Рішення № 139623358, 09.09.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/1961/23

провадження 2/216/297/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути зОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк») заборгованість за кредитним договором № 592384741 від 11.09.2020 у розмірі 45 374,77 грн, та судовий збір в розмірі 2684 грн.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 11.09.2020 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 592384741. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором повернути кредит, виплатити проценти за користування кредитом, сплачувати комісію, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах передбачених договором.

Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» 12.08.2022 затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачці кредиту, тоді як відповідачка не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року справу було прийнято до свого провадження та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року справу надіслано за підсудністю до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 05.11.2024 справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. від 10.01.2025 після повторного автоматизованого розподілу справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14 лютого 2025 року представник відповідачки Вовк М.В. звернувся до суду з відзивом на позов, просив суд відмовити позивачу в позові, та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Як на підставу заперечень посилався на те, що за даними розрахунку наданого позивачем (графи 4) відповідачкою сплачено на погашення заборгованості за кредитом 103 498,77 грн (1700 + 1200 + 5000 + 2700 + 7999,99 + 9499 + 8699,99 + 8199,97 + 5299,97 + 7899,97 + 11 199,96 + 6399,98 + 6499,99 + 8199,97 + 6999,99 + 5999,99). Таким чином у відповідачки відсутня заборгованість перед позивачем.

Обставини справи, встановлені судом

11.09.2020 ОСОБА_1 власноручно підписала з АТ «Альфа-Банк» Оферту на укладення Угоди про надання кредиту № 592384741, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Кредитний договір).

Умовами Кредитного договору визначено тип кредиту: споживчий кредит, сума кредиту 17 597,90 грн, процентна ставка 0,01 % річних, фіксована, строк кредиту 24 місяці, повернення кредиту 14.09.2022, якщо інша дата не буде встановлена згідно з умовами цієї Угоди.

Умовами кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії передбачено тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту 200 000 грн, процента ставка 40 % річних, фіксована, строк дії кредитної карти 3 роки з моменту випуску.

Також, 11.09.2020 відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту, та Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 592384741 від 11.09.2020.

З виписок по рахунку відповідачки за період з 11.09.2020 по 28.02.2023 вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами починаючи з 11.09.2020.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість відповідачки станом на 23.02.2023 склала 45 374,77 грн.

05.06.2023 позивач звертався до відповідачки з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Джерела права й акти їх застосування

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Судом встановлено, що Кредитним договором укладеним 11.09.2020 між сторонами було визначено порядок отримання, користування, повернення кредиту, та сплати процентів.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості надані наступні докази: Оферту на укладення Угоди про надання кредиту № 592384741, Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 592384741 від 11.09.2020, виписки по рахунку, розрахунок заборгованості за кредитом, досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.

Відповідно до частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідачка визнала факт укладення Кредитного договору, користування кредитними коштами, та вважає, що нею в повному обсязі було здійснено погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. Зокрема, представником відповідачки ОСОБА_2 під час проведення власного розрахунку зараховано в рахунок погашення заборгованості суми нарахувань з четвертої колонки «Всього зараховано» розрахунку заборгованості за кредитом (а.с.10), шляхом арифметичного додавання зазначених сум.

На думку суду такий розрахунок представника відповідачки не відповідає дійсності, оскільки останнім не взято до уваги п`яту колонку розрахунку заборгованості за кредитом «Погашено» з якої слідує, що відповідачкою не в повному обсязі здійснювались проплати по нарахуванню грошових коштів.

Разом з тим судом враховано, що 11.09.2020 відповідачкою було підписано Оферту на укладення Угоди про надання кредиту № 592384741, Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 592384741 від 11.09.2020, що підтверджує її приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши її, відповідачка особисто ознайомилася із запропонованими їй умовами кредитування, тобто вже була обізнана з умовами на яких отримала наданий позивачем кредит.

З огляду на викладене позивачем відповідно до умов Кредитного договору правомірно нараховано заборгованість за кредитом, та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, тому звідповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 45 374,77 грн.

Заперечення відповідачки викладені у відзиві на позов не знайшли підтвердження належними доказами в ході слухання справи, та спростовуються встановленими та дослідженими судом письмовими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2684 грн.

Відповідачкою заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позов задоволено, відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відповідачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 592384741 від 11.09.2020, станом на 11.02.2023 у розмірі 45 374 (сорок п`ять тисяч триста сімдесят чотири) грн 77 (сімдесят сім) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач: акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО