Рішення № 139629226, 10.09.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/4084/26

провадження 2/216/4353/26

РІШЕННЯ

іменем України

ЗАОЧНЕ

10 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Маланюка О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 282778 від 16.05.2025 року. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.05.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (первісним кредитором) та відповідачем в електронній формі було укладено кредитний договір № 282778. За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 5000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою відсоткової ставки 0,72% на добу, а кінцевим строком повернення визначено 13.08.2025 року.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого позивач набув права грошої вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Позивач зазначає, що відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, кошти у встановлений строк не повернув, внаслідок чого станом на 20.02.2026 року утворилась заборгованість у сумі 9526,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, яка складається з простроченого тіла кредиту - 5000,00 грн, прострочених відсотків - 3276,00 грн, а також простроченої комісії за послуги з надання та обслуговування кредиту - 1250,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на поштове відправлення у розмірі 103,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не подавав, заперечень проти позову чи власного розрахунку заборгованості не надав.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 22.06.2026 року матеріали справи № 210/4084/26 за позовом ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 були направлені за підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду від 06.07.2026 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач просив розглядати справу без його участі, направивши до суду відповідне клопотання у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Судові повістки відповідачу надсилалися шляхом смс інформування на номер мобільного телефону зазначеного в позовній заяві, повідомлення на за стосунок «Viber», та шляхом надсилання такому судової повістки за адресою його реєстрації. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне

16.05.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 282778 в електронній формі через веб платформу cly.com.ua.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта, акцептування умов договору здійснено відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3715, надісланого на його телефон НОМЕР_1 .

За умовами пунктів 1.11.4 договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 90 днів із фіксованою відсотковою ставкою 0,72% на добу та комісією за послуги з надання й обслуговування кредиту у розмірі 25% від суми кредиту (1250,00 грн). Кінцевим строком повернення кредиту визначено 13.08.2025 року.

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 5000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 16.05.2025 року о 18:12 підтверджується платіжним підтвердженням ТОВ «ПрофітГід».

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що підтверджується Витягом з реєстру боржників від 19.12.2025 року. Належне виконання позивачем (Фактором) своїх фінансових зобов`язань перед ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» підтверджується платіжними інструкціями № 183 від 19.12.2025 року, № 212 від 22.01.2026 року та № 236 від 18.02.2026 року на загальну суму 2000 000,00 грн.

18.03.2026 року на адресу відповідача позивачем було надіслано досудову Вимогу про виконання зобов`язань, що підтверджується списком відправлень «Укрпошта» ф. 103 № 20984-05-2-52-88 (ШКІ: R067121631404) та фіскальним чеком. Надалі, 29.04.2026 року, позивачем було здійснено відправку відповідачу копії позовної заяви з додатками цінним листом, що підтверджується поштовим реєстром ф. 103 № 21084-07-45 (ШКІ: 0505607376071) та фіскальним чеком від 29.04.2026 року.

Проте заборгованість відповідачем погашена не була. Відповідно до виписки з особового рахунка від 20.02.2026 року, заборгованість відповідача складає 9526,00 грн. Нарахування пені та штрафів позивачем не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із договорів та інших правочинів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язок. Статтею 629 ЦК України закріплено принцип обов`язковості договору, відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, підписаний одноразовим алфавітно-цифровим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Таким чином, кредитний договір є чинним та обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк, а одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу клієнт відступає факторові за плату своє право грошової вимоги до боржника.

Перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» відбувся на підставі закону та чинного Договору факторингу, що підтверджено належними доказами.

Досліджуючи питання щодо обґрунтованості суми заборгованості за процентами, суд виходить з обов`язкового для застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

В межах укладеного договору строк кредитування сплив 13.08.2025 року. За фактичні 90 днів дії договору сума законних процентів за ставкою 0,72% на добу становить: 5000,00 грн ? 0,72% ? 90 днів = 3240,00 грн. Нарахування процентів за договірною ставкою поза межами строків кредитування (після 13.08.2025 року) є незаконним, а тому у стягненні надмірно нарахованої суми у розмірі 36,00 грн (3276,00 грн - 3240,00 грн) суд відмовляє.

Щодо стягнення комісії в сумі 1250,00 грн.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуваннямі поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за управління кредиту.

Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту Договору щодо встановлення комісії є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії є необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу: відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним із складністю справи, виконаними роботами та ціною позову.

Заявлена сума у розмірі 15500,00 грн є надмірною з огляду на ціну позову, типовість цивільного спору та спрощену процедуру розгляду без участі представника позивача. Керуючись засадами розумності, співмірності та беручи до уваги часткове задоволення позову, суд зменшує розмір витрат на правничу допомогу до суми 2900,00 грн.

Судовий збір та поштові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Позов задоволено на 9490,00 грн. від 9526,00 грн заявлених, що становить 99,622%. Розрахована пропорційна сума судового збору становить 2652,34 грн (сплачено 2662,40 грн ? 99,622%), а пропорційна сума поштових витрат становить 102,61 грн (понесені витрати 103,00 грн ? 99,622%).

Керуючись ст. 11, 512, 514, 525, 526, 530, 611, 612, 626, 629, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» [1734-19], Законом України «Про електронну комерцію», ст. 12, 13, 81, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА KOMПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 282778 від 16.05.2025 року станом на 20.02.2026 року у загальному розмірі 9490,00 грн (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто гривень 00 копійок), яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту (тіло кредиту) 5000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом у межах строку кредитування 3240,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2900,00 грн (дві тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2652,34 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят дві гривні 34 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 10 вересня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК