Рішення № 139627819, 10.09.2026, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа №571/226/26

Провадження № 2/571/200/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі судді Верзун О.П., за участю секретаря судового засідання Шупрудько І.М., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Березівської сільська ради про визнання права власності на квартиру в порядку ч. 1 ст. 344 ЦК України,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 57,2 м2 (житлова (основна) 32,4 м2, допоміжна (підсобна) 21.5 м2, літніх , неопалювальних приміщень 3,3).

Позов обгрунтовує тим, що зареєстрована та проживає за вказаною адресою. Після закінчення педколеджу у вересні 2001 році була прийнята на роботу вчителем у Познанську ЗОШ І-ІІІ ступеня. Оскільки була молодим спеціалістом - педагогом 15.11.2001 року її заселили у квартиру АДРЕСА_1 .

01.09.2003 перевели до Дубенської ЗОШ І-ІІІ ст. Рокитнівської селищної ради.

27.05.2008 року Глиннівською сільською радою позивача поставлено на квартирний облік. Того ж року звернулась до Глиннівської сільської ради про передачу квартири у власність.

24.06.2008 їй надали офіційний дозвіл на заселення у квартиру вчительського будинку, у якій вона вже фактично мешкала. Квартиру не було надано у власність у зв`язку з тим, що Глиннівська сільська рада не мала відповідних документів і не була власником квартири.

24.12.2025 позивач звернулась до Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, яка є відповідачем з клопотанням передати квартиру у власність. Проте, 08.01.2026 отримала відповідь, згідно з якою квартира перебуває на балансі ради, будь-яких правовстановлюючих документів чи інформації про власника квартири відсутні і тому передати квартиру у власність сільрада не може, так як не є власником цього житла.

У КП РОБТІ отримала відповідь про те, що право власності не зареєстровано.

Позивач стверджує, що проживає у цій квартирі з 01.09.2001 року, зареєстрована, тому добросовісно, безперешкодно, відкрито володіє та користується всією квартирою, сплачує комунальні платежі, утримує та ремонтує. На дану квартиру прав ніхто не пред`являв та не заявляє. Тому вважає, що про наявність підставі визнати право власності за набувальною давністю, так як більше 24 років проживає там.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 344 ЦК України, вважає, що набула право власності на це майно. Тривалість володіння передбачає, що має закінчитися визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні особи, і для нерухомого майна складає 10 років.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою від 04.02.2026 позову заяву залишено без руху.

16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.03.2026 надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що сільрада повністю визнає позов та не заперечує. Зазначає, що 24.12.2025 року позивач звернулась до Березівської сільської ради з клопотанням передати у приватну власність квартиру, де вона постійно проживає та зареєстрована. Вивчивши вказане питання було встановлено, що за даними погосподарських книг за 2011-2015 роки Глиннівської сільської ради Сарненського району Рівненської області ОСОБА_2 дійсно володіє квартирою АДРЕСА_1 . та проживає з 15.11.2001. За наявною у Березівській сільській раді інформацією та офіційних реєстрів право комунальної власності на дане майно не зареєстроване за громадою. Згідно відомостей ФДМ об`єкт не перебуває у переліку об`єктів державної власності. На балансі (обліку) Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області перебуває вказана квартира, але будь-яких правовстановлюючих документів, які б давали повноваження розпоряджатися майном відсутні. Тому відповідач не може надати у приватну власність квартиру у АДРЕСА_1 . Також радою не було встановлено власника майна. Позивач дійсно користується нерухомим майном квартирою за цією адресою з 15.11.2001 року по теперішній час, утримуючи в належному стані, сплачуючи комунальні платежі, продовжує відкрито та безперервно володіти нею більше як 24 роки. Вважають, що наявні всі підстави визнати за позивачем право власності на квартиру за набувальною давністю. Тому просять суд передати у власність ОСОБА_2 квартиру у АДРЕСА_1 ., загальною площею 57,2 м2 (житлова (основна) 32,4 м2, допоміжна (підсобна) 21.5 м2, літніх , неопалювальних приміщень 3,3).

12.03.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

31.03.2026 надійшла заява про вступ у справу представника позивача.

02.04.2026 від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання відкласти розгляд справи, так як позивач має право подати нові докази та просить продовжити підготовче засідання ще на 30 днів.

07.04.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що відповідач визнає позовні вимоги, проте визнає, що фактично не є власником майна, а є титульним власником. Позивач, опитавши сусідів, з`ясувалося, що документи сусідів мають інший номер будинку АДРЕСА_2 , як вказано у позові. Тому, позивач звернувся за роз`ясненням до сільради, та потім до РОБТІ. Отже, будинок, де розташована оспорювана квартира раніше мав номер АДРЕСА_3 , має власника Глиннівську сільську раду, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру речових прав, від 07.04.2026. Квартира АДРЕСА_4 ні за ким не зареєстрована.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», власником комунального майна є територіальна громада, тому належним відповідачем є територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Посилаючись на норми ст. 15, 16, 316,317, 319, 321 ЦК України, просить визнати право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

У судове засідання позивач та представник відповідача не з`явилися.

09.04.2026. від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 09.04.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 25.06.2026.

25.05.2026 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладалося.

24.08.2026. надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.

У судовому засіданні від 26 серпня 2026 року, представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Уточнила, що позивач отримала квартиру як молодий спеціаліст, зареєстрована та проживає у ній тривалий час. Березівська сільська рада відмовляла у передачі її у власність, з тих мотивів, що на квартиру відсутні документи, вона не зареєстрована за радою. Крім того, з`ясувалося, що квартира знаходилася у будинку номер АДРЕСА_3 , а не АДРЕСА_6 , як зазначено у позові, проте, квартира - комунальна. Передати її у власність ОСОБА_2 сільська рада відмовила безпідставно. На даний час отримали від відповідача рішення про передачу квартири у власність, але ще не зареєстрували, так як не отримали свідоцтво про право власності. Тому вважає, що спір триває, у зв`язку з чим підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, дослідивши докази у цивільній справі, судом встановлено, що спір виник з приводу передачі у власність житла - квартири у багатоквартирному житловому будинку.

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 вбачається, що його виготовлено за замовленням ОСОБА_2 , яка є позивачем, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Квартира АДРЕСА_4 знаходиться на другому поверсі будинку, 1983 року забудови. Складається з коридору, кладової, кухні, двох жилих, лоджії, загальною площею 57,2 м.кв., житловою (основою) 32,4 м.кв., допоміжною (підсобною) 21,5 м.кв, та 3,3 м.кв. літніх неопалювальних приміщень ( а.с. 10-14).

Крім того, КП РОБТІ повідомило позивача про те, що право власності на квартиру не зареєстровано (а.с. 21).

У підтвердження факту утримання вказаного житла позивач ОСОБА_2 посилається на оплату нею комунальних послуг, проте суд звертає увагу на те, що позивачем надано рахунок «Рівненобленерго» від 25.07.2014 та платіжний документ про оплату електроенергії від населення від 14.08.2014, згідно яких об`єкт споживання знаходиться за адресою АДРЕСА_7 ( а.с. 15-16). З огляду на що вказаний доказу судом не приймається.

Обставина, на яку посилається сторона позивача щодо тривалого її проживання визнається сторонами та підтверджується іншими доказами.

З наданого позивачем рішення виконавчого комітету Глиннівської сільської ради № 77 від 27.08.2008 «Про поставлення на квартирний облік» вбачається, що ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище) вчителька Дубнівської ЗОШ І-ІІІ ст. поставлена на квартирний облік.

Згідно рішення виконавчого комітету Глиннівської сільської ради № 99 від 24.06.2008 «Про надання дозволу на заселення в квартиру вчительського будинку с. Дубно», ОСОБА_6 надано дозвіл на заселення в квартиру вчительського будинку с. Дубно та видано ордер ( а.с 18).

Витягом з реєстру територіальної громади підтверджується факт реєстрації ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 . ( а.с. 7).

24 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Березівської сільської ради з клопотанням передати їй у приватну власність квартиру, яку вона займає. З наданої відповіді Березівської сільської ради вих. № 02-13-19 від 08.01.2025 встановлено, що спірна квартира знаходиться на балансі Березівської сільської ради, але правовстановлюючих документів в розпорядженні сільради немає, відсутні відомості про власника. З вище наведеного передати у власність квартиру сільська рада не може ( а.с. 20).

На запит Березівської сільської ради, ФДМ доручив РВФДМ по Рівненській та Житомирській областях перевірити відомості про об`єкт та у листі від 10.02.2026 повідомив, що відповідно до положень законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України», постанов КМУ № 467 від 14.04.2004 «Про затвердження про Єдиний реєстр об`єктів державної власності» та № 1121 від 30.11.2005 «Про затвердження методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності», Єдиний реєстр об`єктів державної власності формується та ведеться Фондом згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності. Крім того, відповідно до ПКМУ № 311 від 05.11.1991 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), було сформовано базовий перелік об`єктів права комунальної власності. Зокрема, визначався перелік галузей економіки, підприємства яких підлягають передачі у комунальну власність; зобов`язано міністерства і відомства здійснити до 01.01.0992 передачу державного майна що знаходиться у їх віданні до комунальної власності відповідно до затвердженого переліку згідно з постановою Ради міністрів УРСР № 285 від 28.04.1980 «Про порядок передачі підприємства, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд» (яка діяла на той час), з подальшим поінформування про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Також роз`яснено, що Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» визначені об`єкти, які передаються у комунальну власність, а також встановлені умови передачі. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою та членами комісії.

Відомості про нерухоме майно за місцезнаходженням АДРЕСА_1 від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися (а.с. 41, 39).

Суд зазначає, що відсутність таких відомостей не означає відсутність такого майна серед об`єктів комунальної власності у зв`язку з тим, що такі відомості могли не надаватися. Разом з тим, судом встановлено наступне.

Згідно наданих копій рішення виконкому № 58 від 04.09.2003 року «Про оформлення права комунальної власності на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_3 », свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 00.09.2003, житловий будинок АДРЕСА_3 належить власнику - Глиннівській сільській раді, форма власності комунальна ( а.с. 61,62).

Довідкою виконавчого комітету Березівської сільської ради №2067 від 01.04.2026, у зв`язку уточненням адрес житлових будинків, адреса АДРЕСА_8 уточнена на адресу АДРЕСА_1 на підставі по господарської книги № 3, особовий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 63).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вказаний спір стосується однієї і тієї ж квартири.

Рішенням № 792 від 18.02.2022 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 07 липня 2021 року № 354 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області» внесено зміни до рішення № 354 від 07.07.2021 та затверджено в новій редакції відповідно до додатку 1, відповідно до якого серед переліку об`єктів комунальної власності Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області в Розділі 3 «Адміністративні приміщення» під № 41 зазначено спірну квартиру ( а.с. 43 зворот).

Отже, з досліджених доказів судом достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_9 була та є об`єктом комунальної власності.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» власником майна є територіальна громада, від імені якої управління таким об`єктом здійснює орган місцевого самоврядування: спочатку Глиннівська сільська рада (якою була оформлена документація та правовстановчі документи), а в подальшому після адміністративної реформи - Березівська сільська рада, до якої вказаний об`єкт перейшов як до правонаступника згідно з додатком №1 до рішення № 792 від 18.02.2022 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 07 липня 2021 року № 354 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області».

З огляду на викладене твердження обох сторін про відсутність власника не заслуговують на увагу суду.

В матеріалах справи наявні відомості про те, що 24.06.2008 Рішенням Глиннівської сільської ради позивачу надано дозвіл на заселення у квартиру вчительського будинку, у якій вона вже фактично мешкала та видано ордер ( а.с. 18). А відтак, позивач, на законних підставах отримала дозвіл на заселення у квартиру у вчительському будинку. Вказану обставину сторони не заперечують.

До суду позивач звернулась до суду на підставі ст. 344 ЦК України.

Положеннями ч.1 ст.344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки орган місцевого самоврядування, який вказаний у свідоцтві про право власності - Глиннівська сільська рада надав дозвіл на заселення позивача як молодого спеціаліста, суд робить висновок, що позивач у продовж всього часу користувався житлом на законних підставах (ордер, дозвіл на заселення). До суду позивач звернувся, щоб визнати право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

З приводу останнього, Верховний Суд у Постанові від 04 березня 2026 року у справі № 308/14827/22 дійшов до таких висновків.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, на яку посилався заявник у касаційній скарзі. Вказані правові висновки також викладені постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 23 грудня 2025 року у справі № 535/885/23.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первісних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 643/13004/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначила про те, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Таким чином, за встановлених судом обставин у задоволенні позову з підстав у ньому зазначених - про визнання права власності за набувальною давністю (ч. 1 ст. 344 ЦК України) слід відмовити, у зв`язку з тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.

У судове засідання на 26.08.2026. представником позивача долучено рішення Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 1944 від 02.06.2026 «Про передачу квартири у приватну власність», згідно з яким позивачу та членам її сім`ї відповідно до положень п.30 ч. 1 ст.26, ст.ст. 59,60 Закону України «Про місце самоврядування», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передано квартиру АДРЕСА_5 , що узгоджується із положеннями ст. 345 ЦК України.

Проте, враховуючи, що представник позивача обгрунтовує існування спору, оскільки позивач не може зареєструвати своє право власності та не отримав від органу приватизації свідоцтва про власність, тому просить розглянути справу по суті та задоволити позов, суд продовжив розгляд справи в межах заявлених вимог, відповідно до приниципу диспозитивності, закріпленого у ст. 13 ЦПК України.

Враховуючи вище наведене, суд, керуючись ст. 344 ЦК України, ст. 13,259,263-265,268 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власної на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,2 м2 (житлова (основна) 32,4 м2, допоміжна (підсобна) 21,5 м2, літніх, неопалювальних приміщень 3,3м2 з підстав набувальної давності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено: 10.09.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_10 .

Відповідач: Березівська сільська рада Сарненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04386462, 34212, с. Березове, вул. Центральна, 19, Сарненського району Рівненської області.

Суддя: