Ухвала суду № 139634137, 08.09.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08 вересня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/1102/14

Господарський суд Черкаської області у складі Гладуна А.І., розглянувши заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит" про відмову стягувача від примусового виконання наказу суду та визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки"

про стягнення 3205627,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення суду, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 2416686,01 грн, 268588,56 грн. інфляційних втрат, 155727,27 грн річних, 56820,06 грн судового збору.

11.10.2017 Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2014 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 268588,56 грн інфляційних втрат, 155727,27 грн 3% річних скасував. В іншій частині рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2416686,01 грн. авансового платежу постановив залишити без змін.

Рішення суду набрало законної сили 11.10.2017. На його виконання 16.11.2017 суд видав наказ.

28.05.2026 ТОВ "Вектор Кредит" звернулося до суду із заявою, у якій просило замінити сторону стягувача (первісного стягувача) ТОВ "Кредитні ініціативи" у справі на правонаступника ТОВ "Вектор Кредит".

24.06.2026 суд ухвалив замінити сторону позивача у справі №925/1102/14 та стягувача у наказі Господарського суду Черкаської області від 16.11.2017 у справі №925/1102/14 про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" 2416686,01 грн боргу, 48333,72 грн витрат зі сплати судового збору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит".

11.08.2026 стягувач ТОВ "Вектор Кредит" звернувся до суду із заявою, у якій відмовився від примусового виконання наказу суду від 16.11.2017 та просив визнати наказ суду від 16.11.2017 таким, що не підлягає виконанню. (а. с. 96-97)

12.08.2026 стягувач подав до суду заяву, у якій просив розглянути заяву про відмову стягувача від примусового виконання наказу суду від 16.11.2017 без участі представника стягувача.

14.08.2026 суд ухвалив заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, призначити до розгляду у судовому засіданні о 15:00 08.09.2026.

08.09.2026 у судове засідання представники стягувача та боржника не з`явився.

Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов`язковою не визнав.

Відповідно до частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи, що неявка стягувача та боржника не є перешкодою для розгляду заяви, суд ухвалив розглянути заяву боржника про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, без участі представника стягувача.

Відповідно до частини 2 статті 330 Господарського процесуального кодексу України питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Розглянувши заяву стягувача про відмову від примусового виконання наказу суду суд дійшов висновку залишити заяву без розгляду.

Розглянувши заяву стягувача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку у заяві відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ є виконавчим документом.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Суд встановив, 20.09.2019 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. відкрив виконавче провадження №60121013 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.11.2017 у справі №925/1102/14.

23.03.2021 у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, приватний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу на підставі пунктів 2, 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.06.2026 замінено сторону позивача у справі №925/1102/14 та стягувача у наказі Господарського суду Черкаської області від 16.11.2017 у справі №925/1102/14 про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" 2416686,01 грн боргу, 48333,72 грн витрат зі сплати судового збору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит".

У заяві від 11.08.2026 стягувач відмовився від примусового виконання наказу суду від 16.11.2017 та просив суд визнати наказ суду від 16.11.2017 таким, що не підлягає виконанню.

Стягувач повідомив, що відмова від примусового виконання наказу суду є добровільною, не суперечить чинному законодавству України та не порушує права та охоронювані інтереси інших осіб. Наслідки прийняття судом відмови стягувачу відомі та зрозумілі.

Згідно із частино 1 статті 330 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Вказаною нормою процесуального закону врегульовано порядок подання стягувачем заяви про відмову від примусового виконання рішення суду, зокрема, така заява подається стягувачем в процесі виконання рішення в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала (частина 2 статті 330 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу (частина 3 статті 330 Господарського процесуального кодексу України).

Розглядаючи такі звернення, суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. Суд повинен роз`яснити сторонам наслідки таких процесуальних дій і перевірити, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. За результатами розгляду суд постановляє ухвалу про прийняття відмови стягувача від примусового виконання або ухвалу про визнання мирової угоди.

Визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду є підставою закінчення виконавчого провадження (пункт 1 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Така заява може бути подана лише на стадії виконання рішення суду у відкритому виконавчому провадженні, оскільки її задоволення має наслідком закінчення виконавчого провадження.

Іншого процесуального наслідку відмова стягувача від примусового виконання рішення суду а ні Господарський процесуальний кодекс України, а ні Закон України «Про виконавче провадження» не встановлюють.

Звернення з такою заявою безпосередньо до суду при відсутності виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду не утворюють процесуальних передумов для її розгляду та перевірки на відповідність вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку заяву стягувача про відмову від примусового виконання наказу суду від 16.11.2017 залишити без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видав помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України. Зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №824/2/22 Касаційний суд дійшов висновку, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України (зміст якої є тотожним змісту статті 328 ГПК України). При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 Господарського процесуального кодексу України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права, і, зокрема, у випадку скасування у касаційному порядку рішення суду, якщо виконавчий лист ще не виконаний.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року в справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року в справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року в справі №824/85/21

Відмова стягувача від примусового виконання рішення суду не є підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає примусовому виконанню.

Інших передбачених законом підстав (процесуальних чи матеріальних) для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню стягував не навів.

Визнання судом наказу таким, що не підлягає виконання є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи зазначене, суду дійшов висновку у заяві стягувача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Черкаської області від 16.11.2017 у справі №925/1102/14, виданого на виконання Господарського суду Черкаської області від 11.10.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит" 2416686,01 грн, 48333,72 судового збору відмовити.

Керуючись статтями 170, 232-235, 327-328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит" про відмову від примусового виконання наказу суду від 16.11.2017 залишити без розгляду.

У заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Черкаської області від 16.11.2017 у справі №925/1102/14, виданого на виконання Господарського суду Черкаської області від 11.10.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Кредит" 2416686,01 грн, 48333,72 судового збору відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом 10 днів з дня її підписання може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун