Рішення № 139632639, 28.04.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 Справа № 910/7519/25

м. Полтава

За позовом Диканської окружної прокуратури Полтавської області вул. Незалежності, 64 А, смт.Диканька, Полтавський район, Полтавська область, 38500 в інтересах держави в особі:

1.Котелевської селищної ради вул.Полтавський шлях, 221, с-ще Котельва, Полтавський район, Полтавська область, 38600

2.Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, вул.Шевченка, 1, м.Полтава, 36011

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" вул.Звіринецька, буд.63, м.Київ, 01014

2.Комунального некомерційного підприємства "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради, вул.Полтавський шлях, 283, с-ще Котельва, Полтавська область, 38600

про визнання недійсними додаткових угод

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Диканської окружної прокуратури Полтавської області інтересах держави в особі 1) Котелевської селищної ради; 2) .Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром"; 2) Комунального некомерційного підприємства "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що після укладення договору сторони підписали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціни на природний газ; ці додаткові угоди укладені з порушенням законодавства та мають бути визнані недійсними; вказане призвело до безпідставної сплати бюджетних коштів позивачем.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.08.2025 на 11:30 год.

04.08.2025 (вхід. № 10181) від Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення у справі, в яких Держаудитслужба просить суд позовні вимоги Диканської окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Судове засідання, призначене на 21.08.2025 на 11:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою від 05.09.2025 суд призначив розгляд справи на 07.10.2025 на 09:55 год.

Ухвалою від 07.10.2025 суд відклав розгляд справи на 11.12.2025 на 10:00 год.

Ухвалою від 11.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2026 на 11:30 год.

Судове засідання, призначене на 26.02.2026 на 11:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою від 10.03.2026 суд призначив розгляд справи на 28.04.2026 на 11:30 год.

Відповідачі відзив на позов у строк, встановлений судом, не подали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 28.04.2026 суд виніс рішення згідно ст. 240 ГПК Укарїни.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

У ході відповідного вивчення даних веб-порталу «Prozorro» та акту № 201 604-11/19 від 31.01.2025 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2024 року Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області встановлено, що за результатами проведення відкритих торгів КНП «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради повідомило ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» про намір укласти договір на постачання природного газу, закупівля UA-2021-02-25-004444-а.

Між Підприємством (далі - Споживач) в особі головного лікаря Міщенко Віктора Васильовича з однієї сторони та ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» (далі Постачальник) в особі директора Сорокіна Руслана Юрійовича з іншої сторони укладено договір про постачання природного газу Споживачу від 29 березня 2021 року № 78-САS-2021/132 (далі - Договір) на загальну суму 225 700,00 грн з ПДВ. Договір оприлюднено Замовником на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель 30 березня 2021 року. Укладений договір містить істотні умови, передбачені Господарським Кодексом України зокрема, предмет, вимоги до якості, ціну та строк дії. Умовами Договору (п. 1.2 Договору) передбачено планований обсяг постачання газу в кількості 37,000 тис куб.м.

Пунктом 3.2 Договору встановлена ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладання Договору, з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності (163,89 грн) та без ПДВ в розмірі 5083,33 грн, крім того ПДВ 20% становить 1016,67 грн, разом 6100,00 гривень.

Відповідно до п. 3.3 Договору ціна, зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись у відповідності до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII. При цьому для ініціювання зміни ціни Постачальник зобов`язаний надати Споживачеві письмове звернення з обґрунтуванням підстав, що викликають необхідність зміни ціни та повинен надати експертний висновок або довідку з інформацію щодо середньоринкових цін по регіонах України від уповноваженого органу (торгово- промислової палати або іншого уповноваженого органу), із зазначенням середньої ціни природного газу в Україні за 1000 метрів кубічних станом на день подання звернення чи розрахунковий період. Вказаний документ подається в підтвердження інформації, що запропонована учасником ціна відповідає рівню середнього діапазону цін в Україні.

Пунктом 4.1 розділу IV - «Порядок та строки проведення розрахунків» Договору встановлено, що розрахунковий період становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 9.1 Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами (29 березня 2021 року) і діє в частині постачання газу з 19 березня 2021 року.

Між Сторонами укладено 8 додаткових угод до Договору на збільшення ціни за одиницю товару, а саме: додаткову угоду № 1 від 31 березня 2021 року; додаткову угоду №3 від 30 квітня 2021 року; додаткову угоду №4 від 31 травня 2021 року; додаткову угоду №5 від 30 червня 2021 року; додаткову угоду №6 від 26 липня 2021 року; додаткову угоду №7 від 26 серпня 2021 року; додаткову угоду № 8 від 30 вересня 2021 року; додаткову угоду №9 від 29 жовтня 2021 року.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 31 березня 2021 року, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 6 709,39 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 1 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 19 березня 2021 року

Розрахунково встановлено, що в додатковій угоді № 1, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами Договору збільшилася на 9,99 %.

Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни піни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 1, тобто додаткову угоду № 1 до Договору було укладено всупереч п. 3.3. Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIІ (в частині не підтвердження коливання ціни газу на ринку).

У додатковій угоді № 3, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 1 збільшилася на 9,75 % . Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 3, тобто додаткову угоду № 3 до Договору було укладено всупереч п. 3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-V III.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 31 травня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 8 082,51 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 4 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 травня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 4, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 3 збільшилася на 9,77 %. Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 4, тобто додаткову угоду № 4 до Договору було укладено всупереч п.3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 30 червня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 8873,58 грн з урахуванням ПДВ.

Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 5 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 червня 2021 року.

Розрахунково встановлено, що в додатковій угоді № 5, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 4 збільшилася на 9,79 %.

Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 5, тобто додаткову угоду № 5 до Договору було укладено всупереч п. 3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Відповідно до додаткової угоди №6 від 26 липня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 9 531,16 гри з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 6 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 липня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 6, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 5 збільшилася на 7,41 %. Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 6, тобто додаткову угоду № 6 до Договору було укладено всупереч п. 3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VІІІ.

Відповідно до додаткової угоди №7 від 26 серпня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 10 466,95 грн з урахуванням ПДВ.

Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 7 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 серпня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 7, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 6 збільшилася на 9,82 %.

Додаткову угоду № 7 укладено Сторонами на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати (далі - ТПП ) від 31 серпня 2021 року № 2042/21. У ціновій довідці відображена середньозважена ціна газу місячного ресурсу за результатами електронних біржових торгів Товарної біржі «Українська енергетична біржа»: ресурс серпня 2021 року станом на 02 серпня 2021 року (ціна 15732,05 грн з ПДВ за 1000 куб. м); ресурс вересня 2021 року станом на 30 серпня 2021 року (ціна 18046,83 грн з ПДВ за 1000 куб. м), коливання середньозваженої ціни між вказаними датами становить +14,71%.

Цінова довідка Харківської ТПП від 31 серпня 2021 року № 2042/21 не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати введення в дію додаткової угоди № 6 по дату введення в дію додаткової угоди № 7, оскільки дослідження проведено за відрізок часу що не входить в період між введенням в дію додаткових угод № 6 та № 7, що суперечить п. 3.3 Договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VІІІ.

Відповідно до додаткової угоди №8 від 30 вересня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 11 496,23 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 8 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 вересня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 8, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 7 збільшилася на 9,83 % . Додаткову угоду № 8 укладено Сторонами на підставі листа постачальника від 22 вересня 2021 року №29/07-75 та цінової довідки Харківської ТПП від 21 вересня 2021 року № 2297/21.

У ціновій довідці від 21 вересня 2021 року №2297/21 відображена середньозважена ціна газу місячного ресурсу за результатами електронних біржових торгів Товарної біржі «Українська енергетична біржа»: ресурс вересня 2021 року станом на 01 вересня 2021 року (ціна 18046,83грн з ПДВ за 1000 куб. м); ресурс жовтня 2021 року станом на 20 вересня 2021 року (ціна 29162,47 грн з ПДВ за 1000 куб. м), коливання середньозваженої ціни між вказаними датами становить +61,59%.

Цінова довідка Харківської ТПП від 21 вересня 2021 року №2297/21 не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати введення в дію додаткової угоди № 7 (01 серпня 2021 року) по дату введення в дію додаткової угоди № 8 (01 вересня 2021 року), оскільки дослідження проведено за відрізок часу що не входить в період між введенням в дію додаткових угод № 7 та № 8, що суперечить п. 3.3 Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIIІ.

Однак, відповідно пункту 3.3 Договору, додатковою угодою № 8 ціна за одиницю товару (за 1000 куб.м.) може бути збільшена Сторонами на підставі цінової довідки Харківської ТПП від 31 серпня 2021 року № 2042/21, яка не може бути використана при укладанні додаткової угоди №7, але, водночас, підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з введення в дію додаткової угоди № 7 (01 серпня 2021 року) по дату введення в дію додаткової угоди від № 8 (01 вересня 2021 року), на суму, що не перевищує 10%, пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, по відношенню до ціни встановленій Договором на час його укладання (6 100,00 грн з ГІДВ за 1000 куб.м), тобто 6 100,00 грн* 1,1=6 710,00 грн (ціну встановлену Договором під час його укладання збільшено на 10%).

Відповідно до додаткової угоди №9 від 29 жовтня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 12 628,33 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 9 розповсюджуються на відносини між Сторонами, з 01 жовтня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 9, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 8 збільшилася на 9,85 % . Додаткову угоду № 9 укладено Сторонами на підставі листа постачальника від 01 жовтня 2021 року №29/08-75 та цінової довідки Харківської ТПП від 13 жовтня 2021 року № 2546/21.

У ціновій довідці від 13 жовтня 2021 року № 2546/21 відображена середньозважена ціна газу місячного ресурсу за результатами електронних біржових торгів Товарної біржі «Українська енергетична біржа»: ресурс вересня 2021 року станом на 30 вересня 2021 року (ціна, 18046,83 грн з ПДВ за 1000 куб. м); ресурс жовтня 2021 року станом на 11 жовтня 2021 року (ціна 34063,14 грн з ПДВ за 1000 куб. м), коливання середньозваженої ціни між вказаними датами становить +88,75%.

Цінова довідка Харківської ТПП від 13 жовтня 2021 року № 2546/21 не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати введення в дію додаткової угоди № 8 (01 вересня 2021 року) по дату введення в дію додаткової угоди № 9 (01 жовтня 2021 року), оскільки дослідження проведено за відрізок часу що не входить в період між введенням в дію додаткових угод № 8 та № 9, що суперечить п. 3.3 Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII.

Окрім того раніше укладеними додатковими угодами: № 1; № 3; № 4; № 5; № 6; № 7; № 8 до Договору, на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, Сторонами вже здійснено збільшення ціни за одиницю товару на: +9,99%, +9,75%, +9,77%, + 9,79%, +7,41%, +9,82%, +9,83% відповідно, тому подальше підвищення ціни на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VІІІ додатковою угодою № 9 до Договору є неправомірним, так як в такому разі перевищується максимальний ліміт (10%) щодо збільшення ціни за одиницю товару, що суперечить пункту 3.3. Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII.

Прокурор посилається на те, що в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, ч.1 ст.525, ч.1 ст.526, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632, ч.1 ст.691 ЦК України та умов договору від 29 березня 2021 року № 78-GAS-2021/132 (п. 3.3.) внесено зміни до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод від 31 березня 2021 року № 1; від 30 квітня 2021 року № 3; від 31 травня 2021 року № 4; від 30 червня 2021 року № 5; від 26 липня 2021 року № 6; від 26 серпня 2021 року № 7; від 30 вересня 2021 року № 8 без документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, а також від 29 жовтня 2021 року № 9 із перевищенням максимального 10 відсоткового ліміту збільшення ціни за одиницю товару, через що Підприємству завдано шкоди (збитків) у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ » упродовж квітня 2021 року - грудня 2021 року, на загальну суму 71 238,10 грн з урахуванням ПДВ.

Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.

Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Так, у постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи вище наведене, а також з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у його постановах від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом «розумного» строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. «Розумність» строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Критерій «розумності», наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави (схожі за своїм змістом висновки також сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 та від 23.02.2021 у справі № 923/496/20).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Також при визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (крім того, Верховним Судом у постановах Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18 висловлено позицію з приводу того, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них).

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради з наступних підстав.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Верховний Суд неодноразово у своїх правових висновках стверджував, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету.

При цьому, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (ч. 9 п. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Джерелом фінансування оскаржуваної закупівлі є кошти місцевого бюджету.

З урахуванням наведеного, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування суб`єктами незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Орган місцевого самоврядування зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Також Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 підтримав вищевказану правову позицію щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах в дохід місцевого бюджету на користь органу місцевого самоврядування, як уповноваженого органу на вжиття заходів реагування до поновлення інтересів держави.

Таким чином, Котелевська селищна рада є розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах у будь-який спосіб, передбачений ст. ст. 15, 16 ЦК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Диканська окружна прокуратура листом від 11.03.2025 за №51/2-4564 вих-25 звернулася до Котелевської селищної ради з пропозицією самостійно вжити заходи реагування до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення надмірно сплачених коштів за додатковими угодами на суму 71 238,10 грн.

Згідно з листом Котелевської селищної ради від 13.03.2025 за №02.1-25/875 Котелевською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення із ТОВ «Трансгазпром» надмірно сплачених коштів відповідно до укладених додаткових угод не вживатимуться у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

За таких обставин, для відновлення порушених інтересів держави в особі Котелевської селищної ради, з даним позовом до суду звертається прокурор.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивачем упродовж тривалого часу не вжито заходів, спрямованих на стягнення заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Частиною 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладання договору) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладання додаткових угод) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

При ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Крім того, слід зазначити, що статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено вимоги пропорційного збільшення договірної ціни на газ відповідно до росту цін на ринку, згідно з принципами публічних закупівель учасники відносин повинні діяти чесно і добросовісно.

Отже у даному випадку є нівелювання результатів відкритих торгів.

Про недобросовісність дій сторони договору - відповідача 1 свідчить той факт, що при укладенні кожної Додаткової угоди про збільшення ціни, її дія поширювалась на правовідносини за договором з моменту укладення, тобто з 29.03.2021. Аналіз розрахунків за Договором свідчить про те, що постачання за ціною, визначеною первинним Договором не здійснювалось жодного разу. Зазначене є доказом умисного заниження ціни в тендерній пропозиції з метою викривлення результатів торгів.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» на момент укладання відповідних договорів.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, в постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.

Також, відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону переможця процедури закупівлі. Договір, укладений з порушенням вимог частини 4 статті 41 є нікчемним в силу статті 43 цього Закону.

З огляду на викладене, Додаткові угоди № 1-9 укладені всупереч пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд бере до уваги, що у документі, який видає компетентна організація з приводу коливання ціни на відповідному ринку товарів, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.

Відтак, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як установив суд, відповідно до додаткової угоди №1 від 31 березня 2021 року, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 6 709,39 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 1 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 19 березня 2021 року

Розрахунково встановлено, що в додатковій угоді № 1, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами Договору збільшилася на 9,99 %.

Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни піни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 1, тобто додаткову угоду № 1 до Договору було укладено всупереч п. 3.3. Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIІ (в частині не підтвердження коливання ціни газу на ринку).

У додатковій угоді № 3, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 1 збільшилася на 9,75 % . Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 3, тобто додаткову угоду № 3 до Договору було укладено всупереч п. 3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-V III.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 31 травня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 8 082,51 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 4 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 травня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 4, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 3 збільшилася на 9,77 %. Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 4, тобто додаткову угоду № 4 до Договору було укладено всупереч п.3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 30 червня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 8873,58 грн з урахуванням ПДВ.

Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 5 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 червня 2021 року.

Розрахунково встановлено, що в додатковій угоді № 5, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 4 збільшилася на 9,79 %.

Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 5, тобто додаткову угоду № 5 до Договору було укладено всупереч п. 3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Відповідно до додаткової угоди №6 від 26 липня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 9 531,16 гри з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 6 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 липня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 6, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 5 збільшилася на 7,41 %. Однак відсутнє будь-яке обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни товару на ринку, що видане уповноваженим органом, яке може слугувати підставою для зміни ціни за одиницю товару та укладання додаткової угоди № 6, тобто додаткову угоду № 6 до Договору було укладено всупереч п. 3.3 Договору та всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VІІІ.

Відповідно до додаткової угоди №7 від 26 серпня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2 Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 10 466,95 грн з урахуванням ПДВ.

Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 7 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 серпня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 7, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 6 збільшилася на 9,82 %.

Додаткову угоду № 7 укладено Сторонами на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати (далі - ТПП ) від 31 серпня 2021 року № 2042/21. У ціновій довідці відображена середньозважена ціна газу місячного ресурсу за результатами електронних біржових торгів Товарної біржі «Українська енергетична біржа»: ресурс серпня 2021 року станом на 02 серпня 2021 року (ціна 15732,05 грн з ПДВ за 1000 куб. м); ресурс вересня 2021 року станом на 30 серпня 2021 року (ціна 18046,83 грн з ПДВ за 1000 куб. м), коливання середньозваженої ціни між вказаними датами становить +14,71%.

Цінова довідка Харківської ТПП від 31 серпня 2021 року № 2042/21 не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати введення в дію додаткової угоди № 6 по дату введення в дію додаткової угоди № 7, оскільки дослідження проведено за відрізок часу що не входить в період між введенням в дію додаткових угод № 6 та № 7, що суперечить п. 3.3 Договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VІІІ.

Відповідно до додаткової угоди №8 від 30 вересня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 11 496,23 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 8 розповсюджуються на відносини між Сторонами, які виникли з 01 вересня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 8, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 7 збільшилася на 9,83 % . Додаткову угоду № 8 укладено Сторонами на підставі листа постачальника від 22 вересня 2021 року №29/07-75 та цінової довідки Харківської ТПП від 21 вересня 2021 року № 2297/21.

У ціновій довідці від 21 вересня 2021 року №2297/21 відображена середньозважена ціна газу місячного ресурсу за результатами електронних біржових торгів Товарної біржі «Українська енергетична біржа»: ресурс вересня 2021 року станом на 01 вересня 2021 року (ціна 18046,83грн з ПДВ за 1000 куб. м); ресурс жовтня 2021 року станом на 20 вересня 2021 року (ціна 29162,47 грн з ПДВ за 1000 куб. м), коливання середньозваженої ціни між вказаними датами становить +61,59%.

Цінова довідка Харківської ТПП від 21 вересня 2021 року №2297/21 не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати введення в дію додаткової угоди № 7 (01 серпня 2021 року) по дату введення в дію додаткової угоди № 8 (01 вересня 2021 року), оскільки дослідження проведено за відрізок часу що не входить в період між введенням в дію додаткових угод № 7 та № 8, що суперечить п. 3.3 Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIIІ.

Однак, відповідно пункту 3.3 Договору, додатковою угодою № 8 ціна за одиницю товару (за 1000 куб.м.) може бути збільшена Сторонами на підставі цінової довідки Харківської ТПП від 31 серпня 2021 року № 2042/21, яка не може бути використана при укладанні додаткової угоди №7, але, водночас, підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з введення в дію додаткової угоди № 7 (01 серпня 2021 року) по дату введення в дію додаткової угоди від № 8 (01 вересня 2021 року), на суму, що не перевищує 10%, пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, по відношенню до ціни встановленій Договором на час його укладання (6 100,00 грн з ГІДВ за 1000 куб.м), тобто 6 100,00 грн* 1,1=6 710,00 грн (ціну встановлену Договором під час його укладання збільшено на 10%).

Відповідно до додаткової угоди №9 від 29 жовтня 2021 року до Договору, керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922- VIII, Сторони домовились викласти пункт 3.2. Договору в новій редакції, зокрема встановивши ціну газу за 1000 куб.м. в розмірі 12 628,33 грн з урахуванням ПДВ. Керуючись ч.3 ст. 631 ЦКУ, Сторони домовились, що умови додаткової угоди № 9 розповсюджуються на відносини між Сторонами, з 01 жовтня 2021 року.

Розрахунком встановлено, що в додатковій угоді № 9, ціна за одиницю товару в порівнянні з умовами додаткової угоди № 8 збільшилася на 9,85 % . Додаткову угоду № 9 укладено Сторонами на підставі листа постачальника від 01 жовтня 2021 року №29/08-75 та цінової довідки Харківської ТПП від 13 жовтня 2021 року № 2546/21.

У ціновій довідці від 13 жовтня 2021 року № 2546/21 відображена середньозважена ціна газу місячного ресурсу за результатами електронних біржових торгів Товарної біржі «Українська енергетична біржа»: ресурс вересня 2021 року станом на 30 вересня 2021 року (ціна, 18046,83 грн з ПДВ за 1000 куб. м); ресурс жовтня 2021 року станом на 11 жовтня 2021 року (ціна 34063,14 грн з ПДВ за 1000 куб. м), коливання середньозваженої ціни між вказаними датами становить +88,75%.

Цінова довідка Харківської ТПП від 13 жовтня 2021 року № 2546/21 не підтверджує коливання ціни товару на ринку в період з дати введення в дію додаткової угоди № 8 (01 вересня 2021 року) по дату введення в дію додаткової угоди № 9 (01 жовтня 2021 року), оскільки дослідження проведено за відрізок часу що не входить в період між введенням в дію додаткових угод № 8 та № 9, що суперечить п. 3.3 Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII.

Окрім того раніше укладеними додатковими угодами: № 1; № 3; № 4; № 5; № 6; № 7; № 8 до Договору, на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, Сторонами вже здійснено збільшення ціни за одиницю товару на: +9,99%, +9,75%, +9,77%, + 9,79%, +7,41%, +9,82%, +9,83% відповідно, тому подальше підвищення ціни на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VІІІ додатковою угодою № 9 до Договору є неправомірним, так як в такому разі перевищується максимальний ліміт (10%) щодо збільшення ціни за одиницю товару, що суперечить пункту 3.3. Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону № 922-VIII.

Згідно Постанови Верховного суду України від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Таким чином, сторони, в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, при укладенні додаткових угод до договору за відсутності коливання ціни такого товару на ринку, змінили ціну за одиницю товару, чим збільшили його вартість більше ніж на 10 відсотків.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Відповідно до ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; не дискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі"

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Крім того, відповідно до положень частини 9 статті 29 Закону № 922 розгляду на відповідність вимогам тендерної документації підлягає тендерна пропозиція, яка визначена найбільш економічно вигідною.

Отже, ціна за одиницю товару, визначена в договорі є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Вищевказані цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та Української енергетичної біржі не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом України Про публічні закупівлі, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що додаткові угоди № 1 від 31.03.2021; № 3 від 30.04.2021; № 4 від 31.05.2021; № 5 від 30.06.2021; № 6 від 26.06.2021; № 7 від 26.08.2021; № 8 від 30.09.2021; №9 від 29.10.2021, укладено з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, то відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, останні підлягають визнанню недійсними.

Щодо вимоги про повернення сплачених грошових коштів, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 12 Закону Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі - продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі - продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої Почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладений в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни з договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Сторонами під час укладення додаткових угод не дотримано вимоги щодо пропорційності збільшення ціни за одиницю товару відповідно до збільшення ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Отже, беручи участь у процедурі публічних закупівель Відповідач -1 самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування, рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання.

Крім того, необхідно зазначити, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

В результаті укладення сторонами з порушенням вимог п. 2 ч.5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» спірних додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з місцевого бюджету Котелевської селищної ради безпідставно та в надмірній сумі сплачено Відповідачу -1 бюджетні кошти в сумі 71 238,10 грн за товар, який не був ним поставлений, чим порушено інтереси держави.

Відповідно, отримана Відповідачем оплата у сумі 71 238,10 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з Товариства на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 зазначено, що надмірне витрачення коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару несе саме засновник та особа, яка фінансує заклад.

При цьому суд касаційної інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, згідно з якими у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Отже, отримана відповідачем -1 оплата в сумі 71 238,10 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача -1 на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 71 238,10 грн.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 31.03.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року №78-GАS-2021/132;

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 30.04.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року №78-GАS-2021/132;

4.Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 31.05.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року №78-GАS-2021/132;

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 30.06.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року М78-GАS-2021/132;

6.Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 26.06.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року М78-GАS-2021/132;

7.Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 26.08.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року №78-GАS-2021/132;

8. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 30.09.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року М78-GАS-2021/132.

9. Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 30.09.2021 про зміну та доповнення до договору про постачання природного газу укладеного між КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 29 березня 2021 року М78-GАS-2021/132.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (вул. Звіринецька, буд.63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ41334204) на користь Котелевської селищної ради (вул. Полтавський шлях, 221, с-ще Котельва, Полтавський район, Полтавська область, 38600, код ЄДРПОУ 13955812) грошові кошти в сумі 71 238,10 грн.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (вул. Звіринецька, буд.63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ41334204) на користь Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051, р/р UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ 820172) витрати на сплату судового збору в розмірі 27 252,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Солодюк О.В.