Ухвала суду № 139628747, 08.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/10767/19

Номер провадження 1-кп/205/802/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний №205/10767/19 Провадження №1-кп/205/802/26

У Х В А Л А

08 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12019040030001760 від 12.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 11.07.2019, приблизно о 12 год. 30 хв., знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Талаліхіна, в Новокодацькому районі, поряд з будинком №6 виявив на землі медичний шприц, номінальною ємністю 2,5 мл. з голкою в захисному ковпачку, заповнений рідиною коричневого кольору до відмітки 1 мл, яку останній за кольором за запахом визначив для себе, як наркотичний засіб - «опій». В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу «опій», який знаходився в зазначеному медичному шприці без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , порушуючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, привласнив раніше виявлений медичний шприц, який поклав в праву кишеню одягнутих на нього шортів, тим самим придбав та почав незаконно зберігати при собі.

Цього ж дня, приблизно о 13:10 годині ОСОБА_3 , перебуваючи біля буд. №6, розташованого на вул. Талаліхіна у м. Дніпро, палив тютюнові вироби в громадському місці, внаслідок чого був виявлений працівниками поліції. За вказаним фактом працівниками Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 175-1 КУпАП. На запитання працівників поліції, чи маються у ОСОБА_3 заборонені для зберігання предмети, останній відповів, що він зберігає при собі медичний шприц з наркотичним засобом «опій», у зв?язку із чим викликано слідчо-оперативну групу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

11.07.2019 о 13:40 годині слідчому СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у ОСОБА_3 , який знаходився біля буд. №6 на вул. Талаліхіна в м. Дніпро, в присутності двох понятих добровільно надав для огляду та подальшого вилучення з зовнішньої кишені одягнених на ньому шортів медичний шприц, номінальною ємністю 2,5 мл з голкою в захисному ковпачку, заповнений рідиною коричневого кольору до відмітки 1 мл, який він незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, надана на експертизу рідина коричневого кольору, масою 0,9945 г, містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - опій ацетильований. Маса опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину становить 0,0379 г.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК, а саме незаконно придбав і зберігав наркотичні засоби без мети збуту.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора та наполягав на його задоволенні. При цьому зазначив, що наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами йому зрозумілі.

Заслухавши заявлене клопотання, думку сторін кримінального провадження, які підтримали клопотання прокурора, перевіривши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

За змістом статті 285 КПК, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі 735/1121/20 ).

Строк давності це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Умовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності із зазначених вище підстав є: (1) якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності; (2) якщо протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); (3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); (4) законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Так, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК та відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані дії він вчинив 11 липня 2019 року.

За час розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 не вчиняв нові кримінальні правопорушення до засудження його вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року, у зв`язку з чим, визначений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК строк давності не переривався.

Крім того, ухвалою суду від 07 грудня 2021 року обвинуваченого ОСОБА_3 було оголошено у розшук, а кримінальне провадження стосовно нього зупинено.

Вирішуючи питання про зупинення строків притягнення до кримінальної відповідальності суд враховує таке.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з огляду на ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, котра ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність є персоніфікованою, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ККС ВС від 24.07.2019 у справі №725/2356/16-к, при з`ясуванні того, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК в разі, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови належного повідомлення їй про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошують його розшук.

Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.

Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме собою ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

З цих підстав суд зазначає, що обвинувальний акт надійшов до суду 16 грудня 2019 року та підготовче судове засідання було призначено на 21 грудня 2019 року. У вказану судом дату та час обвинувачений ОСОБА_3 не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив. У судові засідання, призначені на 27 грудня 2019 року, 07 липня, 16 вересня, 23 листопада 2020 року та на 02 лютого 22 квітня, 01 липня 11 жовтня та 07 грудня 2021 року обвинувачений ОСОБА_3 також не з`явився. При цьому, відомості про отримання ним судового виклику матеріали справи не містять.

Обвинувачений ОСОБА_3 самостійно з`явився до суду та повідомив, що весь час проживав за іншою адресою, ніж та, яка зазначена в обвинувальному акті, будь-яких судових викликів йому не надходило, крім того, в період часу з 2022 по 2024 рік відбував покарання в місцях позбавлення волі.

З огляду на вищевказані обставини та фактичну бездіяльність посадових осіб, яким було доручено виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_3 , суд позбавлений можливості стверджувати про те, що обвинувачений ухилявся від явки до суду, що було б підставою для зупинення строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Таким чином, з 11 липня 2019 року строки давності за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 309 КК у цьому кримінальному провадженні розпочали спливати і закінчились 11 липня 2022 року.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норм матеріального та процесуального закону, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 - 4 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Під час розгляду кримінального провадження встановлені матеріальні та процесуальні підставі для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, оскільки матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся внаслідок ухилення обвинуваченого від органу досудового розслідування та/або суду, або переривався у зв`язку з вчиненням нового злочину.

Отже, станом на час розгляду кримінального провадження та постановлення цієї ухвали 08 вересня 2026 року, сплинув трирічний строк притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, визначений в ст. 49 КК, а тому останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Судом, відповідно до ст. 285 КПК ОСОБА_3 роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, на що обвинувачений підтримав клопотання свого захисника, наполягав на його задоволенні та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.

При цьому, обвинувачений підтвердив, що йому зрозуміла як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою, на що надав свою згоду.

Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.

Отже, встановлення вищевикладених обставин є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення чинним законодавством не передбачено.

Тільки у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ч. 3 ст. 285 КПК).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи клопотання прокурора знайшли своє повне підтвердження під час розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим воно підлягає задоволенню, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК має бути закрито.

Відповідно до ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Так, під час досудового розслідування даного кримінального провадження органом досудового розслідування було понесено процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта.

В цей же час, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (Постанова ОП ККС ВС від 12.09.2022 у справі №203/241/17).

Таким чином, суд вважає за необхідне також вирішити питання про віднесення процесуальних витрат, понесених у даному кримінальному провадженні на рахунок держави.

Питання щодо речових доказів вирішуються судом в порядку, передбаченому ст. 100 КПК.

Керуючись ст. ст. 284, 285, 370, 372 КПК, 49 КК, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК у зв`язку з закінченням строків давності задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12019040030001760 від 12.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №1/8.6/3558 від 23.09.2019 у розмірі 942 гривні 06 копійок віднести на рахунок держави.

Речові докази якими визнано:

?Рідину коричневого кольору, масою 0,9945 г, яка містить опій ацетильований масою 0,0379 г, знищити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Суддя: ОСОБА_1