Рішення № 139626186, 07.09.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/2342/25

Провадження по справі №2/276/918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023 року у розмірі 14229,6 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позов мотивований тим, що 28.02.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1305940296979, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачу кредит в сумі 4200,00 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок. 04.10.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 04102023/2, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги повернення коштів до боржників, в тому числі до боржника за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023 року. ТОВ «Фінансова компанія» Віва Капітал» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, однак, ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредитному договору в розмірі, що становить 14229,6 грн., з яких: 4200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 10029,6 грн. заборгованість за відсотками. З метою захисту порушених прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 14.07.2026 року скасовано заочне рішення Хорошівського районного суду Житомирської оюласті від 12.03.2026 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

05.08.2026 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив позовні вимоги задовільнити частково, а саме стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 4200 грн, заборгованість за відсотками у межах строку кредитуваня 2507,40 грн, а всього 6707,40 грн. В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідач повністю визнає факт отримання тіла кредиту в розмірі 4200,00 грн та погоджений в електронній формі Графік відсотків за 30 днів користування грошима в сумі 2 507,40 грн. Проте сторона відповідача заперечує стягнення з відповідача ще 7522,20 грн, що є штучно донарахованими відсотками поза межами строку дії договору (за період з 31.03.2023 по 04.10.2023), а застосування кредитодавцем «базової процентної ставки» є штрафною санкцією (неустойкою за прострочення зобов`язання), а не платою за користування позикою. Крім того, у відзиві вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги до Відповідача саме в зазначеному у позові грошовому розмірі, зокрема, позивач не надав суду копію самого Реєстру Боржників (Додаток № 1) у повному обсязі, замінивши його витягом на один рядок, а середня вартість викупу права вимоги за одним кредитним кейсом становить 153,13 грн. Окрім того, представник відповідача у відзиві заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивача, оскільки заявлена сума 6 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та ціною позову, позовна заява ТОВ «Діджи Фінанс» є повністю типовою (шаблонною), яка масово використовується Позивачем у судових спорах з іншими боржниками.

07.09.2026 представником відповідача до суду подано додаткові пояснення у справі, в яких він просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю факту укладення договору безпосередньо відповідачем, зокрема, зазначає, що згідно з текстом позовної заяви, сформованої в системі «Електронний суд», позивач зазначає такікі контактні дані відповідача, які нібито використовувалися під час реєстрації в ІТС та укладення договору: телефон: НОМЕР_1 , email: DEAN.WIIIN98@GMAIL.COM. Натомість, у довідці АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» чітко вказано, що банківська картка № НОМЕР_2 була прив`язана до зовсім інших контактів: телефон: НОМЕР_3 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а фінансовим номером для підтвердження транзакцій у спірний період був номер +380668224099.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у додаткових поясненнях у справі, направлених до суду 27.07.2026 просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях у справі, а також зазначив, що позивачем не доведено отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором, оскільки у відповіді АТ «Універсал Банк» не вказано про отримання кредиту саме від ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал».

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28.02.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1305940296979, згідно якого первісний кредитор надав відповідачу кредит в розмірі 4200,00 грн шляхом перерахунку на банківську картку НОМЕР_4 , строком на 30 днів, а саме до 30.03.2023 р., що підтверджується анкетою-заявою на отримання кредиту, договором про надання фінансового кредиту продукту «СТАРТ» від 28.02.2023 року, а також паспортом договору про надання фінансового кредиту продукту «СТАРТ» до договору №1305940296979 від 28.02.2023 року, підписаними ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором, отриманим на мобільний телефон НОМЕР_5 , що підтверджується як довідкою про ідентифікацію клієнта (а.сп. 13), так і розділом «Реквізити сторін» кредитного договору №1305940296979 (а.сп. 22).

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недоведеності факту укладення договору безпосередньо відповідачем, оскільки такий укладено у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, відправленим на номер +380668224099, який згідно листа АТ «Універсал Банк» від 18.08.2026 №БТ/Е-35671 був його фінансовим номером телефону (номер телефону, на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій) за платіжною карткою № НОМЕР_4 .

Згідно довідки ТОВ «Платежі онлайн» №830/10 від 09.10.2023 товариство підтверджує, що через платіжний сервіс «Platon» 28.02.2023 о 13:29 було успішно проведено транзакцію з видачі грошових коштів в сумі 4200 грн на банківську картку № НОМЕР_4 .

Отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» через платіжний сервіс «Platon» підтверджується також інформацією АТ «Універсал Банк» від 18.08.2026 №БТ/Е-35671, згідно якої банківська карта № НОМЕР_4 належить саме ОСОБА_2 та згідно виписки по його рахунку на вказану картку 28.02.2023 о 13:29 год від platon1*tran3av надійшли грошові кошти в сумі 4200 грн, що узгоджується з умовами кредитного договору і наданою позивачем довідкою ТОВ «Платежі онлайн» №830/10 від 09.10.2023 та повністю спростовує доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено факту перерахування відповідачу кредитних коштів.

Пунктом 1.9 передбачено сплату позичальником за користування кредитом Індивідуальної та Базової процентних ставок, які становлять 726,35 річних, або 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Позивачем на обгрунтування своїх позовних вимог в частині нарахованих відсотків долучено до позову детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору із зазначенням щоденних нарахувань за узгодженою сторонами процентною ставкою 1,99 % (або 83,58 грн) від суми кредиту за кожен день користування ним (а.сп. 11-12).

Згідно розрахунку заборгованості, складеним ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», заборгованість за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023 року становить 14229,60 грн., з яких: 4200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10029,60 грн - заборгованість за відсотками.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» надало відповідачу кредитні кошти, однак останній не дотримався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки та сплати процентів за користування цими коштами.

Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про нарахування кредитодавцем відсотків поза межами строку кредитування та стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Так, згідно п.1.12 кредитного договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення строку дії Договору блокує можливість отримання Позичальником нових Кредитів та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Договору на наступних умовах:

Зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення строку дії Договору, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 180 календарних днів від дати закінчення строку дії Договору.

Таким чином, з урахуванням п.1.12 кредитного договору нарахування позивачем процентів в сумі 10029,60 грн за наданим кредитом проведено в межах строку кредитування, який пролонговано на 180 календарних днів.

Нарахування процентів здійснювалося за процентною ставкою в розмірі 726,35 процентів річних, що становить 1,99 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним, тобто в межах погоджених сторонами розмірах, при цьому нарахування неустойки (пені і штрафу) первинним кредитором та його правонаступником не здійснювалося.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

04.10.2023 року ТОВ «ФК «Віва Капітал» відступило за договором факторингу №04102023/2 право вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до боржника за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023, що укладений між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачем.

Згідно п.2.4 договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги, тобто день у який сторонни склали і підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників.

Акт прийому-передачі Реєстру боржників ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» складено 04 жовтня 2023 року за формою, наведенною у додатку №2 до договору факторингу №04102023/2, за змістом якого фактор прийняв Реєстр боржників №1 від 04.10.2023 у кількості 1795 кейсів (а.сп. 32).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в розмірі 14229,6 грн, з яких: 4200 грн заборгованість за тілом кредиту, 10029,6 грн - заборгованість за відсотками (а.сп. 33).

Частиною 2 ст. 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача та розміру грошових вимог позивачем надано відповідний витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 року, засвідчений підписами сторін договору факторингу, а тому такий витяг є належним доказом.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доводи представника відповідача про те, що грошові кошти за договором факторингу Фактором сплачено лише 12.10.2023, а середня вартість викупу права вимоги за одним кредитним кейсом становить 153,13 грн жодним чином не свідчать про недійсність договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 та не спростовують факту набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023 року.

15.08.2025 на адресу ОСОБА_2 направлено досудову вимогу про сплату на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023 року, на суму 14229,6 грн, що свідчить про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак така вимога була проігнорована.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 14229,6 грн, що слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_2 боргових зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту продукту «СТАРТ» від 28.02.2023 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витратискладаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., суд враховує наступне.

За положеннями ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, окрім іншого, також з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору № 42649746 від 01.01.2025 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Діджі Фінанс» та адвокатом Лівак І.М., копію акта №1305940296979 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 17.11.2025 з розрахунком суми вартості наданих правових послуг адвоката, що складає 6000 грн.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практику з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені в спрощеному порядку без участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, а також беручи до уваги ціну позову, яка складає 14229,6 грн., суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1305940296979 від 28.02.2023 року у розмірі 14229 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя Д.О. Бобер