Ухвала суду № 139624579, 10.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №320/12756/14-ц

Провадження №6/333/978/26

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., приватного виконавця Сколибога О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. з поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов`язань за виконавчими документами № 320/12756/14-ц, виданими 10.08.2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області. В обґрунтування вказаних вимог зазначено, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження № 63959981: ВП 63942218, відкрите на підставі виконавчого листа № 320/12756/14-ц від 10.08.2015 року, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 262/08/3 від 13.06.2008 року станом на 01.12.2014 року у розмірі 26248,99 дол. США та 1907,05 грн., сума боргу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, станом на дату відкриття виконавчого провадження становить: 26248,99 USD х 27,74 UAH = 728146,98 грн, загалом сума боргу складає 730054,03 грн.; ВП 63942348, відкрите на підставі виконавчого листа № 320/12756/14-ц від 10.08.2015 року, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» суми 2740,50 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги; ВП 63942490, відкрите на підставі виконавчого листа № 320/12756/14-ц від 10.08.2015 року, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» нарахований у відповідності до п.4.2 договору іпотеки № 262/08/3/1з від 13.06.2008 р. штраф у сумі 8450,00 грн. Приватним виконавцем на виконання вимог ст.ст.1-4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статей 1-5, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень та постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, які рекомендованою кореспонденцією з повідомленням направлено сторонам виконавчого провадження, якими зобов`язано боржника подати декларацію про доходи, майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Боржник був належним чином повідомлений про необхідність виконання рішення суду. Боржником декларацію про доходи та майно не надано. Станом на сьогодні рішення суду боржником не виконано. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано розрахункові рахунки у банківських установах, у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, однак згідно з повідомлень банківських установ дані кошти неможливо списати у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках; за боржником виявлено нерухоме майно, на яке накладено арешт; інформація про джерела отримання доходів боржником відсутня; інформація про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутня; згідно з довідкою ПФУ про фізичних осіб, які отримують пенсії, інформація про отримання доходу боржником відсутня. Згідно з відповіддю Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серії: НОМЕР_1 , виданий 07.11.2025 року підрозділом 2301. На адресу боржника рекомендованою з повідомленням кореспонденцією направлявся виклик приватного виконавця про зобов`язання боржника надати декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, надати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого. Боржник на виклик приватного виконавця не з`явився. Вимогу щодо подання декларації про майновий стан боржника, боржником не виконано. Таким чином, боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, що підтверджується ненаданням декларації про доходи та майно боржника та неявкою на виклики виконавця, а також відсутністю пояснень з боку боржника про причини своєї бездіяльності щодо виконання рішення суду. Враховуючи викладене, так як рішення до теперішнього часу не виконано і боржник ухиляється від його виконання, виконавець звернувся з вказаним поданням та просить його задовольнити.

У судовому засіданні приватний виконавець просив суд задовольнити подання.

Суд, заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали справи в сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. перебуває зведене виконавче провадження №63959981 з примусового виконання виконавчих листів у справі №320/12756/14-ц, виданих 10.08.2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 262/08/3 від 13.06.2008 року станом на 01.12.2014 року у розмірі 26248,99 дол. США та 1907,05 грн., нарахований у відповідності до п.4.2 договору іпотеки № 262/08/3/1з від 13.06.2008 р. штраф у сумі 8450,00 грн., а також про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» суми 2740,50 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

У відповідності до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням.

Пунктом 2 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Згідно з вимогами ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Під ухиленням від виконання зобов`язань необхідно розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Аналогічне закріплено в статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, де зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного.

Тому зобов`язання приватного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб).

При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на приватного виконавця.

При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника з ухилення від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні. Вказане означає, що подання приватного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Таким чином, з огляду на зазначені правові норми для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку.

Суд враховує те, що для задоволення подання виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України, що є тимчасовим обмеженням конституційних прав громадянина України, які також гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу.

Проте, в ході розгляду справи приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань.

Крім того, враховуючи, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Із матеріалів справи не вбачається наявності правових підстав для обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , оскільки поданням обґрунтовується лише перебування останнього у статусі боржника.

Також у поданні приватний виконавець зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником виявлено нерухоме майно, на яке накладено арешт.

Крім того, згідно з матеріалами справи, зареєстрованим місцем проживання боржника є тимчасово окупована територія. Водночас матеріали подання не містять належних та допустимих доказів отримання боржником викликів приватного виконавця, постанов чи інших документів виконавчого провадження. За таких обставин, відсутні достатні підстави вважати, що боржник був належним чином повідомлений про необхідність виконання рішення та, будучи обізнаним про відповідний обов`язок, умисно ухилявся від його виконання.

Слід також врахувати, що згідно відповіді Державної міграційної служби України на запит приватного виконавця паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оформлювався.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення статті 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» («Горнсбі проти Греції»).

Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату цього боргу і становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України»).

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом.

При цьому у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» п. п. 78-82).

Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

Тобто для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень.

Слід звернути увагу, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Суд, дослідивши докази у справі та оцінюючи їх у сукупності, дійшов висновку, що приватний виконавець не довів наявності в діях ОСОБА_1 ознак саме свідомого або умисного ухилення від виконання покладених на ним обов`язків.

Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані приватним виконавцем матеріали містять фактичні дані щодо ходу та перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язання, та наявність невиконаного зобов`язання недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника як обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи приватного виконавця про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам факт відкриття виконавчого провадження, вжиття приватним виконавцем передбачених законом заходів для виконання судового рішення не свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, а відтак не доводять необхідності застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Подання приватного виконавця не містить жодних посилань на факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку боржника та доказів на підтвердження цих фактів, а сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, адже доведенню підлягає саме ухилення боржника від виконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування виняткового заходу у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у зв`язку з чим у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», слід відмовити.

Керуючись ст.ст.5, 18 Закону України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , без вилучення паспортного документа, стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков