Рішення № 139631428, 31.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2026 р. Cправа № 902/689/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

за участю представників:

позивачі - не з`явилися

відповідача - Грушко Жанна Вячеславівна, посвідчення №000370 від 28.08.2020 (в залі суду)

присутня - ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_1 від 01.07.2022 (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )

до: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 )

про стягнення (витребування з володіння) частки в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1"

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про:

- стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 51%, що складає 6018,00 грн, зобов`язавши суб`єкти державної реєстрації , визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" внести зміни щодо відомостей складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 24,49%, що складає 2890,00 грн, зобов`язавши суб`єкти державної реєстрації , визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" внести зміни щодо відомостей складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову (б/н від 21.05.2026) (вх.канц. №01-30/5341/26 від 25.05.2026).

Ухвалою суду від 27.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (б/н від 21.05.2026) (вх.канц. №01-30/5341/26 від 25.05.2026) про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без руху.

10.06.2026 від позивачів надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви (б/н від 07.06.2026).

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі №902/689/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.07.2026.

01.07.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху (б/н від 30.06.2026).

01.07.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 30.06.2026).

В судовому засіданні 01.07.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 04.08.2026.

Ухвалою суду від 01.07.2026 повідомлено позивача 1 про відкладення підготовчого судового засідання на 04.08.2026.

10.07.2026 до суду від позивачів 1, 2 надійшла відповідь на відзив (б/н від 07.07.2026).

15.07.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (б/н від 14.07.2026).

20.07.2026 від позивачів 1, 2 до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 15.07.2026).

04.08.2026 до суд позивачів 1, 2 до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 15.07.2026).

В судовому засіданні 04.08.2026 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.08.2026.

В судовому засіданні 20.08.2026 прийняли участь позивачі 1, 2 та відповідач.

Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 31.08.2026 о 14:30 год., про що повідомлено присутніх учасників справи у судовому засіданні під звукозапис.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що 28.06.200 проведені збори засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1 від 28.06.2000.

На порядок денний зборів винесені наступні питання:

1. Про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", встановлення розміру Статутного фонду та порядок його розподілу між засновниками;

2. Про підписання Установчого договору між засновниками, затвердження Статуту СТОВ "Україна" та зразків печатки і кутового штампу, з його найменуванням;

3. Про призначення директора СТОВ "Україна";

4. Про державну реєстрацію і здійснення необхідних заходів щодо початку діяльності створеного СТОВ "Україна".

З першого питання порядку денного зборами засновників СТОВ "Україна" прийнято рішення: створити на базі майна реорганізованого СВАТ "Україна" (Протокол зборів акціонерів №1 від 23 червня 2000 року) та грошових коштів засновників Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" яке буде правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Україна", наділити його статутним фондом в розмірі 11 800 (одинадцять вісімсот тисяч) гривень і розподілити його наступним чином:

1) ОСОБА_4 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду;

2) ОСОБА_5 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду;

3) ОСОБА_6 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду;

4) ОСОБА_7 - 6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривні, що становить 51% статутного фонду;

5) ОСОБА_8 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду;

6) ОСОБА_9 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду;

7) ОСОБА_10 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду.

З другого питання порядку денного зборами засновників СТОВ "Україна" прийнято наступне рішення: погодитися з текстом Установчого договору між засновниками та підписати його; затвердити Статут СТОВ "Україна" в запропонованому варіанті; затвердити зразки печатки та кутового штампу СТОВ "Україна" з його найменуванням.

Відповідно до преамбули та пункту 1 Установчого договору між засновниками СТОВ "Україна" відповідно до законів України "Про господарські товариства", "Про власність". "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інших законодавчих актів України, які регулюють підприємницьку діяльність на території України: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (надалі засновники) створюють Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" з правом найму робочої сили. Товариство створюється на базі майна СВАТ "Україна" і є його правонаступником всіх майнових і немайнових прав і обов`язків. Місцезнаходження товариства - село Серебрія; Могилів -Подільського р-ну Вінницької обл.

Згідно з пунктом 7 Установчого договору, посвідченого 03.07.2000 приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Федотовою Т.С., для забезпечення господарсько-фінансової діяльності засновники створюють статутний фонд в розмірі 11800 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень. В створенні Статутного фонду приймають участь : 1) ОСОБА_4 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду; 2) ОСОБА_5 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду; 3) ОСОБА_6 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду; 4) ОСОБА_7 - 6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривні, що становить 51% статутного фонду; 5) ОСОБА_8 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17% статутного фонду; 6) ОСОБА_9 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду; 7) ОСОБА_10 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду.

05.07.2000 Могилів-Подільською Райдержадміністрацією зареєстровано у реєстрі за №61 затверджений зборами засновників згідно протоколу №1 від 28.06.2000 Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

Згідно пункту 1.1 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", зареєстрованого 05.07.2000, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" з правом найму робочої сили (надалі - товариство) створене згідно рішення зборів засновників (Протокол №1 від 28 червня 2000 року) та Установчого договору на засадах угоди між громадянами, шляхом реорганізації (перетворення) СВАТ "Україна" (Протокол №1 від 23 червня 2000 року) в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" є його правонаступником всіх майнових і немайнових прав і обов`язків.

Пунктом 1.10 Статуту СТОВ "Україна-1" визначено, що засновниками товариства є: громадяни України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Відповідно до пунктів 1.11, 1.12 Статуту СТОВ "Україна-1" порядок формування його статутного фонду, розміри частки кожного засновника, строки та порядок внесення ними вкладів визначаються установчим договором про створення товариства. зміни до установчого договору і цього статуту вносяться за одноголосним рішенням зборів засновників, на яких присутні всі засновники (їх представники).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №829212 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.07.2000 зареєстровано як юридичну особу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-1" з присвоєнням ідентифікаційного коду 05527717.

В подальшому засновники (учасники) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (СТОВ "Україна-1") (код ЄДРПОУ 05527717) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у жовтні 2023 року відчужили свої частки статутного капіталу СТОВ "Україна-1", які належали їм на праві власності, ОСОБА_2 .

31.10.2023 між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_10 безоплатно передав обдарованому ОСОБА_2 належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 8,16%, що становить у грошовому еквіваленті 963,00 гривень.

31.10.2023 між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_9 безоплатно передав обдарованому ОСОБА_2 належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 8,16%, що становить у грошовому еквіваленті 963,00 гривень.

31.10.2023 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_8 безоплатно передав обдарованому ОСОБА_2 належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 8,17%, що становить у грошовому еквіваленті 964,00 гривень.

Згідно Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" від 31.10.2023 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 передали свої частки у статутному капіталі товариства в дар ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_8 передала 8,17%, що еквівалентно 964 грн., ОСОБА_9 передав 8,16%, що еквівалентно 963,00 грн, ОСОБА_10 передав 8,16%, що еквівалентно 963 грн.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" до переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_4 (розмір частки засновника 964,00 грн), ОСОБА_7 (розмір частки засновника 6018,00 грн), ОСОБА_5 (розмір частки засновника 964,00 грн), ОСОБА_6 (розмір частки засновника 964,00 грн), ОСОБА_2 (розмір частки засновника 2890,00 грн).

27.12.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_2 безоплатно передав обдарованому ОСОБА_3 належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 24,49%, що становить у грошовому еквіваленті 2890,00 гривень. Сторони визначають вартість дарунка у розмірі 2890,00 гривень. Обдаровуваний приймає дарунок шляхом підписання Акта прийому-передачі. Дарувальник підтверджує, що є власником частки згідно з витягом з ЄДРПОУ про юридичну особу СТОВ "Україна-1" від 01 листопада 2023 року. Дарувальник заявляє, що відчуження ним своєї частки не суперечить вимогам Статуту товариства, зазначена частка не продана, не подарована чи відчужена іншим способом, не перебуває в податковій заставі, не є предметом обтяження чи під забороною, відсутні права третіх осіб щодо частки, а дарувальник дійсно є учасником товариства в розмірі частки, що оплачена і йому належить. Разом з переходом права власності на визначену частку з моменту підписання цього договору, до обдарованого переходять усі корпоративні права та обов`язки, що належали дарувальнику у зв`язку з правом власності на дану частку, які передбачені установчими документами товариства та чинним законодавством.

27.10.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" складено акт приймання передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" згідно якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 24,49%, яка у грошовому еквіваленті становить 2890,00 гривень.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) станом на 29.12.2023 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) проведено 01.11.2023 та 28.12.2023 реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_11 , відділ надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради.

За твердженнями позивачів, 03.01.2024 приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Орлюком В.К. посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за Заповітом ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його внуку - ОСОБА_2 . Спадщина, яка складається з частки в статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ - 05527717), у розмірі 6018,00 (шість тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок, що складає 51 % (п`ятдесят один) відсоток статутного капіталу, місцезнаходження товариства: АДРЕСА_4 , яке зареєстроване та діє відповідно до чинного законодавства України, дата державної реєстрації: 05.07.2000, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 10.08.2006, номер запису: 11581200000000226. Спадкова справа № 24/2023. Зареєстровано в реєстрі за № 1.

04.01.2024 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом проведена реєстраційна дія № 1001781070013000875 на підставі якої були внесені зміни до відомостей щодо складу учасників СТОВ "Україна-1" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - до переліку засновників (учасників) внесено: ОСОБА_4 (розмір частки засновника 964,00 грн), ОСОБА_5 (розмір частки засновника 964,00 грн), ОСОБА_6 (розмір частки засновника 964,00 грн), ОСОБА_3 (розмір частки засновника 2890,00 грн), ОСОБА_2 (розмір частки засновника 6018,00 грн).

Як зазначають позивачі, ОСОБА_7 був засновником СТОВ "Україна-1" - розмір частки статутного капіталу Товариства 51%., був першим директором СТОВ "Україна-1"

У червні 2023 ОСОБА_7 помер. Ще при житті ОСОБА_7 постійно казав своїй доньці ОСОБА_3 (Позивач 2), що він заснував СТОВ "Україна-1" і набув право власності на частку Статутного фонду Товариства у розмірі 51%.

Позивач 1 ОСОБА_2 та Позивач 2 ОСОБА_3 стверджують, що їх батько та дідусь ОСОБА_7 постійно брав участь у діяльності СТОВ "Україна- 1", постійно було спілкування з виконавчим директором СТОВ "Україна-1" ОСОБА_4 (Відповідач). Жодної інформації чи достовірного факту про відчуження своєї частки Статутного фонду СТОВ "Україна-1", ОСОБА_7 не сказав при житті ні доньці ні внукові.

Належність засновнику ОСОБА_7 частки статутного капіталу СТОВ "Україна-1", якою він володів на правах приватної власності набутої в процесі утворення юридичної особи СТОВ "Україна-1", засновником якої він став, для формування Статутного фонду Товариства вніс власні кошти у сумі 6018.00 грн. у Статутний фонд.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань та Установчих документів юридичної особи СТОВ "Україна-1" (Установчого договору від 28.06.2000 року, Статуту зареєстрованого 05.07.2000 року, Відповідач ОСОБА_4 володів часткою статутного капіталу СТОВ "Україна-1" у розмірі 8.17%, яка в грошовому еквіваленті становить 969 грн протягом періоду 28 червня 2000 року до 20 травня 2026 року. Розмір його частки статутного капіталу Товариства не змінювався.

Окрім того, ОСОБА_4 18.06.2002 Наказом № 20 призначив ceбе тимчасово виконуючим обов`язки виконавчого директора СТОВ "Україна-1" і займав дану посаду до 01.04.2025.

Протягом зазначеного періоду, ОСОБА_4 , як виконавчий орган Товариства вносив зміни щодо діяльності СТОВ "Україна-1", зокрема і щодо складу засновників Товариства у Сдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно відомостей, поданих державному реєстратору ОСОБА_4 , його частка статутного капіталу була 8.17%. Також ОСОБА_4 підтверджував незмінний склад засновників СТОВ "Україна-1", розмір часток та розмір статутного капіталу Товариства, а саме: ОСОБА_4 - 964 грн, що становить 8,17% статутного фонду, ОСОБА_5 - 964 грн, що становить 8,17% статутного фонду, ОСОБА_6 - 964 грн, що становить 8.17% статутного фонду, ОСОБА_7 - 6018 грн, що становить 51% статутного фонду, ОСОБА_8 - 964 грн, що становить 8.17% статутного фонду, ОСОБА_9 - 963 грн, що становить 8.16% статутного фонду, ОСОБА_10 - 963 грн, що становить 8.16% статутного фонду.

У грудні 2023 та у січні 2024 ОСОБА_4 стало відомо, що склад учасників СТОВ "Україна-1" змінився і відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Учасниками СТОВ "Україна-1" стали ОСОБА_3 - розмір частки статутного капіталу Товариства 24.49% та ОСОБА_2 - розмір частки статутного капіталу 51%

ОСОБА_4 не погоджуючись із відомостями, які зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо складу учасників СТОВ "Україна-1" двічі звертався до Господарського суду Вінницької області з позовами з метою скасування реєстраційної дії щодо внесення до складу учасників СТОВ "Україна-1" ОСОБА_2 - розмір частки 51% та ОСОБА_3 - розмір частки 24.49%

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебували справи № 902/1557/23 та № 902/905/25.

Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/1557/23 від 08.11.2024 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.01.2026 у справі № 902/905/26 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Зазначені рішення оскаржувались в апеляційному порядку.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі №902/1557/23 апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_12 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2024 року у справі № 902/1557/23 без змін.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі 902/905/25 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 26.01.2026 у справі №902/905/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування часток у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", укладених 31.10.2023 між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 як дарувальниками та ОСОБА_2 як обдаровуваним, Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 31.10.2023, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, витребування часток у статутному капіталі товариства з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визначення розміру частки ОСОБА_4 у статутному капіталі СТОВ "Україна-1". У цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

20.05.2026 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено реєстрацію за №1001781070020000875 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що зазначені дії порушують їх права та законні інтереси.

З урахуванням чого останні звернулись з відповідним позовом до суду про стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 51%, що складає 6018,00 грн, зобов`язавши суб`єкти державної реєстрації , визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" внести зміни щодо відомостей складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 24,49%, що складає 2890,00 грн, зобов`язавши суб`єкти державної реєстрації , визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" внести зміни щодо відомостей складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та зазначає, що позивачі намагаються поставити під сумнів та надати нову оцінку доказам і фактичним обставинам, які вже були предметом судового дослідження в інших судових справах №902/1557/23 та 902/905/25.

За результатами розгляду яких відповідач ОСОБА_4 відновив та захистив своє порушене право.

При цьому, позивачами не наведено жодних нових юридично значимих обставин, які б спростовували встановлені судами факти або свідчили про незаконність набуття відповідачем відповідної частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1".

Доводи позивачів, як зазначає відповідач, в загальному зводиться до незгоди із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №902/905/25, яка набрала законної сили.

Судом апеляційної інстанції, у межах розгляду справи №902/905/25, було встановлено, що оскільки на момент укладення договорів дарування та акту приймання-передачі часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1"від 31.10.2023 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вже не були власниками відповідних часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1". Право власності на ці частки у них припинилося ще 09.06.2005 у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу часток із ОСОБА_4 .

Отже, станом на 31.10.2023 зазначені особи не мали жодного речового чи корпоративного права щодо спірних часток, а тому були позбавлені можливості розпоряджатися ними, у тому числі шляхом їх безоплатного відчуження.

На момент укладення договорів дарування від 31.10.2023 право власності на відповідні частки у статутному капіталі вже на законних підставах належали ОСОБА_4 , тому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не були уповноважені розпоряджатися спірними корпоративними правами, а тому ОСОБА_2 не набув права власності на спірні частки та не міг передати ОСОБА_3 більше прав, ніж мав сам.

Договори дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" від 31.10.2023, Акт приймання-передачі часток, а також похідні від них правочини та документи були визнані судом недійсними.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність правових підстав для набуття ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_3 24,49 %, частки у статутному капіталі товариства СТОВ "Україна-1", що становить 2 890,00 грн, а правочини, на яких позивачі ґрунтують свої вимоги у цій справі, визнані недійсними.

У відповіді на відзив позивачі вважають доводи відповідача викладенні у відзиві безпідставними, зазначаючи про те, що відповідачем акцентується увага на преюдиційність, як обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням тоді як необхідно акцентувати увагу на нормах процесуального та матеріального права.

У судовій справі №902/905/25 подані докази ОСОБА_4 були уже дослідженні судом у справі № 902/1557/23.

Нових юридично значимих обставин, достовірного факту, нових доказів, які би мали значення для об`єктивного та справедливого вирішення спору, та які би спростували встановлені судом факти або свідчили про незаконність набуття ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності на частки статутного капіталу СТОВ "Україна-1", ОСОБА_4 не подано.

У справі 902/1557/23 суди всебічно і повно з`ясували всі фактичні обставини, об`єктивно оцінили докази в їх сукупності та встановили, що право власності на частки статутного капіталу СТОВ "Україна-1" ОСОБА_4 не набув у 2005 році у законний спосіб. Судами визнано законне право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на володіння частками статутного капіталу СТОВ "Україна-1".

Остаточна правова оцінка щодо законності набуття права власності ОСОБА_13 та ОСОБА_3 на частки статутного капіталу СТОВ "Україна-1" була надана постановою Північно-західного апеляційного господарського суду викладеного у Постанові від 12.03.2025 року у справі № 902/1557/23.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що твердження позивачів ґрунтуються виключно на довільному тлумаченні змісту судових рішень, не спростовують встановлених судами обставин, не містять нових доказів, а також не свідчать про наявність правових підстав для перегляду обставин, які вже були предметом судового розгляду.

Незгода сторони із судовим рішенням сама по собі не породжує нового матеріально-правового спору та не може бути використана як підстава для повторного судового розгляду тотожних правовідносин.

Преюдиційне значення справи мають саме фактичні обставини, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 902/905/25, яка набрала законної сили, оскільки нею встановлено недійсність правовстановлюючих документів позивачів, а саме договорів дарування спірних часток, акта їх приймання-передачі від 31.10.2023 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.01.2024 та правомірність прав відповідача, а саме факт належного набуття ОСОБА_4 права власності на частки на підставі договорів купівлі-продажу від 09.06.2005, що стало підставою для їх витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та визначення розміру частки ОСОБА_4 у статутному капіталі СТОВ "Україна-1".

За твердженнями відповідача, вказані обставини встановлені судовим рішенням від 29.04.2026 у справі № 902/905/25, що набрало законної сили, вони є преюдиційними в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Оцінивши доводи сторін, надані докази та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

За загальним висновком, фактичні обставини, установлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, є обов`язковими для врахування судом під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб або особи, стосовно якої ці обставини встановлено, у межах їх значення для вирішення відповідного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Вінницької області від 26 січня 2026 року у справі №902/905/25 відмовлено в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_14 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , про визнання договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі дійсними, визнання недійсними договорів дарування та актів приймання-передачі часток у статутному капіталі, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, витребування частки статутного капіталу, визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства.

Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів набуття ним права власності на спірні частки у статутному капіталі товариства, з огляду на те, що договори купівлі-продажу від 09.06.2005 укладені у простій письмовій формі без їх нотаріального посвідчення, у зв`язку з чим є нікчемними та не створюють юридичних наслідків щодо переходу корпоративних прав, а матеріали справи не містять доказів внесення змін до установчих документів товариства, прийняття відповідних рішень загальними зборами учасників та державної реєстрації таких змін, що свідчить про незмінність складу учасників товариства та відсутність підстав для визнання недійсними подальших правочинів, витребування часток чи визначення розміру частки позивача у статутному капіталі.

Зазначене рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі 902/905/25 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 26.01.2026 у справі №902/905/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування часток у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", укладених 31.10.2023 між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 як дарувальниками та ОСОБА_2 як обдаровуваним, Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 31.10.2023, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, витребування часток у статутному капіталі товариства з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також визначення розміру частки ОСОБА_4 у статутному капіталі СТОВ "Україна-1". У цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсними договори дарування часток у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ 05527717) та Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ 05527717) від 31.10.2023, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1"у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн. (дві тисячі вісімсот дев`яносто грн. 00 коп.).

Визнано в повному обсязі недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 03.01.2024 приватним нотаріусом Могилів Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Орлюк В.К. на частку в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 1", код ЄДРПОУ 05527717, у розмірі 6018.00 гривень, що складає 51 % статутного капіталу.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 51%, що складає 6018,00 грн. (шість тисяч вісімнадцять грн. 00 коп.).

Визначено розмір статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" та розмір частки в статутному капіталі товариства ОСОБА_4 становить 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717).

В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області від 26 січня 2026 року у справі №902/905/25 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, задовольняючи частково апеляційну скаргу, виходив із того, вирішальне значення для встановлення факту переходу права власності на частку має саме наявність належно укладеного та виконаного договору відчуження частки, а не подальше корпоративне оформлення таких змін чи державна реєстрація відповідних відомостей.

З моменту укладення та фактичного виконання договорів купівлі-продажу часток від 09 червня 2005 року ОСОБА_4 набув право власності на частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" у сукупному розмірі 91,83% статутного капіталу товариства.

Водночас до моменту внесення відповідних змін до установчих документів товариства, прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників та державної реєстрації таких змін позивач був обмежений у повній реалізації набутих ним корпоративних прав як учасника товариства, однак це не спростовує самого факту набуття ним права власності на спірні частки на підставі укладених договорів.

Відсутність державної реєстрації змін до установчих документів СТОВ "Україна-1" не спростовує факту укладення та виконання договорів купівлі-продажу часток від 09 червня 2005 року і сама по собі не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача права власності на спірні частки.

Укладені 09.06.2005 договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" є дійсними правочинами, укладеними у належній на той момент письмовій формі, містять усі істотні умови, були фактично виконані сторонами та спричинили перехід права власності на спірні частки до ОСОБА_4 .

Відсутність їх нотаріального посвідчення не є підставою для висновку про нікчемність таких договорів, оскільки чинне станом на 2005 рік законодавство не встановлювало обов`язкової нотаріальної форми для правочинів з відчуження часток у статутному капіталі товариства, а відсутність державної реєстрації відповідних змін до установчих документів не спростовує самого факту набуття позивачем права власності.

Також колегією суддів враховано наявні у матеріалах справи відомості кримінального провадження №12023025160000494, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України, у межах якого досліджувалися обставини відчуження спірних часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" та справжність підписів у договорах купівлі-продажу часток від 09 червня 2005 року.

Так, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 під час допиту підтвердили факт укладення у 2005 році договорів купівлі-продажу належних їм часток на користь ОСОБА_4 , отримання за них грошових коштів та припинення після цього участі у діяльності товариства. ОСОБА_10 також пояснив, що договір дарування частки на користь ОСОБА_2 у 2023 році був укладений ним помилково, оскільки він вважав, що формально досі значиться засновником товариства, хоча фактично свою частку відчужив ще у 2005 році.

Крім того, висновками судово-почеркознавчих експертиз №35/24-21 від 10 січня 2024 року, №88/24-21 від 15 січня 2024 року та №204/24-21 від 16 січня 2024 року підтверджено, що підписи у графі «Продавець» у договорах купівлі-продажу часток від 09 червня 2005 року виконані саме ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , що спростовує доводи про підроблення зазначених правочинів та підтверджує реальне волевиявлення сторін на відчуження корпоративних прав.

Зазначена постанова Північно-західного апеляційного господарського суду набула законної сили та не оскаржена а касаційному порядку.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі.

Суд виходить з того, що система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин за наданими і наявними у справі доказами з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями, які суд оцінює у порядку статті 86 ГПК України. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Згідно з частинами першою-третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, і зазначено вище, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №902/905/25 встановлено обставини, які безпосередньо стосуються предмета спору у цій справі.

Зокрема, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 станом на 31.10.2023 не були власниками відповідних часток у статутному капіталі СТОВ «Україна-1», оскільки право власності на зазначені частки припинилося у них 09.06.2005 у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу часток із ОСОБА_4 .

Відтак на момент укладення договорів дарування від 31.10.2023 зазначені особи не мали права розпоряджатися спірними частками, а укладені ними договори дарування не могли породити у ОСОБА_2 права власності на відповідні частки.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 договори дарування часток у статутному капіталі СТОВ «Україна-1» від 31.10.2023, акт приймання-передачі часток від 31.10.2023 та інші похідні правовстановлюючі документи визнано недійсними, а спірні частки витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 .

Таким чином, постановою суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, встановлено як відсутність у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правових підстав для набуття спірних часток.

За таких обставин заявлені у цій справі позовні вимоги про витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частки у статутному капіталі СТОВ «Україна-1» у розмірі 51%, а також на користь ОСОБА_3 частки у розмірі 24,49% є такими, що суперечать встановленим судом обставинам та правовим наслідкам судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому суд враховує, що позивачами не наведено нових юридично значимих обставин та не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №902/905/25 обставини щодо набуття ОСОБА_4 права власності на спірні частки на підставі договорів купівлі-продажу.

Посилання позивачів на обставини, які були предметом дослідження та правової оцінки у попередніх судових справах, фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та спроби надати іншу оцінку встановленим судом обставинам.

Водночас незгода учасника справи із судовим рішенням, яке набрало законної сили, сама по собі не є підставою для повторного встановлення та переоцінки обставин, які вже встановлені судом, та не може бути підставою для задоволення нового позову, предметом якого є фактичне заперечення правових наслідків такого судового рішення.

Суд також враховує принцип правової визначеності, відповідно до якого остаточне судове рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів шляхом повторного розгляду тотожних або похідних правовідносин поза межами встановленого законом порядку перегляду судових рішень.

Отже, оскільки правовстановлюючі документи, на які позивачі посилаються як на підставу виникнення у них права власності на спірні частки, визнані недійсними, а право власності ОСОБА_4 на спірні частки встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, правові підстави для витребування зазначених часток у відповідача на користь позивачів відсутні.

З урахуванням чого у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору, з урахуванням ст. 129 ГПК України в сумі 3328,00 грн залишаються за позивачами.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10-18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 202, 242, 232-242, 326, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В позові відмовити повністю.

Понесені позивачами судові витрати залишити за ними.

Примірник повного судового рішення направити учасникам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10 вересня 2026 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи