Ухвала суду № 139632809, 09.09.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09 вересня 2026 рокуСправа № 921/632/23УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" №921/632/23 (вх. №6745) від 26.08.2026 про стягнення судового збору та видачу наказу у справі

за заявою боржника ОСОБА_1

про неплатоспроможність

представники учасників справи не прибули.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.12.2024 закрито провадження у справі №921/632/23 про неплатоспроможність боржниці та припинені: процедура реструктуризації боргів боржниці, повноваження керуючого реструктуризацією боргів, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

До Господарського суду Тернопільської області 27.08.2026 надійшла від ТОВ "Коллект Центр" заява №921/632/23 (вх. №6745) від 26.08.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника судового збору в розмірі 5 368,00 грн та видачу наказу про його стягнення.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ "Коллект Центр" вказує на те, що згідно ухвали суду від 23.04.2024 визнано право останнього як кредитора вимагати від боржниці 5 368,00 грн судових витрат з врахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 по справі №926/3886 б/21, оскільки ухвалою суду від 17.12.2024 через недобросовісну поведінку ОСОБА_1 на підставі ч. 11 ст. 126 КУзПБ закрито провадження у справі №921/632/23.

У призначене для розгляду вказаної заяви судове засідання повноважні представники сторін не прибули, з огляду на що остання розглядається за наявними у справі матеріалами, за їх відсутності.

Розглянувши заяву ТОВ "Коллект Центр", суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) обумовлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, ухвалою суду від 23.04.2024 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі №921/632/23 відносно фізичної особи ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1 ), зокрема: ТОВ Коллект Центр в сумі 150 090 грн 00 коп, черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 150 090 грн 00 коп. друга; витрати на оплату судового збору в розмірі 5 368 грн 00 коп покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.

Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.

Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

Наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

До судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

Нормами ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Суд зазначає, що Законом України "Про судовий збір" окремо встановлено ставки судового збору за подання позовних вимог у позовному провадженні, а також при поданні заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

В той час згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у фіксованому розмірі.

Отже, ставки судового збору щодо сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство, є різними.

Враховуючи викладене, законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.

При цьому, ставка судового збору за подання заяви кредитора передбачена у фіксованому розмірі, а ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру передбачена у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

Так Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі №910/8316/20 вказав, що належними способами захисту для стягнення боргу із боржника є наказне чи позовне провадження, тоді як заява про визнання кредитором є заявою, що має наслідком визнання чи відхилення грошових вимог до боржника, а не стягнення із боржника заборгованості. Ухвала про визнання вимог кредитора не є підставою для видачі судового наказу та подальшого стягнення боргу у виконавчому провадженні.

Заява кредитора із грошовими вимогами до боржника має іншу правову природу. Наслідком задоволення позовної заяви є видача виконавчого документу та стягнення заборгованості у порядку примусового виконання судового рішення, в той час як наслідком задоволення судом заяви кредитора є лише визнання кредиторських вимог до боржника (п. 64 постанови Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №910/8316/20).

Відтак, зважаючи на перелічені вище правові позиції суду касаційної інстанції та приписи законодавства, що регламентує спірні правовідносини суд відмовляє ТОВ "Коллект Центр" у задоволені заяви про стягнення судового збору та видачу з цього приводу судового наказу.

На підставі викладеного, керуючись Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 11, 12, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Коллект Центр №921/632/23 (вх. №6745) від 26.08.2026 про стягнення судового збору та видачу наказу відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України. Повний текст ухвали складено 10.09.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко