Ухвала суду № 139632336, 09.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.09.2026 р. Справа № 914/1952/26

м. Львів

За заявою Фізичної особи - підприємця Повшика Івана Михайловича, м.Львів

про відвід судді від 09.09.2026

у справі

за позовом: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Повшика Івана Михайловича, м.Львів

про стягнення 393608,68 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ

Представників сторін:

від позивача: Шевченко М.І. - представник;

від відповідача: Крамар І.І. - представник;

встановив:

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Повшика Івана Михайловича про стягнення 393608,68 грн з яких: 197873,68 грн безпідставно збережених коштів, 164281,22 грн інфляційних втрат, 31453,78 грн 3% річних..

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.08.2026.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 12.08.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання відповідача в порядку ст.90 ГПК України, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

09.09.2026 від відповідача до господарського суду надійшла заява про відвід судді Щигельської О.І. від розгляду справи №914/1952/26.

Заява обгрунтована тим, що в межах цієї справи сторона відповідача хоче довести суду, що позивач неправильно розрахував розмір пайового внеску, протиправно завищив його вдвічі і, як наслідок безпідставно нарахував три відсотки річних та інфляційні втрати.

Сторона відповідача хоче довести це у спосіб тлумачення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (зі змінами, які внесені Законом №132-ІХ), а також Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1697 від 03.04.2008 (далі - Положення № 1697 або ухвала № 1697 від 03.04.2008).

Крім того, сторона відповідача хоче довести, що існує колізія між нормами ухвали №1697 від 03.04.2008 та нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, в частині того як слід обчислювати загальну вартість будівництва, адже пайовий внесок обчислюється у відсотках від вартості будівництва.

Позиція позивача в цьому питанні протилежна.

Заявник зазначає, що під час підготовчого засідання суд розглядав клопотання сторони відповідача про зобов`язання позивача надати відповідь на запитання і за наслідками розгляду цього клопотання постановив ухвалу від 12.08.2026, у якій зазначив, дослівно: «Розглянувши клопотання відповідача суд зазначає … Розрахунок не проводився на підставі ухвали від 03.04.2008 №1697, оскільки тоді сума до сплати пайового внеску є більша, що не відповідає Закону №132-ІХ.». Проте, на переконання заявника не розглянувши справу по суті та не заслухавши пояснення представника відповідача, а також дозволивши позивачу не відповідача на запитання про те, як він обчислює розмір пайового внеску, суд не мав робити такі висновки на даній стадії судового процесу.

Відтак, у відповідача є обґрунтований сумнів в тому, що під час розгляду справи по суті суд не буде неупередженим, об`єктивним і безстороннім, а тому просить відвести головуючу суддю Щигельську О.І. від розгляду справи № 914/1952/26.

Заявник зазначає, що ухвалу суду від 12.08.2026 отримав в електронному кабінеті 18.08.2026, проте, у зв`язку з веденням підприємницької діяльності та проведення консультацій з адвокатом лише 09.09.2026 заявник прийшов до висновку, що існують підстави для відводу судді, а тому просить поновити строк для подання заяви про відвід.

Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд приймає доводи заявника щодо необхідності поновлення йому процесуального строку на подачу заяви про відвід судді Щигельської О.І. від розгляду справи № 914/1952/26 в розумінні ст. 119 ГПК України, оскільки надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").

Розглянувши вказану заяву по суті, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст.38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Частина 3 ст. 38 ГПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно положень ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Так, дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про упередженість чи необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Для відводу судді заявник повинен навести реальні факти та надати дійсні докази, які у своїй сукупності свідчили б про існування ризику порушення суддею обов`язку неупередженого розгляду справи та/або спростовували презумпцію неупередженості судді.

Відповідно до імперативних приписів частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що в ухвалі 12.08.2026 суд при вирішенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання відповідача в порядку ст.90 ГПК України зазначив позиції сторін та нормативне обгрунтування поданого клопотання, зокрема позивача щодо порядку розрахунку розміру пайового внеску, і жодним чином не давав оцінку обгрунтованості заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки такі здійснюються за результатами розгляду справи по суті шляхом ухвалення рішення.

Між тим обставини, які викладені у заяві ФОП Повшиком І.М. про відвід судді, ніяк не можуть бути розцінені як факти, що підтверджують обґрунтованість сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Щигельської О.І., а зводяться виключно до надання оцінки та до незгоди з процесуальними рішеннями судді, а саме ухвалою від 12.08.2026 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання відповідача в порядку ст.90 ГПК України.

Суд звертає увагу, що у випадку незгоди учасника судового процесу з процесуальними діями та рішеннями судді, він не позбавлений права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку з включенням таких заперечень. При цьому, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінка доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному або касаційному провадженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається ФОП Повшика І.М., не можуть бути підставою для відводу судді Щигельської О.І., в зв`язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 119, 234, 235 ГПК України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Поновити процесуальний строк на заявлення відводу.

2. У задоволенні заяви ФОП Повшика І.М. про відвід судді Щигельської О.І. від розгляду справи № 914/1952/26 - відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Щигельська О.І.