Ухвала суду № 139631483, 09.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 вересня 2026 року Справа № 903/664/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/664/26

за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, м.Луцьк

до відповідача-2: Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради, селище Заболотя

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 28 857,49 грн,

за участю представників:

від позивача-1: н/з,

від позивача-2: н/з,

від відповідача-1: Мірчук В. В. (діє в порядку самопредставництва),

від відповідача-2: н/з,

в судовому засіданні взяв участь Шарунович Є. В. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №082091 від 22.08.2025),

в с т а н о в и в:

08.07.2026 зареєстровано в Господарському суду Волинської області позовну заяву керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради, у якій керівник Ковельської окружної прокуратури просить:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 01.07.2024, укладену до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-24/13 від 20.12.2023;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Волинської обласної ради безпідставно одержані кошти в сумі 28 857,49 грн.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України додаткова угода №2 є недійсною, оскільки укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому кошти в розмірі 28 857,49 грн сплачені Волинською обласною радою надміру підлягають стягненню з відповідача-1.

Ухвалою суду від 13.07.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.08.2026; запропоновано відповідачам подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачам, прокурору подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

Ухвала суду від 13.07.2026 доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів 13.07.2026.

22.07.2026 позивач-1 через систему «Електронний суд» подав заяву про проведення судового засідання 19.08.2026 та проведення всіх наступних судових засідань без участі його представника за наявними у справі матеріалами, також зазначив, що вимоги прокурора підтримує повністю.

23.07.2026 через систему Електронний суд відповідач-1 подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що прокурором до позовної заяви не додано жодних доказів, які б свідчили про порушення прав та інтересів Волинської обласної ради та Волинської обласної державної (військової) адміністрації, а тому відповідач-1 вважає, що у позові необхідно відмовити з підстав недоведеності порушення прав позивачів. Крім цього, посилається на те, що за період з січня 2024 року по червень 2024 року відсоток коливання ціни на електричну енергію за 1 кВт/год склав +35,83 %, а тому у сторін договору були правові та фактичні підстави для укладення оспорюваної додаткової угоди. Також відповідач-1 вважає, що не відповідає дійсності твердження прокурора про те, що ТзОВ «Волиньелектрозбут» не було надано документального підтвердження коливання ціни на ринку електроенергії, оскільки на підтвердження зміни середньозважених цін товару на ринку та наявності підстав для укладення додаткової угоди №2 від 01.07.2024 постачальником було направлено споживачу лист № 01/8-1851/1 від 28.06.2024 та завірена належним чином інформація з офіційного веб-сайту АТ «Оператор ринку» із середньозваженою ціною електричної енергії за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за грудень 2023 року та червень 2024 року. Відповідач-1 просить врахувати, що на момент укладання договору та додаткових угод діяли приписи Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі. На думку відповідача-1 сторонами договору були дотримані вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей при укладенні спірної додаткової угоди, якими сторони збільшили ціну за електричну енергію.

28.07.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій просить відхилити заперечення відповідача-1, наведені у відзиві, посилаючись на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками Заболоттівської спеціальної школи є Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації та Волинська обласна рада. Відповідно до п. 10 розділу ІХ Статуту Заболоттівської спеціальної школи Волинської обласної ради основним джерелом фінансування єь кошти освітньої субвенції та кошти місцевого (обласного) бюджету. Таким чином, Волинська обласна рада та Волинська обласна військова (державна) адміністрація є органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах. Також звертає увагу суду, що твердження відповідача-1 про відповідність оспорюваної додаткової угоди положенням Закону України «Про публічні закупівлі» не відповідає дійсності, оскільки додатковою угодою № 2 від 01.07.2024 ціну електричної енергії збільшено більше, як на 10 % на 21,60 % (відповідно до ціни, визначеної у додатковій угоді № 1 від 18.01.2024), що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 4.5 договору.

06.08.2026 відповідач-1 через систему Електронний суд подав клопотання про залишення позову без розгляду. У клопотанні посилається на те, що позовна заява у справі № 903/664/26 підписана прокурором - особою, яка на момент звернення до суду не мала передбаченого законом (з урахуванням Конституції України) права на підписання та звернення в інтересах вказаних органів, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

17.08.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, у яких вважає клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Посилається на те, що визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не поширюється на уже подані прокурором позови (заяви, скарги тощо), які перебувають у провадженні суду, а також на ті позови (заяви, скарги тощо), які будуть подані до 01.01.2027.

В судовому засіданні 19.08.2026 було оголошено перерву до 09.09.2026.

20.08.2026 позивач-2 через систему «Електронний суд» подав клопотання про проведення судового засідання 19.08.2026 та всіх наступних судових засідань без участі його представника за наявними у справі матеріалами, також зазначив, що позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації без розгляду.

На обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду відповідач-1 посилається на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24), яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визнані неконституційними.

Відповідач-1 вважає, що у зв`язку із неконституційністю окремих норм спеціального закону, у прокурора немає підстав для представництва інтересів держави у суді.

Крім цього, відповідач-1 звертає увагу суду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 щодо представництва прокурором інтересів держави на підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Клопотання відповідача-1 про залишення позову керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації без розгляду не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Конституційний Суд» суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Конституційний Суд України у п. 3 резолютивної частини рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 зазначив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

У п. 4 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначено, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не поширюється на уже подані прокурором позови (заяви, скарги тощо), які перебувають у провадженні суду, а також на ті позови (заяви, скарги тощо), які будуть подані до 01.01.2027.

Окрім цього, станом на час розгляду клопотання відповідача-1 вже сформована певна практика Верховним Судом щодо порядку та способу застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3 28/2024(59/24).

У постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 (п. 139) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 925/1282/23 (п. 6.4.3).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Вказані норми є нормами прямої дії та підлягають обов`язковому застосуванню. При цьому рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 визначено, що функція прокуратури за п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України хоча й визначена поза сферою кримінального права, однак відповідає сучасній конституційній ролі інституту прокуратури як повноцінно інтегрованого елемента української системи правосуддя, не суперечить юридичній природі такої системи, її цілям, завданням, функціям та принципам.

Також у згаданому рішенні Конституційний Суд України вказав, що закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в інтересах держави самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (абзац другий частини третьої, абзац перший частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають. При цьому положення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо того, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави неконституційними не визнані.

Тобто, Конституційний Суд України у рішенні підтвердив те, що прокурор відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділений повноваженнями представляти в суді інтереси держави у випадку їх порушення або загрози порушення.

Керівник Ковельської окружної прокуратури, звертаючись з позовом до суду, обгрунтував виключність випадку, за якого саме прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді. У позовній заяві прокурор зазначив, що на виконання умов договору поставки за результатами виконання вказаного правочину ТОВ "Волиньелектрозбут" на підставі укладених додаткових угод до договору, якими збільшено договірну ціну, безпідставно отримало бюджетні кошти в розмірі 28857,49 грн, які підлягають стягненню з останнього у зв`язку з порушенням вимог Цивільного кодексу України та поверненню Волинській обласній раді. Прокурором у позовній заяві обгрунтовано, що саме Волинська обласна рада та Волинська обласна державна адміністрація наділені повноваженнями на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а саме: на звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод до договору недійсними та повернення коштів, надмірно сплачених з бюджету на їх виконання. При цьому ці кошти наповнять місцевий бюджет та дозволять належним чином розпорядитися ними. В умовах військового стану питання наповнення обласного бюджету додатковими коштами надзвичайно важливе, оскільки їх можна використати в тому числі і на підтримку Збройних Сил України, або ж інших військових формувань.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності позивачів про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останніми інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в їх інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Сам по собі факт ухвалення 03.12.2025 рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025, за умови що визнані неконституційними приписи відповідно до прямо визначеного Конституційним Судом порядку втрачають чинність лише з 01.01.2027, не є безумовною та самодостатньою підставою для висновку про відсутність у прокурора представницьких повноважень у кожній справі, розпочатій до вказаної дати, а вирішення такого питання потребує оцінки конкретних обставин виникнення відповідних правовідносин, характеру інтересу держави, статусу компетентного органу та фактичної поведінки цього органу щодо захисту відповідного інтересу.

Враховуючи фактичні обставини у справі №903/664/26, прокурор не здійснив довільного розширення змісту конституційної функції представництва інтересів держави та не підмінив компетентний орган у реалізації ним власних повноважень, натомість матеріалами справи підтверджується конкретне порушення майнового інтересу держави, наявність належних компетентних органів, їх обізнаність із таким порушенням та відсутність будь-яких дій, спрямованих на захист інтересів держави.

Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з урахуванням встановленого ним самим порядку втрати чинності відповідними приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, не дає підстав для висновку про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом.

Господарський суд Волинської області враховує також і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25, в якій за обставин тієї справи суд касаційної інстанції погодився з висновком про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, з огляду на те, що звернення прокурора до компетентних органів та подання позову відбулися після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та з урахуванням положень ч.ч. 6, 7 ст. 11 ГПК України.

Однак, наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, в якій його сформульовано, та не усуває необхідності врахування правових наслідків, безпосередньо визначених Конституційним Судом України у резолютивній частині рішення № 6-р(ІІ)/2025, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18.

Положення ч. 6 ст.11 ГПК України, за змістом яких суд у разі висновку про суперечність закону Конституції України не застосовує такий закон, не можуть тлумачитися відокремлено від положень Конституції України про юридичну силу та обов`язковість рішень Конституційного Суду України і застосовуватися у спосіб, який фактично змінює визначений самим Конституційним Судом момент втрати чинності положеннями закону, конституційність яких уже була предметом конституційного контролю.

Інше тлумачення фактично означало б надання суду загальної юрисдикції можливості самостійно змінити встановлені Конституційним Судом України темпоральні наслідки його рішення та прирівняти дату визнання норми неконституційною до дати втрати нею чинності всупереч прямій вказівці пункту 3 резолютивної частини рішення № 6-р(ІІ)/2025.

Після розгляду клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду і відмови у його задоволенні підготовче судове засідання було продовжено.

Прокурор, представник відповідача-1 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження, реалізацією учасниками справи процесуальних прав шляхом подачі відповідних заяв по суті справи, відсутністю станом на 29.04.2026 інших заяв та клопотань від учасників справи, слід закрити підготовче провадження і призначити розгляд справи по суті.

Керуючись ст. ст. 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

постановив:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

2. Закрити підготовче провадження.

3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 30 вересня 2026 року на 14:00 год.

4. Звернути увагу учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Відповідно до ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

5. Учасники справи можуть подавати документи засобами поштового зв`язку, електронною поштою або через підсистему Електронний суд.

6. Рекомендувати учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв`язку.

Згідно із ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.

Попередити сторони, що відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя І. О. Якушева