Рішення № 139632218, 30.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3201/25

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Гірської сільської радидоПриватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран»пророзірвання договору оренди земельної ділянкиза участю представників:позивача:Степаненко Є.М. положення, посадова інструкція, розпорядження від 30.09.2024 № 118/к/трвідповідача:Капітан В.В. адвокат, ордер від 30.06.2026 серія АІ № 2242584суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Гірської сільської ради (далі позивач) до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» (далі відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005, кадастровий номер 3220883201:01:001:0042, площею 2,53 га, укладеного 18.01.2005 між Гірською сільською радою та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Маран», посвідчений Козій А.В., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 18.01.2005 року за реєстровим № 40.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, як орендар земельної ділянки площею 2,53 га, розташованої на території с. Гора Бориспільського району Київської області, протягом тривалого часу не використовує її за цільовим призначенням, не здійснює на ній господарської діяльності, допустив засмічення та занедбання території, чим порушив умови договору оренди від 18.01.2005, що, на думку позивача, є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено сторонам у справі процесуальні строки для подачі заяв по суті. Запропоновано відповідачу надати суду у строк, встановлений для подання відзиву, докази належного виконання своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 18.01.2005 року, зокрема щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

Через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 31.12.2025 (вх. № суду 18192/25 від 31.12.2025), в якому він заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що позивач не надав достатніх доказів про те, що земельна ділянка використовується відповідачем без належного дотримання вимог законодавства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2026 поновлено Приватному підприємству «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято та приєднати відзив на позовну заяву від 31.12.2025 (вх. № суду 18192/25 від 31.12.2025) разом із доданими до нього документами до матеріалів справи № 911/3201/25.

Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2026, яка відображена в протоколі судового засідання від 26.05.2026, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2026.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір від 18.01.2005 (далі договір), відповідно до умов якого позивач орендодавець надає, а відповідач орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається, надалі за текстом «Земельна ділянка» (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору в оренду передається земельна ділянка під комплекс автодорожнього обслуговування загальною площею 2,53 гектарів, в тому числі: 2,23 га ріллі, 0,10 га під половими дорогами, 0,20 га чагарників, за рахунок земель державної власності на території с. Гора Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, в межах населеного пункту.

Положеннями п. 2.2 договору визначено, що цільове призначення, земельної ділянки - комплекс автодорожнього обслуговування.

Земельна ділянка являється землею Державної власності і відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пп. 2.2.1 п. 2.2 договору).

Підпунктами 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 договору визначено, договір укладається на термін 49 (сорок дев`ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 договору орендодавець має право зокрема вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у пункті 2.2 цього договору; забезпечення екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з пп. 4.2.3 п. 4.2 договору орендар зобов`язаний: а) використовувати орендовану Земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у цьому договорі, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, державних стандартів, норм і правил щодо використання землі; (б) у відповідності із пунктом 2.7.2 цього договору своєчасно вносити орендну плату; (в) не утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця.

У відповідності до п. 5.3 договору підставою для дострокового розірвання договору є: випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у п. 2.2 договору її використанню орендарем; рішення суду про розірвання договору у встановлених випадках.

Даний договір за реєстровим № 40 посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В. 18.01.2005.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-0002060522025 від 13.10.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 має наступні характеристики: вид цільового призначення - 03.15. - Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; площа земельної ділянки 2,5312 га.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.05.2025, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 площею 2,5312 га зареєстроване за Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Маран».

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що орендована відповідачем земельна ділянка з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 площею 2,5312 га, яка знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, використовується відповідачем не за цільовим призначенням, що порушує принцип раціонального використання земель і, на думку позивача, такі дії свідчать про істотне порушення умов договору оренди, у зв`язку з чим наявні підстави для його дострокового розірвання відповідно до вимог статей 651 Цивільного кодексу України, статей 30-32 Закону України «Про оренду землі» та статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

На підтвердження своїх вимог позивачем подано до суду наступні докази:

- лист Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 14.10.2025 № 6719/03/18-25, відповідно до якого шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині, за параметрами пошуку «кадастровий номер: 3220883201:01:001:0042»; «замовник будівництва: Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» код ЄДРПОУ 24210133» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено;

- акт обстеження земельної ділянки від 09.07.2025 № 4, відповідно до якого комісією щодо виявлення земельних ділянок, що використовуються не за цільовим призначенням чи без правовстановлюючих документів, у складі: голови комісії - секретаря Гірської сільської ради, заступника голови комісії начальника відділу правового та кадрового забезпечення виконавчого комітету Гірської сільської ради, членів комісії начальник відділу з питань ЦЗ та взаємодії з правоохоронними органами виконавчого комітету Гірської сільської ради, головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури УЖКГ та КБ Гірської сільської ради, проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 3220883201:01:001:0042 площею 2,5312 га, цільове призначення (03.15) Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 не використовується згідно визначеного документацією із землеустрою щодо формування земельної ділянки виду використання (для будівництва комплексу автодорожнього обслуговування) та цільового призначення (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) з дати підписання договору (18.01.2005), про що свідчить стан території земельної ділянки на дату обстеження, а саме: територія земельної ділянки вкрита густою трав`яною природною рослинністю, в тому числі карантинними рослинами, бур`янами та багаторічних шаром сухостою, наявні хаотичні порослі кущів та багаторічних дерев, зокрема, тополі, наявні ділянки вкриті стихійними сміттєзвалищами, які складаються з біовідходів та рослинних решток.

За висновком комісії, земельна ділянка 3220883201:01:001:0042 не обробляється, не використовується за цільовим призначенням, будь-яка діяльність на ділянці відсутня.

Відповідач проти вказаних вимог заперечує, з підстав того, що позивач не надав достатніх доказів про те, що земельна ділянка використовується відповідачем без належного дотримання вимог законодавства.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку в володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За змістом ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; в п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів (ст. 25 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ II «Землі України» ЗК), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

Відповідно до пункту «ґ» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Отже, дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2021 у справі № 910/9849/20 про те, що невикористання орендарем земельної ділянки не є тотожним нецільовому використанню земельної ділянки.

У постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 24.03.2020 у справі № 640/13670/19, від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17, від 14.11.2019 у справі № 344/10412/16-а, від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15, від 02.06.2020 у справі № 500/2308/18, від 25.05.2021 у справі № 927/703/20, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18 сформульовано висновок про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення ч. 5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою. Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки в інших цілях.

Проаналізувавши зміст листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 14.10.2025 № 6719/03/18-25, суд зазначає, що відсутність в Реєстрі будівельної діяльності та її архівній складовій частині інформації та документів, що дають право відповідачу на виконання підготовчих та будівельних робіт не є беззаперечним та самодостатнім доказом, що підтверджує використання відповідачем орендованої ним земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 не за цільовим призначенням - 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Зі змісту наданої Державною інспекцією архітектури та містобудування України інформації неможливо встановити факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 не за цільовим призначенням.

Проаналізувавши зміст акту обстеження земельної ділянки від 09.07.2025 № 4, суд зазначає, що комісією під час обстеження земельної ділянки було лише виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 вкрита густою трав`яною природною рослинністю, в тому числі карантинними рослинами, бур`янами та багаторічних шаром сухостою, наявні хаотичні порослі кущів та багаторічних дерев, зокрема, тополі, наявні ділянки вкриті стихійними сміттєзвалищами, які складаються з біовідходів та рослинних решток, що на думку членів комісії безпосередньо вказує та підтверджує факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 не за цільовим призначенням. В той же час фіксування зазначеного стану земельної ділянки в акті обстеження не доводить факт використанням відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:001:0042 не за цільовим призначенням.

Позивачем не доведено, що відповідач використовує орендовану ним земельну ділянку не цільовим призначенням. Посилання на те, що відповідачем на орендованій земельній ділянці не проведено роботи з будівництва не є тотожним нецільовому використанню земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005, кадастровий номер 3220883201:01:001:0042, площею 2,53 га, укладеного 18.01.2005 між Гірською сільською радою та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Маран», посвідчений Козій А.В., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 18.01.2005 року за реєстровим № 40, а відтак відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові Гірської сільської ради до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Маран» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.01.2005, кадастровий номер 3220883201:01:001:0042, площею 2,53 га, укладеного 18.01.2005 між Гірською сільською радою та Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Маран», посвідчений Козій А.В., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 18.01.2005 року за реєстровим № 40 відмовити повністю.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.09.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк