Ухвала суду № 139629518, 23.07.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

23.07.2026

Провадження № 1-кп/389/160/23

ЄУН 403/450/23

У Х В А Л А

23 липня 2026 року Колегія суддів Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду міста Знам`янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121030000330 від 01.08.2023 стосовно

ОСОБА_6 ,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

27 жовтня 2023 року до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області на підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду від 26.10.2023 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121030000330 від 01.08.2023 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115 КК України.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.07.2026 ОСОБА_6 продовжена дія запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.07.2026.

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання мотивовано тим, що наявні ризики, передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а також тяжкістю покарання, що може загрожувати ОСОБА_6 , в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. Прокурор вважає, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .

Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, однак його захисник - адвокат ОСОБА_7 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого з огляду на тривалість розгляду справи.

Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зважаючи на практику Європейського суду, колегія суддів враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі не зникли, свідчить таке.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, який карається виключно позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавлення волі, тому усвідомлення тяжкості можливого покарання у разі доведення його вини, вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом залишення постійного місця проживання, виїзду за межі Кіровоградської області та потрапляння на непідконтрольні на даний час території України.

Водночас колегією суддів враховано, що обвинувачений відповідно до ст.89 КК України, вважається таким, що немає судимості, проживає одиноко, неодружений, не працює, утриманці відсутні, тобто не має міцних соціальних зв`язків.

Також, на даний час судом ще не допитані свідки, тому є вагомі підстави вважати, що з метою уникнення покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, усвідомлюючи тяжкість покарання, може незаконно впливати на даних осіб з метою зміни та дачі показів останніми на його користь.

Колегією суддів також враховано характер та обставини кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тож ОСОБА_6 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких на досудовому розслідуванні слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, продовжують існувати, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, то відповідно до ч.4 ст.183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 392, 395 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Мар`янівка Устинівського району Кіровоградської області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 13:00 год. 23 липня 2026 року до 13:00 год. 20 вересня 2026 року.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3