прав вимог.

Сторони 03.09.2025 підписали Реєстр прав вимог № 6, за яким ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 175804 від 20.03.2025 в розмірі 24914,75 грн, з яких: 22508,07 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 6,68 грн сума заборгованості за процентами, 800,00 грн заборгованості за комісією та 1600,00 грн штрафних санкцій.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав картку обліку виконання договору, розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку за кредитним договором № 175804 від 20.03.2025.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 175804 від 20.03.2025 станом на 01.11.2025 заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» становить 24914,75 грн, з яких: 22508,07 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6,68 грн - прострочена заборгованість за процентами, 800,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 1600,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 03.11.2025 направило відповідачу досудову вимогу щодо дострокового повернення заборгованості за кредитним договором № 175804 від 20.03.2025 у розмірі 25883,00 грн. Відомостей про погашення відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він є укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Щодо укладення договору в електронній формі суд враховує положення Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Щодо переходу права вимоги суд враховує положення ЦК України про заміну кредитора у зобов`язанні та договір факторингу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.

Позивач підтвердив факт укладення 20.03.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 175804, факт підписання індивідуальної частини договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, факт надання відповідачу кредиту в загальному розмірі 25883,00 грн, а також факт переходу до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги за цим кредитним договором.

Відповідач доказів повернення кредиту, сплати процентів або заперечень проти позову до суду не подав.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22508,07 грн та процентів в розмірі 6,68 грн є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 800,00 грн суд зазначає таке.

При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи №363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За наведених обставин вимога про стягнення комісії, яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.

До розрахунку заборгованості також входять штрафні санкції в розмірі 1600,00 грн, однак позивачем вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються. За таких обставин зазначені позивачем у тексті позовної заяви обставини щодо нарахування штрафних санкцій не є предметом розгляду суду, а відтак суд не надає їм правової оцінки та не вирішує питання щодо їх стягнення.

З огляду на зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 175804 від 20.03.2025 у загальному розмірі 22514,75 грн, з яких: 22508,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6,68 грн - заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач надав докази понесення 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що надана Адвокатським бюро «Соломко та партнери», зокрема: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, додаткова угода № 25771372295 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 11.09.2025, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги на суму 7000,00 грн.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 7000,00 гривень.

Оцінивши дійсність та необхідність витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у цій справі, розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд не вбачає підстав для відступу від загального правила їх розподілу.

Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 96,56 % від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 6759,20 грн (7000,00 х 96,56 %).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2570,81 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279-282, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 175804 від 20.03.205 в сумі 22514,75 грн, з яких: 22508,07 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6,68 грн - заборгованість за процентами, а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2570,81 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 6759,20 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя О.О. Жмудь