Рішення № 139624798, 07.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/5895/26

Провадження № 2/463/2360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді - Мармаш В.Я.

з участю секретаря судового засідання: Цебрик Х.В.,

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №141740449 від 01.04.2024 у розмірі 77418 грн., а також 2 662,40 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат професійної правничої допомоги з підстав та мотивів викладених письмово у позові.

Ухвалою судді від 26.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

10.07.2026 відповідач на адресу суду направила відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття права вимоги на кожному етапі факторингового ланцюга, також вважає,що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору відповідачем та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів,також звертає увагу суду на те, що розрахунк заборгованості є суперечливим, незрозумілим та не підтверджує законність заявлених до стягнення сум, нарахування процентів проводилось з порушенням вимог законодавства, не доведено розміру заборгованості. Крім того, вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними та підлягають зменшенню.

14.07.2026 представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог.

Крім того, 14.07.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій наведено порядок та строки нарахування відсотків, наведено алгоритм дій відповідачки на підтвердження укладення кредитного договору в електронній формі та інші мотиви, аналогічні викладеним у позовній заяві.

21.07.2026 відповідачкою подано заперечення (на відповідь на відзив), в яких вона вказує, що позивачем не наведено правових підстав та методики нарахування процентів після відступлення права вимоги, також вважає, що позивачем недоведено переходу права вимоги до позивача також навено мотиви, аналогічні відзиву на позовну заяву.

22.07.2026 представник позивача подала відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, які є аналогічним за змістом раніше поданим заявам по суті справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача. На адресу суду направив клопотання про повторне витребування в АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо отримання кредитних коштів відповідачем.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, дала пояснення аналогічні поданим раніше заявам по суті справи, просила в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено договір №141740449 від 01.04.2024 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Згідно з пунктом 14.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладання Договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.

Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством та позичальником.

Відповідачкою через Комунікаційний ресурс Кредитодавця подано Заявку на отримання Кредиту в ІКС Кредитодавця. При подачі Заявки Позичальник обрав бажану суму першого Траншу за Договором та строк Дисконтного періоду кредитування. Остання добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти у сумі 20500,00 грн, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.п. 2.1-2.4 кредитного договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 20500 грн 00 коп. (двадцять тисяч п`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила). Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є Загальною сумою Кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. 2.3. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 20500 грн 00 коп. (двадцять тисяч п`ятсот грн. нуль коп.) 01.04.2024 (що є датою надання Кредиту). 2.4. Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. 2.5. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит).

Відповідно до п.п.3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 15 (п`ятнадцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. 3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Згідно п.п. 3.3. для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 15 (п`ятнадцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 1230 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. 3.4. Продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки Пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація не потребує застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору.

Відповідно до платіжного доручення №7fbfbd64-7dd7-4382-991e-70919f477e19 від 01.04.2024 первісним кредитором перераховано відповідачці обумовлені у договорі кошти.

У свою чергу, суд не вбачає підстав для витребування в АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо надходження на картковий рахунок відповідача кредитних коштів, про що зазначав позивач, оскільки факт перерахування кредитних коштів підтверджується зазначеним у договорі номером картки відповідачки, а також наявною в матеріалах справи довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». При цьому, відповідач належних доказів неотримання коштів не надала (зокрема, відсутності у неї відповідного карткового рахунку чи ненадходження коштів на нього).

28.11.2018 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТзОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №141740449 від 01.04.2024, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №302 від 19.09.2024.

28.05.2025 між ТзОВ "Таліон Плюс" та ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу №28/0525-01, відповідно до умов якого до ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №141740449 від 01.04.2024, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 28.05.2025.

В подальшому, 16.07.2025 між ТзОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників від №1 від 16.07.2025 до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідачки.

Таким чином, ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» наділено правом грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до зменшених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 77418 грн, яка складається з: 20499,75 грн. заборгованість по кредиту, 56918,25 заборгованість по несплачених відсотках.

В свою чергу відповідчка зобов`язань згідно укладеного кредитного договору не виконала.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України врегульовано строк (термін) виконання зобов`язання, а саме частиною першою встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як зазначено в ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17.

Обов`язком суду є встановити розмір невиконаних зобов`язань та захистити порушене право у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Як зазначалось вище відповідно до зменшених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 77418 грн, яка складається з: 20499,75 грн. заборгованість по кредиту, 56918,25 грн.- заборгованість по несплачених відсотках.

Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості після відступлення права вимоги, тобто за період з 18.09.2024 по 10.12.2024 позивачем продовжувалось нарахування відстотків, розмір яких становить 17220 грн., проте жодних правових підстав для проведення таких нарахувань та стягнення таких з відповідачки не наводить.

В свою чергу відповідачка заперечуючи проти задоволення позову жодних належних та допустимих доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач суду не надала.

Інші аргументи сторін, не спростовують зазначених вище висновків суду, а тому не впливають на зміст та правові підстави ухваленого судом рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України»: «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29)».

Відтак з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №141740449 від 01.04.2024 в розмірі 60198 грн., яка складається з 20499,75 грн. заборгованість по кредиту, 39698,25 грн. (56918,25-17220=39698,25) заборгованість по несплачених відсотках, в задоволенні решти вимог суд відмовляє, відповідно приймає рішення про задоволення позову частково.

При цьому, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 141 ЦПК України.

Як вбачається з квитанції від 05.06.2026 N 51007, позивачем при пред`явленні позовної заяви через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2064,96 грн. судового збору та 5429,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу,що разом становить 7494,16 грн., тобто 85,88 % розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №141740449 від 01.04.2024, яка складається з:

- сума заборгованості по кредиту 20499,75 грн.,

- сума заборгованості по несплачених відсотках 39698,25 грн.,

у загальному розмірі 60198 грн. (шістдесят тисяч сто дев`яносто вісім гривень) грн., а також 7494,16 грн. (сім тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні шістнадцять копійок) грн. судових витрат.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Текст рішення складено та підписано суддею 07.09.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Мармаш В.Я.