Ухвала суду № 139632629, 09.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"09" вересня 2026 р. Справа № 916/3677/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши матеріали заяви ФОП Мельника П.С. про забезпечення позову у справі №916/3677/26 (вх.№2-1742/26 від 07.09.2026),

за позовом Фізичної особи - підприємця Мельника Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 );

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКУРІВ ТРЕЙД АГРО" (вул.Соборна, буд. 32, село Новорайськ, Бериславський р-н, Херсонська обл.,74360; код ЄДРПОУ 45158728);

про стягнення 1 085 445,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 07.09.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3770/26) Фізичної особи - підприємця Мельника Павла Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКУРІВ ТРЕЙД АГРО" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 1 032 480,00 грн, пені в розмірі 46 738,54 грн, 3 % річних у розмірі 4593,29 грн, інфляційні втрати в розмірі 1633,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення умов Договору №20260303-01 від 03.03.2026, в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого та прийнятого товару, у зв`язку з чим позивачем на суму боргу нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Також 07.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1742/26 від 07.09.2026), в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «ПРОСКУРІВ ТРЕЙД АГРО» та знаходяться на його рахунках у банках та інших фінансових установах, а також на грошові кошти, що будуть надходити на такі рахунки, у межах суми позовних вимог 1 085 445,25 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ФОП Мельник П.С. вказує, що у цій справі ризик невиконання майбутнього рішення випливає із сукупності конкретних обставин значного розміру боргу; чотирьох послідовних випадків неоплати, тривалого невиконання грошового зобов`язання; споживного характеру поставленого товару, істотного скорочення поголів`я свиней та відсутності відомостей про його офіційне відновлення чи запуск нового циклу.

Розглянувши заяву ФОП Мельника П.С. про забезпечення позову у справі №916/3677/26 (вх.№2-1742/26 від 07.09.2026), а також наявні в матеріалах заяви документи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладених у постановах від 08.07.2024 у справі №916/143/24, від 04.10.2024 у справі №913/289/24, законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

При цьому, у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так в якості обґрунтування підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що запропонований захід є безпосередньо пов`язаним із предметом позову, оскільки предметом спору є саме стягнення грошових коштів та позивач просить накласти арешт виключно на грошові кошти відповідача і лише в межах ціни позову - 1 085 445,25 грн. На думку позивача такий захід не передбачає вилучення коштів на користь позивача до вирішення спору по суті, не припиняє правосуб`єктність відповідача і не виходить за межі суми заявлених вимог.

Крім того на думку позивача, невжиття арешту залишатиме відповідачу можливість вільно розпорядитися наявними та майбутніми грошовими коштами протягом розгляду справи. З огляду на наведені вище обставини це створює реальний ризик того, що на момент набрання рішенням законної сили коштів, достатніх для його виконання, на рахунках відповідача не буде, що зумовить необхідність додаткового пошуку активів та може істотно ускладнити або унеможливити фактичне виконання судового рішення.

Щодо зустрічного забезпечення заявник вказує, що не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки просить застосувати співмірний захід виключно в межах ціни позову, а сама заява ґрунтується на документально підтвердженому факті поставки товару, його прийняття відповідачем та наявності простроченої заборгованості.

Так господарський суд зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025, зазначала, що наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності

Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об'єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

Таким чином господарський суд зазначає, що наявність спору між сторонами, який виник у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, не свідчить про безумовну необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином господарський суд вказує, що заява ФОП Мельника П.С. про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Заявник лише допускає припущення того, що відповідач може розпорядитися своїми грошовими коштами, з метою утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення судом.

Враховуючи викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Мельника Павла Сергійовича про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мельника П.С. про забезпечення позову у справі №916/3677/26 (вх.№2-1742/26 від 07.09.2026) відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя Ю.М. Невінгловська