Рішення № 139634044, 02.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2026 р. Справа № 924/447/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТА РОСА АГРО", Хмельницька область, Полонський район, с. Бражинці

про стягнення 2 746 097,15 грн. основного боргу, 424 341,74 грн. 36 % річних, 565 789,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 360 590,32 грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача Йосипишин Р.В. згідно довіреності в режимі ВКЗ

від відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТА РОСА АГРО", Хмельницька область, Полонський район, с. Бражинці про стягнення 2 746 097.15 грн. основного боргу, 424 341,74 грн. 36 % річних, 565 789,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 360 590,32 грн. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 05.05.26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год 04.06.26.

У підготовчому засіданні 04.06.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 12:00 год. 25.06.2026р.

Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 25.06.2026р. підтверджено, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., підготовче засідання призначене на 12:00 год. 25.06.2026р. по справі №924/557/26 не проводилось.

Ухвалою суду від 01.07.26 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/447/26 на тридцять днів та перепризначено розгляд справи №924/447/26 на 12:00 год. 14.07.2026.

У підготовчому засіданні 14.07.2026р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 05.08.2026р.

У судовому засіданні 05.08.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, про оголошення перерви в судовому засіданні до 11год 00хв 02.09.2026р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.03.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА РОСА АГРО» як покупцем укладено договір поставки № 314/25/223.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме: за видатковою накладною № 60543 від 19.05.2025р. на суму 236 266,60 грн.; за видатковою накладною № 61519 від 21.05.2025р. на суму 280 257,60 грн.; за видатковою накладною № 61522 від 21.05.2025р. на суму 826 255,24 грн.; за видатковими накладними № 33682 та № 33683 від 04.04.2025р. на загальну суму 1 901 952,00 грн.; за видатковими накладними № 108398 від 02.10.2025р. та № 108404 від 03.10.2025р. на загальну суму 150 312,00 грн.

За умовами відповідних додатків до договору сторони погодили конкретні строки та порядок оплати поставленого товару.

При цьому за додатком № 314/25/223/01 від 10.03.2025р. вартість поставленого товару становила 236 266,60 грн.

У подальшому сторони уклали угоду про залік зустрічних вимог від 19.08.2025р.

За додатком № 314/25/223/07н від 16.04.2025р. вартість поставленого товару становила 826 255,24 грн. Після проведення заліку зустрічних вимог на суму 165 251,05 грн. непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 661 004,19 грн.

За додатком № 314/25/223/03 пд від 10.03.2025р. загальна вартість поставленого товару становила 1 901 952,00 грн. Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 380 390,40 грн.

За додатком № 314/25/223/10 пд від 26.09.2025 загальна вартість поставленого товару становить 150 312,00 грн.

Відповідач отриманий товар у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість.

Доказів сплати зазначеної суми або припинення відповідного зобов`язання в інший спосіб матеріали справи не містять.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець - передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу, його прийняття останнім та виникнення у відповідача обов`язку щодо його оплати у встановлені договором строки.

Водночас відповідач належним чином свій обов`язок щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 746 097,15 грн.

За таких обставин позовна вимога про стягнення основної заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 36 % річних

Пунктом 6.7 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж у розмірі 36 % річних, що нараховується на загальну суму простроченої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити, зокрема, проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наведена норма прямо допускає встановлення договором іншого розміру процентів річних, ніж передбачені законом три проценти.

Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що проценти річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як проценти за ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України мають іншу правову природу - є платою за користування товарним кредитом.

З огляду на те, що сторони договору погодили розмір відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 36 % річних, така умова договору підлягає застосуванню.

Позивачем здійснено розрахунок 36 % річних за період з 29.10.2025р. по 03.04.2026р. на суму заборгованості 2 595 785,15 грн. у розмірі 401 955,55 грн., а також за період з 04.11.2025р. по 03.04.2026р. на суму 150 312,00 грн. у розмірі 22 386,19 грн.

Загальний розмір заявлених до стягнення 36 % річних становить 424 341,74 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд встановив його відповідність умовам договору та періодам прострочення, у зв`язку з чим вимога про стягнення 424 341,74 грн. 36 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Частиною п`ятою ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Таким чином, законом безпосередньо передбачена можливість нарахування процентів на прострочену суму при продажу товару в кредит.

Пунктами 4 та 5 відповідних додатків до договору сторони погодили обов`язок покупця у разі порушення строків оплати отриманого товару сплачувати постачальнику плату за користування товарним кредитом у розмірі, визначеному договором, а саме 48 % річних.

При цьому такі проценти за своєю правовою природою відрізняються від процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки є платою за користування товарним кредитом, а не санкцією за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічний підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 23.11.2021 у справі № 921/395/20 суд зазначив, що проценти за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України мають відмінну від процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України правову природу та можуть бути стягнуті поряд із процентами річними за прострочення грошового зобов`язання.

Також у постанові КГС ВС від 20.05.2025 у справі № 916/2098/24 підтверджено усталений підхід щодо розмежування процентів за ст. 625 ЦК України та процентів за користування товарним кредитом за ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України.

Позивачем нараховано проценти за користування товарним кредитом за період прострочення з 29.10.2025р. по 03.04.2026р. у розмірі 535 940,74 грн. на суму 2 595 785,15 грн. та за період з 04.11.2025р. по 03.04.2026р. у розмірі 29 848,26 грн. на суму 150 312,00 грн.

Загальний розмір таких процентів становить 565 789,00 грн.

Перевіривши наведений розрахунок, суд не встановив обставин, які б свідчили про його неправильність, а тому вимога про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 565 789,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого, але неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих порушенням зобов`язання.

Позивач здійснив розрахунок пені за період з 29.10.2025р. по 03.04.2026р. виходячи із суми основного боргу 2 595 785,15 грн. та за період з 04.11.2025р. по 03.04.2026р. виходячи із суми боргу 150 312,00 грн.

Загальний розмір нарахованої пені становить 360 590,32 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, виходить із погодженого сторонами розміру відповідальності та встановлених періодів прострочення.

Пунктом 6.8 договору сторони також погодили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій продовжується до трьох років.

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, передбачена договором умова щодо збільшення строку позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій не суперечить положенням цивільного законодавства.

За встановлених обставин та відсутності доказів сплати пені її стягнення у розмірі 360 590,32 грн. є обґрунтованим.

При цьому суд враховує, що проценти за користування товарним кредитом не є неустойкою та не належать до штрафних санкцій, тоді як пеня є самостійним видом неустойки. Такий правовий підхід відповідає практиці Верховного Суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані позивачем договір, додатки до нього, видаткові накладні, документи щодо проведення часткових оплат та угода про залік зустрічних вимог у своїй сукупності підтверджують факт виникнення, розмір та непогашений залишок грошового зобов`язання відповідача.

Відповідачем доказів, які б спростовували факт отримання товару, встановлений сторонами порядок його оплати, розмір основної заборгованості або правильність нарахованих сум, суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задовольняється повністю, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТА РОСА АГРО", (30536, Хмельницька область, Полонський район, с. Бражинці, вул. Колгоспна, б. 2, код ЄДРПОУ 37993260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", вул. Богдана Хмельницького, б. 35, код ЄДРПОУ 43106699) - 2 746 097,15 грн. (два мільйони сімсот сорок чотири тисячі дев`яносто сім гривень 15 коп.) основного боргу, 424 341,74 грн. (чотириста двадцять чотири тисячі триста сорок одна гривня 74 коп.) 36 % річних, 565 789,00 грн. (п`ятсот шістдесят п`ять гривень сімсот вісімдесят дев`ять гривень 00 коп.) відсотків за користування товарним кредитом, 360 590,32 грн. (триста шістдесят тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 32 коп.) пені, 49 161,82 грн. (сорок дев`ять тисяч сто шістдесят одна гривня 82 грн.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.09.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк