Ухвала суду № 139631976, 03.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.09.2026Справа № 910/14522/18

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О.,

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр"

на бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального між регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі 910/14522/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний

технічний центр";

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ФУД 2020»;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - Державного концерну "Укроборонпром";

за участю Військового прокурора Київського гарнізону

про стягнення 2 502 437,33 грн.

Представники сторін: не з`явилися,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 2 502 437,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/14522/18 позов ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Київський автомобільний ремонтний завод на користь ТОВ "Кременчуцький регіональний центр" 101 327,28 грн інфляційних втрат, 12 665,98 грн 3 % річних та 1 709,90 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/14522/18 змінено, викладено пункт 2 його резолютивної частини наступним чином: "2. Стягнути з Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний технічний центр" 2 144 572,22 грн інфляційних втрат, 211 113,45 грн 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 35 335,29 грн".

04.11.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/14522/18 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр" про заміну відповідача (боржника) його правонаступником у справі № 910/14522/18 задоволено. Замінено відповідача Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" у справі №910/14522/18. Замінено боржника Державне підприємство "Київський автомобільний ремонтний завод" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" у виконавчому провадження № 62246099, що знаходиться на примусовому виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві

20.07.2026 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального між регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадження № 62246099 щодо невчинення дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», після винесення ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 щодо заміни боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального між регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадження № 62246099 призначено в судовому засіданні на 27.08.2026.

27.08.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника заявника та клопотання про долучення до матеріалів справи № 910/14522/18 копії листа Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.07.2026 за вих. № 127694.

Судове засідання 27.08.2026 не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві сигналу «повітряна тривога».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального між регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадження № 62246099 призначено в судовому засіданні на 03.09.2026.

01.09.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» від представника прокуратури надійшло клопотання про розгляд скарги без участі представника.

03.09.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника скаржника.

Відповідач, третя особа та орган ДВС явку своїх повноважних представників у судові засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку. Будь-яких заяв, клопотань, у тому числі письмових пояснень по суті поданої Товариством скарги, до суду не направили.

Відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ураховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений частиною 1 статті 341 ГПК України присічний строк, передбачений для розгляду вказаної скарги, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представників вказаних осіб.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального між регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/14522/18, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/14522/18 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький регіональний технічний центр» до Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 зазначене рішення змінено, а постановою Верховного Суду від 16.01.2020 постанову апеляційного суду залишено без змін.

04.11.2019 на виконання зазначених судових рішень Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/14522/18 про стягнення з Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний технічний центр" коштів у загальному розмірі 2 391 020,96 грн.

03.06.2020 постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Браташової В.І. на підставі зазначеного наказу відкрито виконавче провадження № 62246099.

Постановою від 03.06.2020 виконавче провадження об`єднано у зведене виконавче провадження № 62260824, а також винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збір у розмірі 239 102,10 грн.

У зв`язку із включенням божника до переліку об`єктів малої приватизації (наказ Фонду державного майна України від 23.08.2024 № 1996) державним виконавцем 12.05.2025 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», а також постанову про зняття арешту з усіх рахунків боржника.

За результатами електронного аукціону покупцем єдиного майнового комплексу ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Фуд 2020».

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 23.10.2025 № 841 затверджено результати продажу та завершено приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «КАРЗ».

Наказом Фонду державного майна України від 24.11.2025 № 2030 зазначений об`єкт виключено з переліків об`єктів малої приватизації.

Про завершення приватизації та виключення об`єкта з переліку Фонд державного майна України повідомив Солом`янський ВДВС листом від 24.02.2026, наданим у відповідь на запит самого відділу від 11.02.2026 №30455.

Отже, державний виконавець володіє інформацією про те, що підстава для зупинення вчинення виконавчих дій відпала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 у справі № 910/14522/18 замінено боржника ДП "Київський автомобільний ремонтний завод" на його правонаступника ТОВ «Інтер Фуд 2020» як у справі, так і безпосередньо у виконавчому провадженні № 62246099.

Солом`янський відділ державної виконавчої служби був заінтересованою особою при розгляді заяви про заміну боржника: його було залучено до участі ухвалою суду від 05.01.2026, належним чином повідомлено про судове засідання, а копію ухвали від 12.02.2026 надіслано судом 16.02.2026.

Як вказує скаржник, незважаючи на вказані вище обставини, державний виконавець до теперішнього часу не виніс постанову про заміну сторони виконавчого провадження і не виніс постанову про поновлення вчинення виконавчих дій. Виконавче провадження й досі зупиненим і ведеться щодо особи, яка вже не є боржником.

Крім того, листом від 29.07.2026 за вих. № 127694 головний державний виконавець ВДВС Братошова В.І. повідомила скаржника про те, що 2 березня 2026 року на депозитний рахунок ВДВС від боржника надійшли грошові кошти, що покривають заборгованість за зведеним виконавчим провадженням № 62260824. Цим же листом державний виконавець повідомив скаржника про те, що розподіл та перерахування стягувачу спірних коштів у визначений чинним законодавством строк не було здійснено, в силу вимог статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації, тобто до 23.10.2026.

Скаржник вважає таку бездіяльність державного виконавця ВДВС неправомірною, у зв`язку з чим звернувся з даною скаргою до суду.

Згідно з статтею 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 1 та 5 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 341 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

До виконавчих дій (заходів примусового виконання рішень) в силу вимог статті 10 Закону відносяться: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За пунктами 1-3 частини 1 статті 45 Закону розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 47 Закону грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

За змістом пункту 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) (далі Інструкція), державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів (на депозитний рахунок) готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби.

Отже, вищевказаними приписами чинного законодавства прямо передбачено, що як у випадку, коли з боржника грошові кошти стягнені в примусовому порядку та перераховані на депозитний рахунок виконавчої служби, так і в разі, коли боржник добровільно, без вимоги виконавця, виконав судове рішення шляхом перерахування коштів на депозитний рахунок органу виконавчої служби, виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня перерахувати отримані від боржника кошти стягувачу. Закон не надає можливості виконавцю притримати кошти, які перебувають на депозитному рахунку виконавчої служби, які вже стягнені чи перераховані на виконання судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 квітня 2026 року в справі № 545/304/22.

Відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Частиною 7 статі 35 Закону визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Зі змісту вказаних положень Закону вбачається, що у випадку включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

При цьому, виконавцем зупиняється вчинення саме виконавчих дій (заходів примусового виконання рішення).

У той же час, перерахування стягувачам коштів, стягнутих з боржника, здійснюється в порядку їх розподілу відповідно до статей 45-47 розділу VI "Розподіл стягнутих з боржника грошових сум" Закону та не відноситься до виконавчих дій, визначених статтею 10 Закону та розділом IV "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 жовтня 2025 року в справі № 917/1000/23.

Відтак, викладі в листі державного виконавця від 29.07.2026 за вих. № 127694 доводи щодо неможливості здійснення розподілу отриманих від боржника грошових коштів у зв`язку із зупиненням вчинення виконавчих дій відповідно до вимог статті 35 Закону є безпідставними, оскільки такі дії не є виконавчими діями (заходами примусового виконання рішення) у розумінні Закону.

Абзацом 1 пункту 1 розділу VII Інструкції визначено, що стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, у державних банках, приватними виконавцями у державних банках, у тому числі рахунки в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Інструкції операції з грошовими коштами на рахунках, визначених пунктом 1 цього розділу, здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих виконавцем сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок.

За пунктом 11 розділу VII Інструкції при надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску відповідальна особа органу державної виконавчої служби повинна невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього відповідальна особа органу державної виконавчої служби невідкладно повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

Положеннями пункту 13 розділу VII Інструкції визначено, що розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. Виплата стягнутих грошових коштів (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, визначеному статтею 47 Закону, а також з урахуванням строків вчинення виконавчих дій, визначених у додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5 серпня 2016 року № 2432/5. У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів, державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів і спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні. Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою органу державної виконавчої служби невідкладно після отримання розпорядження державного виконавця.

Згідно з пунктом 14 розділу VII Інструкції перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних інструкцій. Платіжна інструкція підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Копії платіжних інструкцій (реєстри до платіжних інструкцій) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам. Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що перерахування коштів з рахунків органів виконавчої служби здійснюється на підставі платіжних інструкцій, які підписуються начальником та відповідальною особою органу виконавчої служби.

Однак, докази здійснення державним виконавцем ВДВС розподілу стягнутих з боржника сум та перерахування їх на користь скаржника в матеріалах даної справи відсутні.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець ВДВС, у порушення вищевказаних приписів чинного законодавства, вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у неперерахуванні Товариству з депозитного рахунку ВДВС грошових коштів у межах виконавчого провадження № 62246099 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/14522/18. Відтак, скарга Товариства у цій частині вимог є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд на підставі приписів частини 2 статті 343 ГПК України, вважає за необхідне також задовольнити вимогу скарги Товариства про зобов`язання ВДВС вжити заходів, передбачених Законом та Інструкцією, щодо розподілу та перерахування наявних на депозитному рахунку ВДВС грошових коштів, які надійшли від боржника, на користь стягувача в межах виконавчого провадження № 62246099.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Необхідно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 жовтня 2024 року в справі № 910/10222/22.

Якщо певні дії в межах виконавчого провадження за Законом є лише правом державного виконавця, то саме він вирішує на власний розсуд чи вчиняти ці дії, у якій черговості і в які строки, а не суд і не стягувач у виконавчому провадженні вправі вирішувати ці питання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 лютого 2026 року в справі № 925/163/24.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У той же час, відповідно до частини 8 статті 48 Закону виконавець зобов`язаний провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. Надалі така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом, тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому, сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону, не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 2 грудня 2020 року в справі № 911/4670/13, від 19 серпня 2019 року в справі № 913/438/16, від 18 липня 2018 року в справі № 915/1294/13, від 23 серпня 2018 року в справі № 911/167/17 та від 27 березня 2023 року в справі № 904/817/20.

Докази на підтвердження вчинення інших виконавчих дій з метою виявлення майна та грошових коштів боржника у виконавчому провадженні № 62257086, як і докази на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість належного виконання виконавцем покладеного на нього Законом обов`язку у матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що державний виконавець ВДВС допустив протиправну бездіяльність та порушив вимоги статті 48 Закону у виконавчому провадженні № 62246099 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/14522/18 від 04.11.2019 щодо вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці дій з виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. У зв`язку з цим скарга Товариства в цій частині також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено обов`язки виконавця, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін.

Як установлено судом, державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2026 у справі № 910/14522/18 та не вчинено дій щодо винесення постанови про заміну сторони виконавчого провадження, у зв`язку з цим скарга Товариства у цій частині суд також визнає обґрунтованою.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись статями 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький регіональний центр" на бездіяльність державного виконавця у справі № 910/14522/18 задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 62246099 щодо невинесення постанови про заміну сторони виконавчого провадження на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 у справі № 910/14522/18.

3. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62246099.

4. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо нерозподілу та неперерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький регіональний технічний центр» грошових коштів, що надійшли на депозитний рахунок відділу від боржника ТОВ «Інтер Фуд 2020».

5. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/14522/18 у виконавчому провадженні № 62246099.

6. Зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення, а саме: винести постанову про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження № 62246099 правонаступником ТОВ «Інтер Фуд 2020» (код ЄДРПОУ 43938589); винести постанову про поновлення вчинення виконавчих дій; здійснити розподіл та перерахування наявних на депозитному рахунку відділу грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький регіональний технічний центр» (код ЄДРПОУ 24394713); вчинити виконавчі дії з примусового виконання наказу, зокрема: винести постанови про арешт коштів і майна боржника та направити запити щодо виявлення його майна, коштів і майнових прав.

7. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 09.09.2026.

Суддя А.І. Привалов