Рішення № 139624844, 28.08.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4630/24

Провадження № 2/450/1060/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліс Агро Торг» про визнання майнових прав на квартиру, визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та акта приймання-передачі, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру, -

в с т а н о в и в :

у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліс Агро Торг» про визнання майнових прав на квартиру, визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та акта приймання-передачі, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру, в якому представник позивача просить суд, з урахуванням зміни предмета позову, визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 площею 40.9 квадратних метра (будівельний проектний номер квартири АДРЕСА_2 секція (корпус) 8, з 08.02.2018 року; визнати недійсними: договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована у майбутньому №341-03-1811 від 18.11.2021 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_3 , площею 40,9 кв.м.; Акт приймання - передачі від 18.11.2021р. квартири АДРЕСА_1 , площею 40.9 кв.м., який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2840951446060, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2840951446060; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року у справі № 450/1532/23, яке набрало законної сили 02.07.2024 року, за ним визнано майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року. Вказує, що зазначеним судовим рішенням встановлено факт повної сплати ним вартості квартири у розмірі 19 165 доларів США, що на момент укладення договору становило 519 755 грн, та набуття ним майнових прав на вказану квартиру з 08.02.2018 року, у зв`язку з чим, як інвестор, він набув право на отримання у майбутньому права власності на квартиру після завершення її будівництва та введення будинку в експлуатацію. Зазначає, що 20.09.2024 року після ознайомлення з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_3 . Підставою для державної реєстрації права власності відповідача, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, був договір купівлі-продажу майнових прав від 18.11.2021 року, укладений відповідачем із ОСОБА_4 . На переконання позивача, вказаний договір укладено після того, як саме за ним уже були закріплені майнові права на спірну квартиру, оскільки такі права він набув 08.02.2018 року після укладення договору купівлі-продажу майнових прав та повної оплати вартості квартири. Відтак, відповідач не мав правових підстав для набуття та державної реєстрації права власності на спірну квартиру, оскільки майнові права на неї з 08.02.2018 року належали позивачу. Посилається на положення статті 190 ЦК України та зазначає, що майнові права є речовими правами, а набуте ним майнове право на спірну квартиру є правом очікування, яке засвідчує його правомочність у майбутньому отримати право власності на відповідний об`єкт нерухомості. При цьому, на думку позивача, після виконання ним умов інвестування та повної оплати вартості квартири саме він як інвестор набув майнових прав на об`єкт інвестування та після завершення будівництва мав набути право власності на нього як первісний власник. Позивач також посилається на положення Закону України «Про інвестиційну діяльність», відповідно до яких інвестору належить право володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій, а також на положення Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідно до яких квартира є об`єктом інвестування, який після завершення будівництва стає окремим майном. З огляду на наведене позивач вважає, що як інвестор, який виконав умови договору, повністю сплатив вартість квартири та набув майнові права на неї з 08.02.2018 року, саме він мав набути право власності на спірний об`єкт після завершення його будівництва та введення будинку в експлуатацію. Однак можливість реалізації ним такого права, на його думку, була порушена внаслідок державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем. Посилаючись на положення статей 387, 388 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, позивач стверджує, що спірна квартира вибула з його володіння поза його волею, а тому підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача. Вважає, що судове рішення про витребування нерухомого майна є підставою для державної реєстрації за позивачем права власності на нього. Таким чином, позивач зазначає, що його майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , визнані судовим рішенням у справі № 450/1532/23 з 08.02.2018 року, порушені незаконним набуттям та державною реєстрацією права власності на вказану квартиру за відповідачем, у зв`язку з чим просить витребувати спірну квартиру з незаконного володіння відповідача як спосіб захисту його порушеного права.

Ухвалою від 29.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.10.2024 року вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , дата прийняття рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень 28.11.2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2840951446060; заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які правочини та дії, пов`язані із розпорядженням правами на квартиру АДРЕСА_4 ; заборонити будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусам, державним нотаріусам, посадовим особам Міністерства юстиції України, посадовим особам місцевих рад, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_4 .

14.08.2025 року позивачем було подано заяву про зміну предмета позову та залучення відповідачів, в якій просить суд: прийняти заяву про зміну предмета позову та залучення відповідачів у справі №450/4631/24; визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 площею 40.9 квадратних метра (будівельний проектний номер квартири АДРЕСА_2 секція (корпус) 8, з 08.02.2018 року; визнати недійсними: договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована у майбутньому №341-03-1811 від 18.11.2021 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_3 , площею 40,9 кв.м.; Акт приймання - передачі від 18.11.2021р. квартири АДРЕСА_1 , площею 40.9 кв.м., який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2840951446060, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2840951446060; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати. В обґрунтування вказує, що 08.02.2018 року між ним та ТОВ «Вестбетонбуд», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «Саліс Агро Торг», укладено договір купівлі-продажу майнових прав №013-03-0802 на квартиру АДРЕСА_6 , площею 38,33 кв.м., у багатоквартирному житловому будинку, що будувався на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424. На виконання умов договору позивач у повному обсязі сплатив його вартість у розмірі 519 755 грн., у зв`язку з чим відповідно до умов договору майнові права на вказаний об`єкт були закріплені за ним з 08.02.2018 року. Зазначає, що за умовами договору продавець взяв на себе обов`язок не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на відчуження майнових прав на спірну квартиру або виникнення прав третіх осіб щодо неї. Відтак, після належного виконання позивачем своїх договірних зобов`язань ТОВ «Вестбетонбуд» не мало права повторно розпоряджатися майновими правами на цей об`єкт на користь інших осіб. Посилається на те, що відповідно до положень Закону України «Про інвестиційну діяльність» та Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» інвестору належать майнові права на об`єкт інвестування, а після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію такі права трансформуються у право власності на відповідний об`єкт нерухомості. У зв`язку з цим вважає, що саме він є первісним та єдиним набувачем майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 , яка після проведення технічної інвентаризації отримала номер 18 та площу 40,9 кв.м. Вказує, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року у справі №450/1532/23 було встановлено набуття ОСОБА_1 майнових прав на спірну квартиру з 08.02.2018 року, однак постановою Львівського апеляційного суду від 14.05.2025 року зазначене рішення скасовано з процесуальних підстав, пов`язаних із незалученням до участі у справі окремих осіб. При цьому на даний час у вказаній справі Верховним Судом відкрито касаційне провадження. Зазначає, що попри набуття ним майнових прав на спірну квартиру ще 08.02.2018 року, 18.11.2021 року ОСОБА_4 , який був замовником будівництва, уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу майнових прав №341-03-1811 щодо квартири АДРЕСА_1 площею 40,9 кв.м., а також акт приймання-передачі цієї квартири. Вважає, що на момент укладення зазначених правочинів ОСОБА_4 не мав права розпоряджатися майновими правами на спірну квартиру, оскільки такі права вже належали позивачу. Посилається на положення статей 203, 215, 656, 658 ЦК України та зазначає, що право продажу майна належить його власникові або уповноваженій ним особі. Оскільки ОСОБА_1 не надавав згоди на відчуження належних йому майнових прав, не уповноважував ОСОБА_4 на їх відчуження та не вчиняв будь-яких дій щодо передачі своїх прав третім особам, вважає укладені 18.11.2021 року договір купівлі-продажу майнових прав та акт приймання-передачі такими, що вчинені з порушенням вимог закону та підлягають визнанню недійсними. Крім того, зазначає, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.06.2023 року у справі №450/1532/23 було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Саліс Агро Торг», ТОВ «ВББ-Комфорт» та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо відчуження, передачі у заставу, іпотеку чи іншого розпорядження майновими правами на спірну квартиру, а також заборонено суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї. Також ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2023 року на земельну ділянку, на якій розташований спірний багатоквартирний будинок, було накладено арешт. Вказує, що, незважаючи на зазначені обставини, ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, внаслідок чого позивач позбавлений можливості реалізувати набуті ним майнові права шляхом державної реєстрації права власності на квартиру за собою. Зазначає, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи та висновку про проведення технічного обстеження №47-23 від 20.03.2023 року запроектована квартира АДРЕСА_6 площею 38,33 кв.м. після проведення технічної інвентаризації 16.03.2020 року відповідає квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 40,9 кв.м., право власності на яку в подальшому було зареєстровано за ОСОБА_3 . На думку позивача, наведене свідчить про те, що він є першим та єдиним законним набувачем майнових прав на спірну квартиру, оскільки саме ним у повному обсязі виконано умови договору від 08.02.2018 року та оплачено вартість об`єкта. Відтак, будь-яке подальше відчуження майнових прав на цю квартиру іншій особі відбулося без належної правової підстави та всупереч правам позивача. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.09.2021 року у справі №359/5719/17, відповідно до яких інвестор, який належним чином виконав умови інвестиційного договору, набуває майнових прав на об`єкт інвестування, а після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію такі права трансформуються у право власності на відповідний об`єкт нерухомості. При цьому забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь іншої особи. Також позивач зазначає, що державна реєстрація права власності сама по собі не породжує право власності за відсутності передбачених законом юридичних фактів його набуття, а тому факт реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3 не може свідчити про законність набуття ним права на спірний об`єкт та не усуває права позивача вимагати його витребування. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 40,9 кв.м. вибула з його володіння поза його волею, оскільки він не відчужував належні йому майнові права, не укладав договорів щодо спірної квартири та не уповноважував інших осіб на вчинення таких правочинів. У зв`язку з цим вважає наявними підстави для витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь та визнання за ним права власності на спірний об`єкт нерухомості. Щодо суб`єктного складу відповідачів позивач зазначає, що ТОВ «Саліс Агро Торг» є правонаступником за найменуванням ТОВ «Вестбетонбуд», з яким ним було укладено первісний договір купівлі-продажу майнових прав; ОСОБА_4 був замовником будівництва, власником земельної ділянки та стороною договору про повторне відчуження майнових прав на спірну квартиру; ОСОБА_3 є стороною такого договору та особою, за якою зареєстровано право власності на спірний об`єкт. У зв`язку з цим вважає зазначених осіб належними відповідачами за заявленими позовними вимогами.

Протокольною ухвалою від 14.08.2026 року заяву про зміну предмета позову позивача долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду, надано відповідачу та його представнику час для подачі відзиву.

30.03.2026 року представником позивача адвокатом Левицьким І.В. подано заяву про долучення до матеріалів справи № 450/4630/24 доказів, а саме копії: висновку почеркознавчої експертизи від 30.03.2026 року; рішення Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/1532/23 від 29.05.2024 року; постанови Львівського апеляційного суду у справі №450/1532/23 від 14.05.2025 року; постанови Верховного Суду у справі №450/1532/23 від 21.01.2026 року;- ухвала Львівського апеляційного суду у справі №450/1532/23 від 26.02.2026 року.

02.04.2026 року справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левицький І. В. зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову та залучення відповідачів, просив їх задовольнити. Пояснив, що 08.02.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вестбетонбуд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 , вартість якої позивач сплатив у повному обсязі, у зв`язку з чим майнові права на вказаний об`єкт були закріплені за ним. Зазначив, що після цього продавець та замовник будівництва не мали права повторно відчужувати майнові права на спірну квартиру, однак 18.11.2021 року ОСОБА_4 уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу майнових прав щодо цієї ж квартири та акт її приймання-передачі, на підставі яких за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірний об`єкт. Наголосив, що ОСОБА_1 не відчужував належні йому майнові права, не надавав згоди на їх відчуження та не уповноважував на це будь-яких осіб. Вважав, що зазначені правочини порушують права позивача та підлягають визнанню недійсними, а квартира витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . Також просив визнати за позивачем право власності на спірну квартиру та стягнути з відповідачів судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, приєднався до позиції свого представника та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Струтинська Ю. М. у судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, однак остання подала на адресу суду повторне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що 20.08.2026 року, остання задіяна у судових засіданнях у двох інших цивільних справах, призначених на більш ранній час і які за тривалістю об`єктивно унеможливлюють її участь у засіданні по цій справі о 11:00 год. (справа № 464/8614/25 (Сихівський районний суд м. Львова) та справа № 466/1952/26 (Шевченківський районний суд м. Львова).

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи представником відповідача, суд зазначає, що цивільна справа перебуває на розгляді суду з жовтня 2024 року, тобто тривалий час, а протокольною ухвалою суду від 02.04.2026 року справу призначено до судового розгляду. При цьому відповідачем ОСОБА_3 та його представником адвокатом Струтинською Ю. М. за час перебування справи на розгляді суду не подано відзиву на позовну заяву, а також будь-яких інших письмових пояснень, заперечень чи клопотань щодо предмета спору та суті заявлених позовних вимог, за виключенням клопотання про зупинення провадження у справі, яке у підготовчому судовому засіданні 14.08.2025 року нею ж було залишено без розгляду.

Крім того, суд враховує процесуальну поведінку відповідача та його представника, з ініціативи якого розгляд справи вже неодноразово відкладався, а тому чергове клопотання про відкладення розгляду справи не може бути визнане таким, що обумовлене об`єктивними обставинами, які перешкоджають розгляду справи. Наведені представником причини її неявки у судове засідання фактично пов`язані із зайнятістю в інших судових засіданнях, про дату та час яких представнику було відомо заздалегідь, і самі по собі не свідчать про неможливість відповідача реалізувати своє право на участь у розгляді справи та подання відповідних процесуальних документів. При цьому відповідач не позбавлений можливості забезпечити участь у справі іншого представника.

Враховуючи тривалість перебування справи на розгляді суду, відсутність з боку відповідача будь-якої письмової позиції щодо заявлених позовних вимог, неодноразове відкладення розгляду справи з ініціативи його представника, а також те, що справа перебуває на стадії судового розгляду по суті, суд доходить висновку, що чергове відкладення розгляду справи не сприятиме своєчасному її розгляду та може призвести до подальшого безпідставного затягування судового провадження. За таких обставин чергове клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки його задоволення призведе до подальшого безпідставного зволікання розгляду справи та порушення принципу розумних строків судового розгляду.

Відповідно до § 23 рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

До аналогічних висновків прийшов й Верховний Суд в своїй постанові від 07 травня 2018 року у справі № 553/3688/16-ц (провадження № 61-302св18).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Клопотань до суду не скеровували.

Разом з тим, відповідачу ОСОБА_4 листом за вих.№ 450/4630/24/6900/2026 від 09.06.2026 року на адресу Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» для вручення та для відома обвинуваченому було скеровано судова повістка про виклик до суду на 20 серпня 2026 року о 11 год. 00 хв., а також роз`яснено право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції з установи попереднього ув`язнення або установи виконання покарань, а також необхідність забезпечення явки захисника в судове засідання або подання заяви про здійснення дистанційного судового провадження.

Додатково представником позивача було скеровано відповідачу ОСОБА_4 судову повістку про виклик до суду, копії: позовної заяви з додатками, заяви про зміну предмету позову з додатками, на підтвердження чого долучено накладну № 7900800676580 від 21.05.2026 року із описом вкладення у цінний лист.

20.08.2026 року відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, зважаючи на складність справи, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 28.08.2026 року.

Суд, заслухавши думку сторони позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку, з огляду на наступні обставини:

відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що у відповідності до містобудівних умов та обмежень від 18.10.2016 року

№318-24/20, дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ 1121729111193 від 18.10.2017 року гр. ОСОБА_4 отримав дозвіл на будівництво багатоповерхового житлового будинку у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці за кадастровим номером 4623685100:02:001:0424.

Власником земельної ділянки на якій проводилось будівництво багатоквартирного будинку та замовником будівництва був ОСОБА_4 Генеральним підрядником - ТОВ "Вестбетонбуд" (перейменовано у ТОВ "Саліс Агро Торг), проектна документація будівництва розроблялась - ТОВ "Арніка", що підтверджується: Витягом з державного реєстру речових прав на земельну ділянку за кадастровим номером 4623685100:02:001:0424; Дозволом на виконання будівельних робіт від 25.05.2018 р.; Витягом з реєстру будівельної діяльності від 31.08.2018 р.; листом державної інспекції архітектури та містобудування України №425/05/13-23 від 19.01.2023 р.

Вказане вище знаходить своє підтвердження, у відповіді на адвокатський запит адвоката Левицького І. від 19.12.2022 року, за вих. №425/05/13-23 від 19.01.2023 року, за підписом заступника голови ДІАМ Микити Барабаша, Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлено, що відповідно до відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «4623685100:02:001:0424» наявна інформація про видачу Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 23.10.2017 року дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112172911193 щодо об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими закладами громадського обслуговування (друга черга будівництва)», розташованого за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Горішній, замовником якого є фізична особа, підрядником ТОВ «ВЕСТБЕТОНБУД», а проектувальником ТзОВ «Арніка». Також у Реєстрі будівельної діяльності наявна інформація про видачу 25.05.2018 року дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ112181451404 щодо об`єкта «Будівництво багатоповерхового житлового будинку (секції 6-9) з вбудовано прибудованими закладами громадського обслуговування та прибудованими гаражами», розташованого за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Горішній, замовником якого є фізична особа, підрядником ТОВ «ВЕСТБЕТОНБУД», проектувальником ТзОВ «Арніка», а також про подання замовником будівництва повідомлень про зміну даних у дозволі на виконання будівельних робіт від 04.06.2019 року №ЛВ122191550208 та від 20.06.2022 року №ЛВ112181451404-1. Крім того, повідомлено про видачу Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 30.07.2020 року сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ІУ122200727486 щодо об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування в с. Горішній, Давидівської (раніше Пасіки-Зубрицької) сільської ради Пустомитівського р-ну, Львівської обл. ІІ черга», замовником якого є фізична особа. До відповіді ДІАМ також долучено наявні в її розпорядженні копії запитуваних документів.

Згідно з Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому №013-03-0802 від 08.02.2018 року, укладеним між ОСОБА_1 (позивачем/покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестбетонбуд» (Львівська обл. м. Пустомити, вул. Глинська, 14), в особі директора Коцевич Ю. М., яка діє на підставі Статуту (продавець), предметом договору були майнові права на квартиру АДРЕСА_7 , що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 4623685100:02:001:0424.

У відповідності до п.3.1 укладеного Договору, майнові права на об?єкт нерухомості закріплюються за Покупцем у момент підписання цього договору.

Згідно п. 5.2.2 укладеного Договору, продавець зобов?язаний не вчиняти будь-яких дій спрямованих на відчуження майнових прав на об?єкт нерухомості або виникнення прав третіх осіб щодо об?єкта нерухомості.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. укладеного Договору, загальна вартість майнових прав за квартиру АДРЕСА_6 складає 519.755 грн., що еквівалентно 19.165 дол. США, які Покупець ( ОСОБА_1 ) зобов?язується сплатити до 15.02.2018 року.

Пунктами 3.2, 3.3. Договору визначено, що після отримання продавцем декларації, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об?єкта проектній документації та підтверджує його готовність до введення в експлуатацію, продавець має надіслати покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 днів з дня відправлення), коли покупець повинен з?явитись та фізично прийняти закінчені будівництвом об?єкти нерухомості та підписати Акт приймання-передачі квартири. Квартира має передаватись покупцю шляхом підписання між ним та продавцем Актів приймання - передачі квартир.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 28.02.2023 року, ТОВ «Вестбетонбуд» (код ЄДРПОУ 38505156) змінило своє найменування на ТОВ «Саліс Агро Торг».

У відповідності до Довідки №18 від 08.02.2018 року, виданої за підписом директора ТзОВ «ВЕСТБЕТОНБУД» Коцевич Ю. М., позивач ОСОБА_1 оплатив повну вартість квартири АДРЕСА_8 , згідно договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру №013-03-0802 від 08.02.2018 року у сумі 519 755,00 грн, що еквівалентно, 19 165,00 дол. США. Зазначено також, що ТзОВ «ВЕСТБЕТОНБУД» жодних фінансових претензій до ОСОБА_1 не має і стверджує про повну оплату ним вартості проектної площі вищевказаної квартири.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року у цивільній справі № 450/1532/23 вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_9 по вул. Бережанська, 18, село Горішній, Давидівська територіальна громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_1 площею 40.9 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_10 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на комерційні приміщення площею 12.3 квадратних метра та 89.4 квадратних метра, загальною площею 101.7 квадратних метра (будівельні/ проектні номери приміщень 8.08 та 8.011, будівельна/проектна загальна площа 99.23 квадратних метра), які знаходяться на цокольному поверсі багатоповерхового житлового будинку (корпус/секція 8) по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 02.07.2019 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю. "Саліс Агро Торг", ЄДРПОУ 38505156 в дохід держави судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВББ-Комфорт", ЄДРПОУ 42722899 в дохід держави судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн.; стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 4 473, 33 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саліс Агро Торг", ЄДРПОУ 38505156 на корить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВББ-Комфорт", ЄДРПОУ 42722899 на корить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на корить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.06.2023 року у даній справі вжито заходи забезпечення позову шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Саліс Агро Торг», Товариству з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт», ОСОБА_5 укладати будь які договори, правочини, передавати у заставу, іпотеку, передавати як майнові чи корпоративні права, здійснювати відчуження у будь який спосіб: майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 ; майнових прав на квартиру АДРЕСА_12 ; майнових прав на комерційне приміщення № 8.о8 та № 8.011, загальною площею 99.23 квадратних метри, що розташоване на 1 поверсі багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці за кадастровим номером 4623685100:02:001:0424; заборони всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 ; майнових прав на квартиру АДРЕСА_12 ; майнових прав на комерційне приміщення № 8.о8 та № 8.011, загальною площею 99.23 квадратних метри, що розташоване на 1 поверсі багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться у с. Горішній Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці за кадастровим номером 4623685100:02:001:0424.

Крім цього, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2023 року у справі № 461/324/23, провадження 1-кс/461/5364/23, окрім іншого, на земельну ділянку за кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, площею 0,7868 га за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Горішній, було накладено арешт.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.05.2025 року у справі 450/1532/23 постановлено апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити; рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ТзОВ "Саліс Агро Торг", ТзОВ "ВББ-Комфорт", ОСОБА_4 про визнання майнових прав відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2025 року у справі 450/1532/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14.05.2025 року.

В свою чергу, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2025 року у справі 450/1532/23 ухвалено касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року, постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року в частині позовних вимог про визнання майнових прав на спірні квартири скасувати, справу в частині цих вимог направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження; постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2025 року в частині позовних вимог про визнання майнових прав на нежитлові приміщення залишити без змін.

Постанова набрала законної сили 05.06.2025 року.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду ОСОБА_6 не мотивував свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку, не врахував аргументів позивача, що викладені в клопотанні від 26 грудня 2024 року щодо відсутності підстав для поновлення строку та не спростував їх. Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження. Допущене порушення норм процесуального права призвело до передчасного вирішення справи по суті в частині визнання майнових прав на спірні квартири АДРЕСА_13 (при цьому ОСОБА_8 не оскаржував рішення місцевого суду в частині визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ), а тому оскаржувану постанову апеляційного суду та додаткову постанову про розподіл судових витрат необхідно скасувати.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.02.2026 року поновлено особі, що не брала участі у справі ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року; відкрито апеляційне провадження в справі за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі ОСОБА_6 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_14 площею 40.4 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_15 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року. Зупинено дію рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 травня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_14 площею 40.4 квадратних метра (будівельний/проектний номер квартири АДРЕСА_15 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року до ухвалення судового рішення Львівським апеляційним судом.

Ухвала набрала законної сили 26.02.2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі №813/8801/14).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

А тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне наголосити, що суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Соболь Тетяни Вікторівни постановлено визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпілим у кримінальному провадженні відомості щодо якого 17.10.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141370000672.

В процесі розгляду справи, судом було встановлено, що Франківським районним судом м. Львова розглядається кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141370000672 від 17.10.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч.2, 3, 4 ст.190 КК України, у якому ОСОБА_1 має процесуальний статус потерпілого.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, взаємозв`язку та взаємозалежності, виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об?єктом і результатом інвестицій (об?єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об?єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об?єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Положеннями Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ.

Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об?єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об?єкт інвестування. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права на цей об?єкт і після завершення будівництва об?єкта нерухомості набуває права власності на об?єкт інвестування, як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об?єкт за собою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8цс21.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Як вбачається із інформаційної довідки № 395818620 від 20.09.2024 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2840951446060, об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт, квартира, загальною площею: 40,9 кв. м., житловою площею: 20, 3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_16 , за номером відомостей про речове право: 52785107, 28.11.2023 року, державним реєстратором виконавчого комітету Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Пумпою Марією Володимирівною, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70515007 від 04.12.2023 року, ОСОБА_9 , Виконавчий комітет Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, згідно документів, поданих для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 18.11.2021, видавник: сторони: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 341-03-1811, виданий 18.11.2021 року, видавник: сторони: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; довідка про сплату членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 360, виданий 18.11.2021, видавник: ОСОБА_4 ; Технічний паспорт (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: TI01:7224-9570-0343-3083, виданий 04.11.2021, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ; витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ122231027671, видавник: ЄДЕССБ, документ отримано з ЄДЕССБ; документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об?єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: AR01:0104-2173-8124-2443, виданий 06.11.2023, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ, відповідно власником якої є ОСОБА_3 .

Згідно з копією Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому №341-03-1811 від 18.11.2021 року, укладеного між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), сторони уклали договір, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_17 , загальною площею 40,90 кв.м.

Відповідно до умов договору, майнові права визначено як усі права на об`єкт нерухомості, які належать ОСОБА_4 , та які відчужуються покупцю, у зв`язку з чим останній у майбутньому набуває право власності на відповідний об`єкт нерухомості.

Згідно з пунктом 3.1 договору, майнові права на об`єкт нерухомості закріплюються за Покупцем у момент підписання договору та переходять у власність Покупця після повної оплати. Пунктом 3.3 договору передбачено, що об`єкт нерухомості передається Продавцем Покупцю шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкта нерухомості. Після отримання 100 % оплати вартості майнових прав Продавець, за рахунок Покупця, здійснює оформлення права власності на об`єкт нерухомості на Покупця шляхом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також договором передбачено, що після реєстрації права власності на об`єкт нерухомості Покупець набуває право власності на нього та має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом нерухомості без обмежень.

Згідно акта прийому-передачі квартири АДРЕСА_18 від 18.11.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 прийняв квартиру АДРЕСА_1 у вказаному житловому будинку згідно з договором купівлі-продажу майнових прав. При цьому сторони зазначили про відсутність у них взаємних претензій.

Згідно з довідкою, виданою ОСОБА_4 18.11.2021 року за вих. №360, ОСОБА_3 оплатив повну вартість квартири АДРЕСА_4 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру №341-03-1811 від 18.11.2021 року в сумі 580 092,00 грн. При цьому ОСОБА_4 зазначив про відсутність у нього будь-яких фінансових претензій до ОСОБА_3 та підтвердив повну оплату останнім вартості проектної площі вказаної квартири.

За матеріалами інвентаризаційної справи корпусу/секції 8, багатоповерхового житлового на земельній ділянці за кадастровим № 4623685100:02:001:0424, папка № 24717, висновком про проведення технічного обстеження №47-23 від 20.03.2023 р. встановлено, що запроектована квартира АДРЕСА_6 , проектною площею 38.33 кв.м. після проведення технічної інвентаризації 16.03.2020 року є квартирою АДРЕСА_1 , площею 40.9 кв.м.

Як вбачається із копії Висновку експертів за результатами проведення почеркознавчої експертизи за запитом адвоката Левицького І. В. від 20.03.2026 року, складеного 30.03.2026 року, на вирішення якої експертам поставлено запитання: «1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у технічній копії договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 341-03-1811 від 18 листопада 2021 року, між сторонами: ОСОБА_4 "Продавець" та ОСОБА_3 "Покупець", ОСОБА_4 , чи іншою особою? 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 , у технічній копії Акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,90 квадратних метрів, від 18 листопада 2021 року, між сторонами: ОСОБА_4 "Здав" та ОСОБА_3 "Прийняв", ОСОБА_4 , чи іншою особою? 3. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у технічній копії Довідки № 360 від 18 листопада 2021 року, про оплату повної вартості квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , чи іншою особою?», для порівняльного дослідження надані зразки підписів ОСОБА_4 : вільні - у технічних копіях сторінки паспорта громадянина України ОСОБА_4 НОМЕР_3 (підпис, зображення якого міститься у рядку «Підпис власника паспорта»; зн. 8), договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петруняк І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 417 (підпис, зображення якого міститься у рядку «Покупець: ОСОБА_4 »; зн. 9); умовно-вільні - у технічних копіях протоколу отримання зразків для експертизи від 12.06.2023 (підпис, зображення якого міститься у рядку «Свідок (підпис)»; зн. 10), розписки від 09.04.2024 про отримання ОСОБА_4 копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову (підпис, зображення якого міститься у рядку «Підозрюваний»; зн. 11); експериментальні - на п?яти аркушах паперу для письма формату А4 (зн. 12 - фрагмент) та відповідно згідно висновків якого Підпис від імені ОСОБА_4 , зображення якого міститься у рядку « ОСОБА_4 » у технічній копії Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована в майбутньому № 341-03-1811 від 18 листопада 2021 року, укладеного від імені продавця ОСОБА_4 та покупця ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 ; підпис від імені ОСОБА_4 , зображення якого міститься у графі «ЗДАВ» у рядку « ОСОБА_4 » у технічній копії Акту прийому-передачі квартири АДРЕСА_18 від 18 листопада 2021 року, складеного від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_11 ; підпис від імені ОСОБА_4 , зображення якого міститься у рядку « ОСОБА_4 » у технічній копії Довідки вих. № 360 від 18 листопада 2021 року, складеної від імені ОСОБА_4 , про оплату ОСОБА_3 повній вартості квартири АДРЕСА_4 , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 .

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного правочину в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц зазначено, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Звідси випливає, що вимога позивача у частині визнання недійсними: договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що буде збудована у майбутньому №341-03-1811 від 18.11.2021 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_3 , площею 40,9 кв.м. та Акта приймання - передачі від 18.11.2021р. квартири АДРЕСА_1 , площею 40.9 кв.м., який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як і визнання права власності за позивачем на вказану квартиру, не відповідають належному способу захисту.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 обґрунтовував позов тим, що майнові права на спірну квартиру АДРЕСА_1 належали йому з 08.02.2018 року, у зв`язку з чим ОСОБА_4 після цієї дати не мав права розпоряджатися вказаними майновими правами та укладати щодо них будь-які правочини. Водночас рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.05.2024 року у справі № 450/1532/23 визнано за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_19 громада, Львівський район, Львівська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 4623685100:02:001:0424, з 08.02.2018 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.05.2025 року зазначене рішення було скасовано, та ухвалено нове, яким, в позові відмолено, однак постановою Верховного Суду у справі № 450/1532/23 в цій частині судові рішення апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. При цьому щодо квартири АДРЕСА_1 апеляційна скарга особою, яка її подала, не подавалася, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про належність ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 з 08.02.2018 року не оскаржувався та має преюдиційне значення для розгляду даної справи, а тому позовні вимога позивача про повторне визнання за ним майнових прав на вказану квартиру є неактуальною та не підлягає задоволенню, оскільки відповідне право вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також не відповідає належному способу захисту, з урахуванням викладеного вище.

Резюмуючи, після 08.02.2018 року ОСОБА_4 не був власником майнових прав на спірну квартиру та не мав права розпоряджатися ними, у тому числі відчужувати їх на користь ОСОБА_3 . За таких обставин укладений 18.11.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу майнових прав № 341-03-1811 не міг породити для останнього правових наслідків щодо набуття майнових прав на спірну квартиру, оскільки його укладено особою, яка не мала права розпоряджатися цим майном.

Крім того, відповідно до висновку експертів за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 30.03.2026 року, підписи від імені ОСОБА_4 у договорі купівлі-продажу майнових прав № 341-03-1811 від 18.11.2021 року, акті приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 від 18.11.2021 року та довідці № 360 від 18.11.2021 року виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.

При цьому суд враховує, що на підставі саме зазначених документів за ОСОБА_3 28.11.2023 року було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Отже, спірне майно вибуло з володіння його законного власника ОСОБА_1 поза його волею, оскільки останній не вчиняв дій щодо відчуження належних йому майнових прав та не надавав згоди на передачу квартири іншій особі.

За таких обставин суд доходить висновку, що ОСОБА_1 як законний власник має право на витребування спірної квартири від її останнього набувача ОСОБА_3 на підставі статей 387, 388 ЦК України, оскільки квартира вибула з володіння власника не з його волі, а внаслідок дій осіб, які не мали права нею розпоряджатися. З огляду на встановлені обставини та спосіб вибуття майна з володіння власника, вимога про витребування квартири з чужого незаконного володіння є належним та ефективним способом захисту порушеного права та підлягає до задоволення.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Умови компенсації, передбачені відповідним законодавством, є суттєвими для оцінки того, чи відповідає оскаржуваний захід вимозі справедливого балансу і, зокрема, чи не покладає він непропорційний тягар на заінтересованих осіб. У цьому зв`язку вилучення майна без виплати суми, пропорційної його вартості, зазвичай становитиме непропорційне втручання, тоді як повна відсутність компенсації може вважатися виправданою відповідно до статті 1 Протоколу першого лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ у справі «Jahn and Others v. Germany», № 46720/99, 72203/01 та 72552/01, § 94).

Суд враховує інтереси позивача як власника спірної квартири, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, вважає, що права та інтереси власника ОСОБА_1 , який позбувся права володіння квартирою внаслідок дій третіх осіб, за обставин цієї справи перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже за обставин цієї справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння.

Суд також звертає увагу відповідача ОСОБА_3 , що добросовісний набувач не позбавлений права на захист своїх майнових інтересів, зокрема шляхом пред`явлення до продавця вимог про відшкодування збитків відповідно до статті 661 ЦК України, а розрахунки між власником і добросовісним набувачем у разі витребування майна здійснюються в порядку, визначеному статтею 390 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, або часткове його задоволення. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліс Агро Торг» у рівних частках пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 197,55 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 202-207, 215, 244, 387-388, 627 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 77, 81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліс Агро Торг» про визнання майнових прав на квартиру, визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та акта приймання-передачі, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру, задоволити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_16 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_20 ) квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2840951446060.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліс Агро Торг» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 197,55 грн (п`ять тисяч сто дев`яносто сім гривень 55 копійок), по 1 732,52 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 52 копійки) з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_20 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_16

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саліс Агро Торг": ЄДРПОУ 38505156, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 14, офіс 8.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук