Ухвала суду № 139631796, 07.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/48/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.09.2026 Справа № 908/317/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., при секретарі судового засідання Проценко І.Е., розглянувши матеріали скарги вих. б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 23.07.2026, (вх. № 16116/08-08/26 від 23.07.2026) ОСОБА_1 , с. Чумаки Томаківського району Дніпропетровської області на дії та бездіяльність Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 у справі № 908/317/21

за позовом Закритого акціонерного товариства «Рибницький цементний комбінат», (5500, Республіка Молдова, ПМР, м. Рибниця, вул. Запорожця, 1)

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-МК», (69067, Україна, м. Запоріжжя, вулиця Лахтинська, буд. 1, кв. 17)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 17800,48 доларів США, що еквівалентно 499095,98 грн.

Особа, дії якої оскаржуються, Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України, (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Валерія Залужного, буд. 7)

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача) не з`явився;

від відповідача 1 (боржника) не з`явився;

від відповідача 2 (скаржника, боржника) не з`явився;

від особи, дії та бездіяльність якої оскаржуються, не з`явився;

ВСТАНОВИВ

23.07.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 , с. Чумаки Томаківського району Дніпропетровської області надійшла скарга на дії та бездіяльність Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21.

В поданій скарзі на дії та бездіяльність Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України у справі № 908/317/21 скаржник в порядку ст., ст. 339-343 ГПК України, ст., ст. 18, 34, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження» просить суд:

1. визнати протиправною та скасувати Постанову про арешт коштів боржника від 14 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 72468255 на суму 543 788,94 грн., винесену Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України;

2. визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Нікопольського відділу ДВС щодо відмови у застосуванні постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та незастосування обов`язкового зупинення виконавчого провадження № 72468255;

3. зобов`язати Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області зупинити вчинення будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні № 72468255 до скасування/припинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187;

4. зобов`язати Нікопольський відділ державної виконавчої служби зняти всі арешти, накладені на банківські рахунки та майно Боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах ВП № 72468255;

5. заборонити Нікопольському відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області перераховувати на користь Закритого акціонерного товариства «Рибницький цементний комбінат» будь-які грошові кошти, стягнуті або списані з Боржника ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 72468255, та зобов`язати Нікопольський відділ ДВС акумулювати й залишити всі стягнуті/списані кошти на депозитному рахунку органу ДВС до скасування, або припинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у справі № 908/317/21 Левкут В.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку скаргу ОСОБА_1 , с. Чумаки Томаківського району Дніпропетровської області на дії та бездіяльність Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 у справі № 908/317/21 передано для розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 скаргу на дії та бездіяльність Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ МЮУ у виконавчому провадженні № 72468255 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21 прийнято до розгляду суддею Зінченко Н.Г., судове засідання призначено на 12.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 строк розгляду скарги Вовка Сергія Олександровича на дії та бездіяльність Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 у справі № 908/317/21 продовжено на 20 днів, до 07.09.2026, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.08.2026 у зав`язку із неявкою в судове засідання учасників справи розгляд скарги відкладався до 07.09.2026.

В судове засідання 07.09.2026 представники стягувача (позивача), боржника 1 (відповідач 1), боржника 2 (відповідач 2, скаржник) та органу ДВС не з`явилися.

Про дату, час і місце розгляду скарги у справі № 908/317/21 стягувач, боржники та орган ДВС повідомлялися належним чином у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення в електронному вигляді ухвал суду по справі № 908/317/21 до «Електронних кабінетів» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС скаржника та органу ДВС, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронних листів, а також шляхом направлення копій ухвал суду у справі в паперовій формі на адресу боржника 1. Крім того, повідомлення стягувача щодо розгляду скарги здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідних оголошень в порядку, передбаченому ч., ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Всі копії ухвал суду у справі № 90/317/21, які направлялися на адресу боржника 1 засобами поштового зв`язку повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того, в додаткових поясненнях скаржником викладено клопотання про розгляду його скарги в судовому засіданні без його присутності за наявними матеріалами справи.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін у справі та орган ДВС про прийняття до розгляду скарги у справі № 908/317/21 та її подальший розгляд.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справі «Осіпов проти України» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням викладеного, суд розглянув скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 у справі № 908/317/21 по суті за наявними в ній матеріалами та прийняв ухвалу за наслідками її розгляду без її проголошення 07.09.2026.

Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.

Подана ОСОБА_1 скарга обґрунтована посиланням на норми ст., ст. 339, 339-1, 341, 343 ГПК України, ст., ст. 18, 34, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» та мотивована наступними обставинами: у провадженні Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області перебуває виконавче провадження № 72468255 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21 про стягнення з Вовка Сергія Олександровича на користь ЗАТ «Рибницький цементний комбінат» коштів у розмірі 499 095,98 грн. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.08.2023). 14.07.2026 Нікопольським відділом ДВС у межах ВП № 72468255 винесено Постанову про арешт коштів боржника на суму 543 788,94 грн. Скаржник вважає зазначену постанову від 14.07.2026, а також рішення, дії та бездіяльність державного виконавця щодо продовження вчинення дій з примусового виконання рішення та відмови у зупиненні ВП № 72468255 незаконними, винесеними з грубим порушенням публічного порядку України та імперативних норм законодавства в умовах воєнного стану. Так, Вовк С.О. визнає факт наявності заборгованості за наказом Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21 у розмірі 499 095,98 грн. Боржник свідомо не чинить протидії розрахункам за суттю судового рішення та не має на меті ухилення від виконання своїх зобов`язань. Проте, скаржник зазначає, що стягувач ЗАТ «Рибницький цементний комбінат» зареєстрований та здійснює діяльність за адресою: Республіка Молдова, м. Рибниця, вул. Запорожця, 1 (територія так званої «Придністровської Молдавської Республіки»/«ПМР»). Вказана територія є тимчасово підконтрольною та військово-політично й економічно інтегрованою в структуру держави-агресора Російської Федерації. Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (зі змінами) встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є особи, пов`язані з державою-агресором, або юридичні особи, створені/зареєстровані та локалізовані на непризнаних або підконтрольних РФ територіях. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі дії мораторію, встановленого Кабінетом Міністрів України. Всупереч вищенаведеним імперативним вимогам закону Нікопольським відділом ДВС 14.07.2026 винесено Постанову про арешт коштів боржника на суму 543 788,94 грн. При цьому, у відповіді від 29.06.2026 № 137493/28.16-01 на звернення скаржника щодо імперативного обов`язку застосувати у виконавчому провадженні № 72468255 положень пп. 1 п. 1 постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 державним виконавцем безпідставно відмовлено у їх застосуванні. Такі дії органу ДВС, на думку скаржника, прямо сприяють виведенню коштів з українського економічного обороту на користь суб`єкта з підконтрольного РФ регіону, що суперечить національним інтересам України під час війни. Згідно з матеріалами виконавчого провадження № 72468255 у межах провадження виконавцем здійснювалося списання коштів боржника. Оскільки постанова КМУ № 187 імперативно забороняє будь-яке виведення капіталу та перерахування коштів на користь резидентів/суб`єктів з окупованих та непризнаних проросійських територій, будь-які списані або стягнуті органи ДВС кошти підлягають обов`язковому утриманню та збереженню на депозитному рахунку Нікопольського відділу ДВС без права їх перерахування стягувачу до припинення/скасування дії мораторію. При цьому, скаржник просить суд врахувати, що він бере на себе зобов`язання та гарантує, що негайно після скасування/припинення дії воєнного мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, він у добровільному порядку або в порядку виконавчого провадження продовжить вчиняти всі необхідні дії щодо повного розрахунку та виконання вказаного судового рішення. З урахуванням викладених обставин, скаржник просить суд скаргу на дії та бездіяльність Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 у справі № 908/317/21 задовольнити повністю.

11.08.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 17435/08/08-26 і 17427/08-08/26 від 11.08.2026, які є ідентичними за змістом), в яких скаржник додатково до обставин, викладених у скарзі, зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Як зазначає скаржник, на момент винесення постанови про арешт коштів від 14.07.2026 у ВП № 72468255, а також під час подальших дій ДВС, він перебував на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується доданою Довідкою про проходження військової служби (Форма 5). Незважаючи на наявність імперативної вимоги закону, державний виконавець протиправно не зупинив виконавче провадження, а навпаки: - наклав арешт на банківські рахунки скаржника постановою від 14.07.2026; - безпідставно направив до військової частини постанову про звернення стягнення на 20 % грошового забезпечення як військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби. Також згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня отримання документів, що підтверджують, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Як стверджує скаржник, арешт, накладений постановою ВДВС від 14.07.2026, охопив картковий рахунок в АТ «УкрСиббанк» (IBAN: НОМЕР_2 ), на який здійснювється зарахування грошового забезпечення за час проходження військової служби в ЗСУ, а також здійснюється зарахування пенсії по інвалідності III групи та соціальних виплат. Накладення арешту на даний рахунок позбавило ОСОБА_1 та йогог родину (у тому числі двох неповнолітніх дітей) єдиного джерела існування, грошового забезпечення військовослужбовця та соціальних виплат. Крім того, суду слід врахувати, що стягувачем у ВП № 72468255 є ЗАТ «Рибницький цементний комбінат» (Республіка Молдова, невизнана ПМР, м. Рибниця). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 в Україні запроваджено мораторій (заборону) на виконання будь-яких грошових зобов`язань на користь осіб, пов`язаних з невизнаними територіями/суб`єктами ПМР. Незважаючи на діючий мораторій та проходження боржником військової служби, в межах ВП № 72468255 за платіжною інструкцією ДВС № 288392383 від 23.07.2026 здійснено примусове списання коштів з рахунку НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» у розмірі 30 628,01 грн. (дата проведення: 24.07.2026 12:36, квитанція/документ банку № 67045055855). Зазначені дії є прямим порушенням постанови КМУ № 187, імперативних норм Закону України «Про виконавче провадження» та завдають скаржнику прямих матеріальних збитків. Також скаржник просить суд з міркувань забезпечення оборони України та національної безпеки в умовах правового режиму воєнного стану, відповідно до ч. 8 ст. 8 ГПК України застосувати заходи щодо захисту інформації з обмеженим доступом та не відображати найменування і реквізити військової частини у тексті судового рішення під час його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР).

Нікопольським ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України пояснень або заперечень з приводу скарги на дії та бездіяльність у виконавчому провадженні № 72468255 у справі № 908/317/21 суду не надано.

Розглянувши матеріали справи № 908/317/21 і матеріали скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 у справі № 908/317/21, дослідивши представлені письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як з`ясовано судом, в лютому 2021 року до Господарського суду Запорізької області звернулося Закрите акціонерне товариство «Рибницький цементний комбінат» з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС-МК» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 17800,48 доларів США, що еквівалентно 499095,98 грн. по курсу НБУ на 22.12.2020, які складаються з: 11056,00 доларів США основного боргу за непоставлений товар за контрактом № 07/10-24/2016 від 24.03.2016, 5571,48 доларів США неустойки та 1173,00 доларів США штрафу. До позовної заяви додано заяву про поновлення строків позовної давності за зобов`язаннями про стягнення замовленого товару, пені та штрафів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 у справі № 908/317/21 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «С-МК» та з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Рибницький цементний комбінат» 11056,00 дол. США, 5571,48 дол. США неустойки, 1173,00 дол. США штрафу; що разом еквівалентно 499095,98 грн. Також з Товариства з обмеженою відповідальністю «С-МК» та з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Рибницький цементний комбінат» стягнуто по 3274,93 грн. судового збору з кожного.

24.06.2021 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 у справі № 908/317/21 судом видані відповідні накази.

З листа Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України від 29.06.2026 № 137493/28.16-01 за підписом в.о. начальника відділу Коваленко Ольги вбачається, що 09.08.2023 державним виконавцем на підставі ст., ст. 3, 4, 24-27 «Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 72468255 щодо примусового виконання наказу № 908/317/21, виданого Господарським судом Запорізької області суддею Левкут В.В., про стягнення з Вовка Сергія Олександровича на користь ЗАТ «Рибницький цементний комбінат» коштів у розмірі 999 095,98 грн.

Також 09.08.2023 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 72468255 винесені постанови:

- на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 306,00 грн.;

- на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про арешт коштів боржника;

- на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про арешт майна боржника.

Крім того, 09.08.2023 державним виконавцем сформовано виклик боржника щодо явки до відділу ДВС, який направлявся боржнику за вих. № 92849.

28.08.2023 до відділу надійшло рішення суду про виправлення описки, а саме: виправлено суму коштів до стягнення з 999 095,98 грн. на 499 095,98 грн., на підставі чого 01.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

01.09.2023 державним виконавцем, керуючись ст.., ст.. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від суми заборгованості.

В ході виконавчою провадження державним виконавцем, направлені запити щодо перевірки майнового стану боржника, а саме:

- 09.08.2023, 16.08.2023, 16.11.2023 запити до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи. Відповідь надійшла із зазначенням рахунків;

- 16.08.2023, 29.08.2023, 16.11.2023 запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Відповідь надійшла, що за боржником не зареєстровані транспортні засоби;

- 16.11.2023 запит до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце робот та про осіб-боржників, які отримують пенсії.

11.04.2025 державним виконавцем сформоване розпорядження із розподілом коштів, а саме: - 306 грн. - як витрати виконавчого провадження; - 1941,71 грн. - як виконавчий збір.

11.05.2025 державним виконавцем сформовано вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю та направлено до банків.

У відповідь державний виконавець отримав інформацію, що у боржника є відкриті рахунки, на яких містяться кошти.

11.06.2025 державним виконавцем сформоване розпорядження із розподілом коштів, а саме: - 3274,93 грн. - як виконавчий збір.

24.06.2026 державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено її до банків.

26.06.2026 до Відділу надійшла заява від боржника про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, відповідно до якої, в цей же день державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій, яка направлена на електронну пошту банку для виконання. Відповідь від банку надійшла, що лист прийнято до реєстрації.

24.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України із скаргою у виконавчому провадженні № 72468255, в якій просив визнати протиправними та скасувати вісі наявні у виконавчу провадженні № 72468255 постанови про арешт коштів та арешт майна боржника ОСОБА_1 , повністю зняти арешт з усіх рахунків та майна ОСОБА_1 , накладений у межах виконавчого провадження, а також зупинити подальші виконавчі дії у виконавчому провадженні № 72468255. Подана скарга мотивована посиланням на приписи ст., ст. 18, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Листом від 29.06.2026 № 137493/28.16-01 в.о. начальника відділу Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України Коваленко Ольги відмовлено в задоволені скарги Вовка С.О. із посиланням на те, що будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

14.07.2026 державним виконавцем на підставі ст., ст. 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 72468255 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що належать ОСОБА_1 , у межах суми 543 788,94 грн.

22.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України із заявою про повернення наказу Господарського суду Запорізької № 908/317/21 без виконання на підстав п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із наявністю встановленої законом заборони (мораторій постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187); про скасування арешту коштів, накладеного постановою від 14.07.2026, а також про знаття всіх арештів та обмежень, накладених на майно та рахунки Вовка С.О., в межах виконавчого провадження № 72468255 відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки вимоги Вовка С.О. органом ДВС задоволені не були, скаржник звернувся до суду із даною скаргою на дії та бездіяльність Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21, в якій просив:

1. визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 14.07.2026 у виконавчому провадженні № 72468255 на суму 543 788,94 грн.;

2. визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Нікопольського відділу ДВС щодо відмови у застосуванні постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та незастосування обов`язкового зупинення виконавчого провадження № 72468255;

3. зобов`язати Нікопольський відділ ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області зупинити вчинення будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні № 72468255 до скасування/припинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187;

4. зобов`язати Нікопольський відділ ДВС зняти всі арешти, накладені на банківські рахунки та майно боржника ОСОБА_1 у межах ВП № 72468255;

5. заборонити Нікопольському відділу ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області перераховувати на користь ЗАТ «Рибницький цементний комбінат» будь-які грошові кошти, стягнуті або списані з Боржника ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 72468255, та зобов`язати Нікопольський відділ ДВС акумулювати й залишити всі стягнуті/списані кошти на депозитному рахунку органу ДВС до скасування, або припинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187.

Статтями 129, 129-1 Конституції України передбачено, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у Господарському процесуальному кодексі України, а також Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою статті 18 ГПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суди, здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації принципу обов`язковості судового рішення.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 названого Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно приписів статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює випадки зупинення вчинення виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, його закінчення, а також випадки повернення виконавчого документа стягувачу.

Частиною 1 статті 37 зазначеного Закону визначено підстави, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню пп. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Стягувачем за наказом Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 № 908/317/21 є Закрите акціонерне товариство «Рибницький цементний комбінат», яке зареєстроване в м. Рибниця, Придністровська Молдавська Республіка.

Згідно зі Статутом ООН та Декларацією про принципи міжнародного права 1970 року територіальна цілісність і політична незалежність будь-якої держави є недоторканними.

У міжнародному праві діє доктрина, згідно з якою держави зобов`язані не визнавати правомірним майнове чи територіальне придбання, або створення квазідержавних утворень, що стало результатом порушення міжнародного права (зокрема, за участю іноземного військового контингенту).

Враховуючи, що Придністровська Молдавська Республіка утворилася шляхом протиправного відокремлення (сецесії) від Республіки Молдова, що не визнається світовим співтовариством, на підставі норм міжнародного права, національного законодавства України та міжнародних зобов`язань, Україна не визнає Придністровську Молдавську Республіку (ПМР) і вважає її територію частиною Республіки Молдова.

Враховуючи, що Україна послідовно та беззастережно підтримує суверенітет і територіальну цілісність Республіки Молдова в межах її міжнародно визнаних кордонів, так звана Придністровська Молдавська Республіка з точки зору законодавства України не є суб`єктом міжнародного права та не визнана Україною як незалежна держава.

Зокрема в листі Міністерства закордонних справ України від 26.09.2012 № 411/17-188-1040 повідомляється, що позиція України стосовно врегулювання придністровської проблеми залишається незмінною: в основі врегулювання є забезпечення територіальної цілісності і суверенітету Республіки Молдова, вироблення особливого правового статусу Придністров`я, а також гарантування прав людини та національних меншин відповідно до Європейських стандартів. Відповідно до взятих Україною міжнародних зобов`язань Придністровський регіон розглядається як складова частина Республіки Молдова, застосовуються міжнародні та двосторонні угоди, укладені між Україною та Республікою Молдова. Стосовно регіону коректно вживати назву: Придністровський регіон Республіки Молдова та Придністров`я.

Наведене у сукупності свідчить, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» до спірних правовідносин застосовані не можуть бути, оскільки стягувач за виконавчим документом у виконавчому провадженні № 72468255 не підпадає під ознаки, передбачені в п. 1 цієї постанови, стягувачів (кредиторів), щодо стягнення на користь яких введено мораторій (заборону).

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії»;

8) застосування господарським судом у межах процедури превентивної реструктуризації заходів захисту боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача розповсюджується дія таких заходів;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

10) включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

12-1) відкриття виконавчого провадження після завершення приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства, якщо виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, стосується зобов`язань боржника - державного або комунального підприємства, господарського товариства, які виникли до завершення приватизації єдиного майнового комплексу такого державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу господарського товариства;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку»;

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств»;

15) якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

16) якщо рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільних систем економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;

17) позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

Скаржник стверджує, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню пп. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі дії мораторію, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Проте, як вбачається зі змісту вище процитованого вище пп. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» цей підпункт Закону стосується підприємств комунальної та теплоенергетичної сфери (тепломережі, водоканали тощо), які мають значні борги та проходять державну процедуру їх реструктуризації або врегулювання. Тобто йдеться про підстави обов`язкового зупинення виконавчих дій виконавцем у разі включення підприємства-боржника до спеціального реєстру для врегулювання заборгованості за енергоносії.

Отже, відсутні законодавчо передбачені підстави для застосування пп. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, положення частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» взагалі не містять відсилок до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» та запровадженого нею мораторію (заборони).

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені виключні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:

- виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону (абз. 2 ч. 2 ст. 59);

- у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 59);

- згідно ч. 4 ст. 59 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за

придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи

кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено підстав для зняття арешту з коштів і майна боржника у разі введення мораторію (заборони) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187.

За таких обставин, суд вважає, що постанова про арешт коштів боржника від 14.07.2026 у виконавчому провадженні № 72468255 винесена Нікопольським ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського МРУ Міністерства юстиції України у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» і у суду відсутні підстави для визнання її протиправною і скасування.

Враховуючи висновок суду, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», суд вважає недоведеними доводи скаржника про протиправність рішень, дій та бездіяльності державного виконавця Нікопольського відділу ДВС щодо відмови у застосуванні постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 у виконавчому провадженні № 72468255, відтак у суду відсутні підстави для зобов`язання Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області зупинити вчинення будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні № 72468255 до скасування/припинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та зобов`язання зняти всі арешти, накладені на банківські рахунки та майно Боржника ОСОБА_1 у межах ВП № 72468255.

Стосовно доводів скаржника, викладених у додаткових поясненнях, про необхідність зупинення виконавчого провадження ВП № 72468255 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ОСОБА_1 , на момент винесення постанови про арешт коштів від 14.07.2026 у ВП № 72468255, а також під час подальших дій ДВС, перебував на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується Довідкою про проходження військової служби, та має відомчі (воєнні) нагороди, що підтверджується відповідними доказами, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Дійсно пп. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» унормовує, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

ОСОБА_1 надані суду докази у підтвердження його військової служби в Збройних Силах України.

Проте, скаржник ( ОСОБА_1 ) у скарзі на дії та бездіяльність Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського МРУ Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21 не заявляв вимогу про зобов`язання орган ДВС зупинити виконавче провадження саме на підставі пп. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», так само ОСОБА_1 не звертався до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області про зупинення виконавчого провадження № 72468255 на цій підставі.

Також ОСОБА_1 не звертався до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області щодо зняття арештів з коштів на рахунків боржника згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, Нікопольським ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області щодо таких звернень скаржника ще не приймалося жодних рішень, не вчинено дій або бездіяльності, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

За приписами частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішеннях Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти Україні», «ПМП «Фея» та інші проти України» зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з наведених скаржником підстав та встановлених судом фактичних обставин справи, у суду відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що оскільки в даній ухвалі суду не відображається повна інформація щодо військової частини, де проходить службу скаржник, таємна та інша інформація, що охороняється законом, підстав для застосування ст. 8 ГПК України суд не вбачає.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 342-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , с. Чумаки Томаківського району Дніпропетровської області на дії та бездіяльність Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 72468255 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021 у справі № 908/317/21 відмовити повністю.

Копію даної ухвали направити сторонам у справі та Нікопольському відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управляння Міністерства юстиції України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46. «Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.09.2026.

Суддя Н.Г. Зінченко

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.