Ухвала суду № 139620967, 09.09.2026, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/1288/26

Провадження №1-кс/672/119/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Городок

Слідча суддя Городоцького районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

клопотання прокурора Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026242220000027 від 28.08.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,

встановив:

Прокурор Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувсь до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. В обґрунтування клопотання зазначає, що невстановлена на даний час особа, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, без відповідних правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або право користування (оренди) земельними ділянками, умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку шляхом механічного обробітку ґрунту, посіву, вирощування урожаю сільськогосподарської культури сої, самовільно зайняла та використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 6821255500:01:015:0002 (площею посіву 3,4772 га) та 6821255500:01:015:0003 (площею посіву 0,9965 га) та 6821255500:01:014:0005, що розташована в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, які перебувають в комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості за вказаним фактом 28 серпня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026242220000027 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки щодо земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на вищевказаних самовільно зайнятих земельних ділянках зростає сільськогосподарська культура соя сорту «Абі», та при її дозріванні можливо з 1 га зібрати близько 2,8 тонн зерна сорту «Абі», а з 4,4737 га можливо зібрати близько 12,5 тонн зерна сої вказаного сорту, вартістю з ПДВ 16 500,00 грн за одну тонну та загальною вартістю з ПДВ 206 250,00 грн за 12,5 тонн.

Керуючись вимогами ст. 98, ч. 6 ст. 100 КПК України, постановою слідчого вказані земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821255500:01:015:0002, площею 17,349 га та 6821255500:01:015:0003, площею 1,2 га, які перебувають у комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 та урожай у вигляді рослин сої, загальною площею засіву 4,4737 га, яка проростає на вказаних самовільно зайнятих земельних ділянка комунальної власності, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок комунальної власності ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яких проростає сільськогосподарська культура соя, посіяна невстановленою особою, без правових підстав, а тому являється речовим доказом в межах кримінального провадження та яка підпадає під ознаки майна, одержаного в ході вчинення злочину. З цих підстав звернувсь із клопотанням про накладення арешту на зазначені земельні ділянки та посіви сої, які на них ростуть.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що майно, на яке планується накладення арешту є речовим доказом та підтверджує факт вчинення кримінального правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки. Саме посівом сої земельна ділянка самовільно зайнята. Додав, що планується передання посівів сої Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для управління та подальшої реалізації.

Представник власника земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Вивчивши клопотання та матеріали додані до нього, слідча суддя приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні ВнП №1 (Городок) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області знаходяться матеріали кримінального провадження відомості про яке 28 серпня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026242220000027 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки щодо земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена на даний час особа, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, без відповідних правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або право користування (оренди) земельними ділянками, умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку шляхом механічного обробітку ґрунту, посіву, вирощування урожаю сільськогосподарської культури сої, самовільно зайняла та використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 6821255500:01:015:0002 (площею посіву 3,4772 га) та 6821255500:01:015:0003 (площею посіву 0,9965 га) та 6821255500:01:014:0005, що розташована в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, які перебувають в комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, 01.09.2026 за участі спеціалістів - сертифікованого інженера-землевпорядника та агронома проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821255500:01:015:0002, площею 17,349 га, 6821255500:01:015:0003, площею 1,2 га, що розташовані в межах населеного пункту селища Сатанів Сатанівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, які перебувають в комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого, за допомогою GPS приладу було відновлено межі вищевказаних земельних ділянок згідно координат поворотних точок, які містяться в Державному земельному кадастрі та зафіксовано посів рослинності сої на даних земельних ділянках, які перебувають у комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу огляду місця події встановлено, що на вищевказаних самовільно зайнятих земельних ділянках зростає сільськогосподарська культура соя сорту «Абі», та при її дозріванні можливо з 1 га зібрати близько 2,8 тонн зерна сорту «Абі», а з 4,4737 га можливо зібрати близько 12,5 тонн зерна сої вказаного сорту, вартістю з ПДВ 16 500,00 грн за одну тонну та загальною вартістю з ПДВ 206 250,00 грн за 12,5 тонн.

Постановою слідчого від 03.09.2026 вказані земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821255500:01:015:0002 площею 17,349 га та 6821255500:01:015:0003 площею 1,2 га, які перебувають у комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 та урожай у вигляді рослин сої, загальною площею засіву 4,4737 га, яка проростає на вказаних самовільно зайнятих земельних ділянка комунальної власності, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок комунальної власності ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яких проростає сільськогосподарська культура соя, посіяна невстановленою особою, без правових підстав.

За змістом положень пункту 18 частини першої статті 3 КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно із частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Зазначену позицію містить також рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч. 2 ст. 170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які здійснюються лише на підставі ухвали слідчого судді або суду (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом).

Зокрема, частиною третьою статті 132 КПК України встановлено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина п`ята статті 132 КПК України).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та/або спеціальної конфіскації.

Саме на таку мету посилається сторона обвинувачення в клопотанні про накладення арешту на майно.

Одночасно, слідча суддя звертає увагу, що визнання майна речовим доказом відповідно до норм КПК України не є тією підставою, за якої слідчий суддя зобов`язаний накласти арешт на таке майно.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.6 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З огляду на вищевикладене, у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, на стадії досудового розслідування арешт може бути накладено на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а також на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у разі встановлення обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка нею отримана.

Проте, з матеріалів клопотання, будь-якій особі про підозру не повідомлено, щодо будь-якої юридичної особи кримінальне провадження не здійснюється, цивільний позов у провадженні не заявлено, обґрунтований розмір завданої шкоди не встановлено. Зазначена прокурором маса сої - 12,5 тонн на яку просить накласти арешт прокурор є умовною, адже доказів на підтвердження того, що саме така маса сої є на самовільно зайнятих земельних ділянках прокурором до клопотання не надано. Посилання прокурора на протокол огляду місця події із залученням спеціалістів не підтверджує цю обставину, адже не відомо чи мали відповідні знання ці особи для встановлення таких обставин.

За відсутності обґрунтування зазначених обставин та підтвердження їх доказами неможливо встановити чи буде пропорційним співвідношення між вжитими заходами та поставленою метою арешту майна.

У зв`язку із цим клопотання є необґрунтованим.

Окрім цього, прокурор клопоче про накладення арешту на посів сої з забороною збору врожаю фізичними та юридичними особами, фактично забороняючи використання посіву та розпорядження ним, при цьому, просять надати такий дозвіл ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не має на даному етапі жодного відношення до такого майна (в клопотанні докази протилежного відсутні). Одночасно, ставиться вимога заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 розпоряджатися та користуватися таким майном.

Такі вимоги клопотання про арешт майна не узгоджуються з нормами КПК України та є взаємовиключними.

Більше того, збір посіву сої втратить своє значення доказу для доведення обставин кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

А тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження в їх сукупності, приходжу до висновку, що урожай, на який просить накласти арешт прокурор, не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України в кримінальному провадженні за № 42026242220000027 від 18 серпня 2026 року, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та не доведено підстави та мету накладення арешту на майно співмірно до вимог п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України на нього не може бути накладено арешт.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою КМУ від 19.12.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України».

Отже, при вирішенні питання про накладення арешту на майно без обґрунтування необхідності застосування положень ч. 6 ст. 100 КПК України, слідчий суддя позбавлений права вирішувати кому саме передавати для зберігання, використання, перероблення тощо той чи інший доказ, оскільки дане питання регулюється зазначеною вище постановою КМУ.

Тому, на переконання слідчої судді прокурор не довів необхідність арешту посіву сої з забороною фізичним та юридичним особам його збору, крім ІНФОРМАЦІЯ_1 , з забороною відчужувати, користуватися та розпоряджатися таким майном ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо накладення арешту на земельну ділянку слідча суддя зазначає наступне.

Так, зазначаючи про необхідність накладення арешту на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 з забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, користування та розпорядження земельною ділянкою, сторона обвинувачення не обґрунтовує жодним чином необхідність встановлення таких заборон та в цілому необхідність арешту земельних ділянок комунальної власності.

Зазначаючи про необхідність обмеження прав власника земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторона обвинувачення не обґрунтовує співмірність такого обмеження з метою, яку планується досягти. Адже в даному випадку встановлення таких обмежень впливатиме не лише на права власника земельних ділянок ІНФОРМАЦІЯ_1 , а й на права законного користувача земельної ділянки з кадастровим номером 6821255500:01:015:0003 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в оренді якого вона перебуває на підставі договору. Зазначена обставина не врахована прокурором при поданні клопотання.

Як встановлено з клопотання в ході досудового розслідування проведено огляд даної земельної ділянки та проведено інші слідчі дії.

Отже, стороною обвинувачення не доведено підстав для накладення арешту на земельні ділянки.

Доводи прокурора щодо того, що в подальшому планується передати арештовані посіви сої Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, слідчий суддя оцінює критично з огляду на те, що в клопотанні дане питання не ставиться.

Підсумовуючи викладене, слідча суддя приходить до висновку про не доведення стороною обвинувачення підстав для накладення арешту на майно.

Керуючись ст. 132, 167, 168, 170-173, 175, 237 КПК України, слідча суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно:

- сільськогосподарську культуру сою сорту «Абі» масою близько 12,5 тонни та вартістю 206 250,00 грн з ПДВ, площею засіву 4,4737 га, яка проростає на самовільно зайнятих земельних ділянках комунальної власності ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), з кадастровими номерами: 6821255500:01:015:0002, площею 17,349 га, та 6821255500:01:015:0003, площею 1,2 га, що розташовані на території Сатанівської територіальної громади, в межах населеного пункту селища Сатанів Хмельницького району Хмельницької області, із забороною збору даного урожаю іншими юридичним чи фізичним особам, крім власника земельних ділянок ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), а також із забороною власнику земельних ділянок, на яких проростає соя ІНФОРМАЦІЯ_3 відчужувати, користуватися та розпоряджатися цим майном;

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821255500:01:015:0002, площею 17,349 га та 6821255500:01:015:0003, площею 1,2 га, що розташовані на території Сатанівської територіальної громади, в межах населеного пункту селища Сатанів Хмельницького району Хмельницької області та перебувають у комунальній власності ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об`єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаної земельної ділянки.

Копію ухвали невідкладно надати учасникам та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідча суддя ОСОБА_5