Рішення № 139629167, 10.09.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1520/26

Номер провадження 2/194/1417/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся через систему «Електронний суд» до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором №6232244 від 30.12.2025 у розмірі 19987,50 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 та витрати на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.12.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики №6232244, який було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. За умовами договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, строком на 348 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту, шляхом перерахування на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної системи ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА». 25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Договором позики № 6232244 від 30.12.2025. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 19987,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4180,00 грн - заборгованість по процентам; 862,50 грн заборгованість за комісією; 9945,00 заборгованість за пенею/неустойкою Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04.08.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд цивільної справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, 10.09.2026 року подав заяву про часткове визнання позову, а саме відповідачем визнається сума заборгованості на загальну суму 10042,50 грн. з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за основним боргом, 4180,00 грн сума заборгованості за процентами та 862,50 грн сума заборгованості за комісією. Разом з тим представник відповідача просив стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.12.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 6232244, згідно умов якого, кредитодавець надав позичальнику позику у розмірі 5000,00 грн, строком на 348 днів, тобто до 12.12.2026, зі сплатою процентів за ставкою 0,95% в день.

Відповідно до п.2.2.4 Договору убачається, що період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 29 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 29 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 29 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11.

Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «541736».

Відповідно до Договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає 22392,50 грн та загальні витрати за кредитом 17392,50 грн.

Кредит надається позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника.

Відповідно до п.11 реквізити сторін, відповідач надав персональну інформацію щодо себе та зазначив номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 була ідентифікована, як позичальник за укладеним договором №6232244, як такий, що акцептував договір, підписавши його 30.12.2025 о 08:07 год. аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «541736», направленого на електронну пошту.

Згідно Довідки ТОВ «Европейська платіжна система » № КД-000095226 від 02.06.2026 року, підтверджують прийняття до виконання платіжної інструкції наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції є ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № №ПВ30-09-20/1. від 30.09.2020 року, укладеного між компанією ТОВ «Европейська платіжна система та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 30.12.2025 року, сума 5000,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , номер платежу 2a8cbd00-ed7e-4aed-a15a-e51204a9d14e. Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінпром Маркет» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Договором позики № 6232244 від 30.12.2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 7 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 6232244 від 30.12.2025 року в сумі 19987,50 грн.

Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6232244 від 30.12.2025 року, відповідач має заборгованість у розмірі 19987,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тіло позики); 4180,00 грн - заборгованість по процентам; 9945,00 заборгованість за неустойкою; 862,50 заборгованість за комісією.

Доказів, які б спростовували факт укладення договору позики, факт відсутності заборгованості за вказаним договором відповідачем суду надано не було.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Відповідно до положень ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

З наведеного слідує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення договору позики № 6232244 від 30.12.2025 між первісним кредитором та ОСОБА_1 у електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договору: розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Позивач набув права вимоги за вказаним кредитним договором, що підтверджується копією Договору факторингу.

Позивачем доведено факт надання грошових коштів відповідачу за кредитним договором № 6232244 від 30.12.2025 у розмірі 5000,00 грн, про що свідчить квитанція про перерахування коштів та не запеерчується стороною відповідача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою у сумі 9945,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок заборгованості за пенею/неустойкою.

З огляду на зазначене, заборгованість за пенею/неустойкою не підлягає стягненню, про що також вірно зазначив представник відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики №6232244 від 30.12.2025 року в розмірі 10042,50 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 4180,00 грн - заборгованість по процентам, 862,50 грн заборгованість за комісією. В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 (а.с.26 звор.бік), Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до Договору №11-05/26/ФП (а.с.31-32), витяг з Акту №2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 (а.с.30 звор.бік), платіжною інструкцією №850022336.1 від 12.06.2026 про оплату згідно акту №2-ФП приймання наданої правничої допомоги від 12.06.2026 за договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 (а.с.32 звор.бік).

Отже, позивачем доведено розмір понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Крім того, позивачем понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн, згідно платіжної інструкції №850024977.1 від 24.07.2026 (а.с.5).

Оскільки, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково, а тому відповідно до ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3265,85 грн та судовий збір у сумі 1337,69 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить із того, що відповідно до частин другої, третьої статті 137 та частини восьмої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише за умови підтвердження їх належними та допустимими доказами, які дають можливість встановити обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість та зв`язок із розглядом конкретної справи. Подані представником відповідача свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер підтверджують лише повноваження адвоката на представництво інтересів клієнта, однак самі по собі не підтверджують фактичного понесення витрат та їх розміру.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 наголосила, що навіть подання документів на підтвердження витрат не є безумовною підставою для їх відшкодування, оскільки суд повинен перевірити їх реальність, необхідність та розумність, а заявлений розмір має бути належно документально обґрунтований.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20 зазначила, що питання компенсації витрат вирішується з урахуванням вимог процесуального закону та принципу пропорційності, за наявності належних доказів їх понесення.

Оскільки відповідачем не подано договору про надання правничої допомоги, документів щодо погодженого гонорару, акта приймання-передачі послуг, платіжних документів чи іншого підтвердження обсягу виконаних робіт і вартості послуг, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265,274, 280-282,352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за Договором позики № 6232244 від 30.12.2025 року в розмірі 10042,50 грн (десять тисяч сорок дві гривні 50 копійок), з яких: 5000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 4180,00 грн - заборгованість по процентам, 862,50 грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) судовий збір у сумі 1337,69 грн (одна тисяча триста тридцять сім гривень 69 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3265,85 грн (три тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 85 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, 08205.

Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №2099 від 03.044.2018, місцезнаходження: вул.Мала Житомирська, буд.6/5, м.Київ, 01001;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: Глєбов Глєб Валерійович, місцезнаходження за адресою: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, буд. 129, каб. 213.

Повний текст рішення складено 10 вересня 2026 року.

Суддя Ю.І. Соколова