Ухвала суду № 139620800, 09.09.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/6508/26

пр № 2-з/464/51/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

09 вересня 2026 року м. Львів

Суддя Сихівського районного суду м. Львова Сабара Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, поданою представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 , майнові права, які належать на праві власності та зареєстровані за ним, а також грошові кошти на рахунках в банківських установах відкритих на його ім`я.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову покликається на те, що предметом спору є, зокрема, відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 1 163 115,31 грн, що становить значну суму, а відтак створює реальні ризики ухилення відповідача від сплати вказаних коштів та відчуження належному йому майна з метою унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Таким чином, наявні підстави для накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також банківські реквізити відповідача, з метою збереження майна, яким володіє ОСОБА_3 від вибуття з його власності. З урахуванням наведеного, просить заяву задовольнити.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 07.09.2026 заяву передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви здійснювався без повідомлення учасників справи, відтак відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом встановлено наступне.

01.05.2026 о 23:03 год по вул. Патріарха Любомира Гузара, 1 у м. Львові, керуючи автомобілем марки «Acura MDX», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з деревом та припаркованим автомобілем марки «BMW M6», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка в свою чергу по інерції некерованим рухом здійснила зіткнення з іншим деревом, бетонним парканом та автомобілем марки «Toyota Fortune 4.0», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 08.05.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку судового експерта Онишко Р.М. від 01.06.2026, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW X6 (F16) M50D xDrive 381HP», р.н. НОМЕР_2 , станом на момент огляду, становить 1 413 115,31 грн.

Відтак, предметом спору є стягнення збитків спричинених діями відповідача ОСОБА_3 у розмірі 1 163 115,31 грн.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, суд, встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, приходить до висновку, що обраний позивачкою вид забезпечення позову в частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та наявні правові підстави для забезпечення позову в обраний заявником спосіб, оскільки такий захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі.

При цьому, суд зважає на висновки ВС викладені у постанові від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24, зокрема, що арешт грошових коштів і майна відповідачів у межах суми позову не є подвійним або надмірним його забезпеченням, оскільки грошові кошти частина майна відповідачів, а не окремий вид забезпечення.

З огляду на вищевикладене, такий спосіб забезпечення позову цілком відповідатиме суті заявлених вимог, не буде надмірним обмеженням прав відповідачів.

Водночас, згідно ч. 4 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Оскільки, суд не володіє інформацією щодо конкретних грошових коштів, котрі знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_3 та чи такі належать до грошових коштів зазначених у ч. 4 ст. 150 ЦПК України, тому саме державним (приватним) виконавцем це питання підлягає встановленню.

В частині вимоги про накладення арешту на майнові права відповідача, суд зважає на те, що заявником не зазначено, якими саме майновими правами володіє відповідач, їх зміст, обсяг та вартість. Окрім того, не наведено жодних відомостей для встановлення характеру майнових прав, що позбавляє суд можливості ідентифікації об`єкта обтяження та встановлення відповідності вказаного виду забезпечення позовним вимогам, його ефективності та недопущення порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками.

Враховуючи наведене, суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, приходить до висновку, що у задоволені заяви в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-150, 257, 260 ЦПК України, суддя,

постановила:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 1 163 115,31 гривень.

Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_3 , що знаходяться на будь яких рахунках ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 1 163 115,31 гривень.

В решті вимог заява задоволенню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складання.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 09 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», місце знаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912.

Головуюча Людмила САБАРА