Рішення № 139629332, 09.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3110/26

Провадження № 2/345/2396/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Гапоненка Р.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

представник ТзОВ «Селфі Кредит» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2025 року між ТзОВ «Селфі Кредит» і відповідачем, було укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту №2565787, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 30700,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно із п.1.1 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Даний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. У зв`язку із порушенням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 116046,00 грн., з яких: 30700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 69996,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість за штрафними санкціями 15350,00 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що оскільки він отримав досудову вимогу 05.05.2026 року, то 30-ти денний термін на усунення порушень виконання кредитних зобов`язань (виконання Досудової вимоги) закінчувався 04.06.2026 року, натомість, з Позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» звернулося 25.05.2026 року, тобто передчасно, не дотримавшись 30-ти денного терміну, який було йому надано для погашення заборгованості.

Зазначає, що на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами позивачем надана відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» Вих. № 20260421-92 від 21.04.2026 року, відповідно до якого, «було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: на суму 30700.00 грн.». Вважає, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Селфі Кредит» йому грошових коштів в сумі 30700,00 грн., оскільки вказана відповідь не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить). Вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом. Крім того, позивач не надав суду докази про отримання ним листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, про здійснення входу останнім на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, а тому в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору в електронному вигляді. Вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості первісний кредитор здійснював нарахування процентів за користування кредитом відповідно до встановленої у договорі процентної ставки та строку дії Договору. Проте, надмірна тривалість дії кредитного договору (360 днів з яких 198 днів у які відбувалося нарахування стандартної процентної ставки у розмірі 1 % в день) призвела до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 69996,00 гривень, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника. Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами та штрафних санкцій у розмірі, що більше ніж в 3 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

А тому, просить суд, відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» на його користь судові витрати, зокрема по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначив, що за період з 05.05.2026 року по 25.05.2026 року споживач не звертався до Товариства для досудового врегулювання спірних правовідносин. Крім того, подання позову не перешкоджало відповідачу внести кошти на рахунок ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» у період з 25.05.2026 р. по 04.06.2026 р. (до спливу 30 днів) та заявити суду про закриття справи у зв`язку із виконанням грошового зобов`язання. Оскільки відповідач цього не зробив, його право на 30-ти денний пільговий період не було обмежене позивачем, а відповідач сам ним не скористався. Заперечення щодо «передчасності» за умови, що він не сплатив борг навіть після спливу 30 днів (після 04.06.2026 р.), є очевидним зловживанням процесуальними правами з метою затягування справи та ухилення від виконання грошового зобов`язання.

У відзиві відповідач стверджує, що надана позивачем інформація від ТОВ «ПЕЙТЕК» не є належним доказом перерахування кредитних коштів, однак позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого міститься у договорі. ТОВ «ПЕЙТЕК» надає Товариству послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 2024-04-01. Переказ коштів на платіжну картку клієнта, виданих в рамках Кредитного договору у сумі 30 700,00 грн. здійснено відповідно до укладеного з Товариством договору та підтверджується Листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» від 21.04.2026. Ще одним доказом того, що кошти було перераховано Позивачем та фактично отримано є Адвокатський запит в інтересах відповідача, який був надісланий до ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 31.10.2025 з проханням отримати знижку для погашення споживчого кредиту. У вищевказаному Адвокатському запиті фактично визнано отримання кредитних коштів відповідачем, де було зазначено наступне: «Зі слів мого Клієнта, відповідно до умов кредитного договору №2565787 від 11.09.2025 він отримав в порядку надання кредитування від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кошти в сумі 30 700,00 грн. Однак, в силу необізнаності у нарахуванні відсотків на тіло кредиту, боржник розраховував на незначне збільшення суми заборгованості, внаслідок чого, сума боргу значно збільшилась». Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання Позивачем свого обов`язку щодо перерахування кредитних коштів протягом дії Договору Відповідач не заявляв. Так, вся процедура укладення з Товариством договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах споживчого кредиту, відбувається відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, але не виключно до Законів України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про електронну комерцію», а також відповідно до Правил надання коштів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», які діяли на момент укладення Договору із відповідачем та проходить в онлайн-режимі.

Відповідач своїм особистим підписом, підписуючи Паспорт споживчого кредиту (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором A301, 11.09.2025 18:55:55) та Договір (Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором X792 11.09.2025 18:56:17 ОСОБА_1 ) письмово підтвердив, що ознайомився та погодився з істотними умовами кредитування. Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, Кредитний договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, про що зазначено в розділі Кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» - «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором X792 11.09.2025 18:56:17 ОСОБА_1 ».

Підписуючи Договір Позивач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких Товариство здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови кредитування, викладенні у Договорі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.06.2026 витребувано документи, що становлять банківську таємницю.

21.08.2026 до суду надійшла витребувана інформація.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За матеріалами справи судом встановлено, що 11.09.2025 року між ТзОВ «Селфі Кредит» і відповідачем, було укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту №2565787, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 30700,00 грн., Згідно із п.1.1 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Паспортом споживчого кредиту, встановлено, що Відповідачу надається кредит у сумі 30700,00 грн., на 360 днів, стандартна процентна ставка фіксована та становить 1 % в день, штраф 4605 гривень на 3 (третій) день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом та 921 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом.

Відповідно до виписки з особистого рахунку Відповідача та інформації наданої ТОВ «ПЕЙТЕК» 11.09.2025 року від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» переведено грошові кошти у сумі 30700,00 гривень.

Згідно наданої АТ «ПУМБ» виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 08.09.2025 по 18.09.2025 встановлено, що 12.09.2025 переведено грошові кошти у сумі 30700,00 гривень.

Згідно складеного позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 08.06.2026 становить: 116046,00 грн., з яких: 30700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 69996,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість за штрафними санкціями 15350,00 грн.

Тобто, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).

Згідно п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. Договору, а саме у разі направлення Споживачем коштів з метою дострокового повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом (якщо відсутня інша заборгованість, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 5.6. цього Договору), проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення, тобто вважається що строк сплати таких процентів настав в момент отримання такого платежу. Якщо, після сплати Споживачем таких процентів, у Споживача залишаються несплаченими штрафи, решта коштів направляється на сплату штрафів. Залишок коштів (за наявності) направляється на дострокове повернення (частково або в повному обсязі) суми (тіла) кредиту.

Згідно п. 3.1. Договору, встановлено, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Пунктом 3.4. Договору, передбачено, що розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору, зокрема не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.

Крім того, встановлений розмір процентної ставки повністю відповідає та не перевищує законодавчих обмежень визначених ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

А тому, суд приходить до переконання, що заперечення відповідача щодо розрахунку заборгованості за нарахованими процентами є лише припущенням, в той час як ОСОБА_1 контррозрахунку заборгованості не надала.

Підпунктом 9. Пункту 4.1. договору встановлено, що товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках , передбачених в п.5.4 Договору.

Частина 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вказує, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Судом встановлено, що досудова вимога була направлена цінним листом з описом вкладення ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , що підтверджується списком №21135-01-4-5.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі №553/1501/15-ц, що у справі № 638/13683/15-ц встановлено, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами. У разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив.

А тому, суд приходить до переконання, що заперечення відповідача, що на момент подання позову право вимагати дострокового повернення всієї основної суми кредиту не настало, а заявлена вимога про стягнення заборгованості в розмірі 116046,00 грн. є передчасною є лише припущенням, та такою, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А отже, встановлено, що заборгованість за штрафними санкціями сплата яких передбачена договором, нараховані позивачем під час дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 15350,00 грн., суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем кредитного договору та отримання кредиту, беручи до уваги факт неналежного виконання останнім обов`язків по поверненню суми кредиту та процентів, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. А тому з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №2565787 від 11.09.2025 в сумі 100696,00 грн., з яких: 30700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 69996,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 14.05.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2310,16 грн.

100696,00 грн х 100 / 116046,00 грн = 86,77 % (розмір задоволених позовних вимог);

2662,40 грн х 86,77%/100 = 2310,16 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Крім того, відповідач просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідачем додано ордер на надання правової допомоги адвокатом Безсмертним С.М. від 09.06.2026.

Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача не надано жодних документів. А тому питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 524, 526, 527, 530, 546, 611, 612, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 274, 263-265, ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (04070, м. Київ, вул.Андріївський узвіз, будинок 1А, код ЄДРПОУ 43979069) заборгованість за кредитним договором №2565787 від 11.09.2025 в сумі 100696,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» судовий збір в сумі 2310,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: