Рішення № 139619368, 09.09.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/5098/25

провадження №2/176/735/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнов К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2008 року по 01.11.2025 року у сумі 144978 грн 02 коп., та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі Договору дарування квартири №І-6477 від 26.09.1992 року.

Згідно з рішенням Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа».

Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

10.11.2021 року між КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР та ОСОБА_1 був укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічний договір приєднання, укладений сторонами з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 ЦК України з метою надання з метою надання послуг з постачання теплової енергії споживачу. Цей договір є опублікованим на офіційному сайті КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР.

Невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті в повному обсязі за послугу з постачання теплової енергії призвело до виникнення заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Жовтводськтепломережа» ЖМР за надані послуги за період з 01.10.2008 року по 01.11.2025 року складає 144 978,02 грн, з яких основний борг 92492,69 грн, інфляційні нарахування 42558,11 грн, три відсотки річних 9668,68 грн та пеня 258,54 грн. Враховуючи, що в добровільному порядку заборгованіcть за комунальні послуги не погашається, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2008 року по 01.11.2025 року у сумі 144978,02 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.

05 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пипи А.С. на адресу суду надійшов відзив, в якому вона просить в задоволенні позову відмовити.

У відзиві представник відповідача зазначає, що детально проаналізувавши матеріали справи та вимоги КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради», вважає, що заявлені вимоги про стягнення вказаної заборгованості є безпідставними та незаконними.

На думку представника відповідача позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між ОСОБА_1 та КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради», не підтверджено періоди застосування відповідних тарифів. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим, а також заявлено вимоги щодо стягнення частини заборгованості та штрафних санкцій за межами строків позовної давності.

Представник відповідача звертає увагу суду, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами:

-факт існування договірних правовідносин між сторонами;

-факт надання послуг саме позивачем;

-правильність застосування тарифів;

-базу нарахування (площу);

-правильність розрахунку заборгованості.

Крім того, представник відповідача вважає, що частина заявлених вимог подана зі значним пропуском строку позовної давності.

Щодо відсутності належних доказів виникнення договірних правовідносин між сторонами, представник відповідача зазначає наступне. Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги наявністю між сторонами договірних правовідносин щодо надання послуг з постачання теплової енергії. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, у матеріалах справи відсутній будь-який підписаний сторонами договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

У позовній заяві позивач посилається на існування публічного договору приєднання, який оприлюднений на офіційному вебсайті підприємства. Разом з тим, такі доводи позивача, на думку представника відповідача, не підтверджують належним чином виникнення договірних правовідносин між сторонами.

Представник відповідача звертає увагу суду, що з позовної заяви вбачається, що текст публічного договору було розміщено на офіційному вебсайті підприємства лише у 2021 році, тоді як заявлені позивачем вимоги охоплюють період нарахування заборгованості починаючи з 2008 року. Таким чином, у період, за який позивач здійснює нарахування заборгованості (2008-2021 роки), зазначений публічний договір взагалі не існував, а тому не міг бути підставою виникнення прав та обов`язків сторін.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, що відповідач не підписував заяву про приєднання до публічного договору, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був належним чином повідомлений про умови такого договору.

Позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за відсутності індивідуального приладу обліку теплової енергії. У таких випадках розрахунок вартості послуги здійснюється розрахунковим способом, а тому визначальним елементом такого розрахунку є база нарахування, зокрема площа приміщення, щодо якого здійснюється нарахування плати за теплопостачання. Саме тому для правильності та законності розрахунку заборгованості позивач повинен чітко зазначити та підтвердити належними доказами:

-яка саме площа квартири використана для нарахувань та на підставі яких документів вона визначена;

-які саме приміщення по квартирі входять до цієї площі;

-чи є ці приміщення такими, що підлягають опаленню.

Разом з тим, представник відповідача звертає увагу суду, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би підтверджував загальну площу квартири відповідача. Єдиним документом, який позивач долучив до позовної заяви щодо характеристик квартири, є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.04.2025 року, в якому міститься інформація лише про житлову площу квартири 27,5 кв.м. Цей документ не містить відомостей про загальну площу квартири, не містить інформації про склад приміщень, їх площу, а також не дозволяє встановити технічні характеристики об`єкта нерухомості.

Незважаючи на це, у розрахунку заборгованості позивач застосовує показник 42,40 кв.м, визначаючи його як площу, яка використовується для нарахування плати за теплопостачання. При цьому жодних документів, які б підтверджували, що загальна площа квартири становить саме 42,40 кв.м, позивач суду не надав.

Додатково представник відповідача звертає увагу суду на обґрунтованість застосованих позивачем тарифів при здійсненні розрахунку заборгованості. Враховуючи, що інфляційні втрати та 3% річних, пеня є похідними вимогами від основного боргу, нарахування таких сум на заборгованість, щодо якої сплив строк позовної давності, також є безпідставним.

Щодо позовної давності представник відповідача зазначає наступне. Позов у даній справі подано до суду 17.12.2025 року. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. Зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг є періодичними платежами, що підлягають оплаті щомісячно, у зв`язку з чим позовна давність застосовується до кожного такого платежу окремо, а її перебіг починається з моменту, коли відповідний платіж повинен був бути здійснений.

Таким чином, представник відповідача вважає, що станом на дату звернення позивача до суду (17.12.2025 року) вимоги щодо заборгованості, строк сплати якої настав більше ніж за три роки до подання позову, заявлені з пропуском строку позовної давності.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що нарахування здійснюється починаючи з жовтня 2008 року, тобто позивач заявляє до стягнення платежі, строк сплати яких настав значно раніше встановленого законом трирічного строку позовної давності.

При цьому, представник відповідача звертає увагу суду, що відповідач не здійснював оплат, які могли б свідчити про визнання боргу, не підписував актів звірки, не укладав договорів реструктуризації та іншим чином не вчиняв дій, що могли б перервати перебіг позовної давності.

Відтак, на думку представника відповідача, підстав для переривання або поновлення строку позовної давності у даному випадку не існує.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за періоди, які виходять за межі встановленого законом строку позовної давності, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.04.2025 року, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору дарування №І-6477 від 26.09.1992 року належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21).

Згідно з рішенням №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів за послуги гарячого водопостачання та опалення від Жовтоводського виробничого житлово-експлуатаційного об`єднання та виробничого об`єднання житлово-комунального господарства перейшли безпосередньо виробнику цих послуг - КП «Жовтоводськтепломережа» (а.с.22).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи власником квартири, за послуги з постачання теплової енергії не сплачувала. У зв`язку з цим, за період з 01.10.2008 року по 01.11.2025 року виникла заборгованість в розмірі 92 492,69 грн. Дана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості по о/р № НОМЕР_1 (а.с.7-14).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати сплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.п.5 п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Як слідує із вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини другої ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Верховним Судом України в листі №62-97 від 03.04.1997 року надані рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат, 3% річних та пені, здійсненого позивачем у зв`язку з невиконанням з боку відповідача обов`язку щодо оплати за надані послуги, інфляційні нарахування за період з 01.10.2008 року по 01.11.2025 року складають 42558,11 грн, 3% річних складають 9668,68 грн та пеня складає 258,54 грн (а.с.15-20).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що договір з нею не укладено, оскільки статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» прямо передбачено, що одним з обов`язків саме споживача (а не постачальника) є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Таким чином, суд вважає, що позивачем підтверджено належними та допустимим доказами факт користування відповідачем наданими позивачем послугами з теплопостачання, підтверджено заборгованість за надані послуги.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України,позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.1,2 ст.264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 впроваджено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року, строк якого неодноразово продовжувався.

В останнє такий строк був продовжений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2023 року № 650 включно до 30 червня 2023 року.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-1X розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто, до 30 червня 2023 року.

У п.12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону №540-1X перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2022 року по справі № 679/1136/21.

01 липня 2023 року дію карантину скасовано.

24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, строк якого також неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позовна заява до суду подана до суду 18.12.2025 року.

Таким чином, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з квітня 2020 року по грудень 2025 року в розмірі, що за перерахунком становить 61098,18 грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що Указом Президента України неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Водночас, постановою Кабінет Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 року внесено зміни в постанову № 206, відповідно до яких заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням поширюється лише на територіальні громади, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окуповані російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Таким чином, період із 24.02.2022 по 31.12.2023 року не підлягає включенню в розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки Постановою КМУ встановлено законодавча заборона проводити відповідні нарахування, що позивачем не дотримано.

За період з квітня 2020 року по грудень 2025 року в розмірі, за виключенням періоду з 24.02.2022 по 31.12.2023 року з відповідача слід стягнути інфляційні нарахування у розмірі 5031,86 грн, 3% річних у розмірі 1447,44 грн та пеню у розмірі 258,52 грн.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 67836 грн, з яких 61098,18 грн - сума основного боргу; 1447,44 грн - 3% річних, 5031,86 грн - інфляційні втрати та 258,52 грн - пеня.

Крім того, згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6).

З огляду на зазначені норми ЦПК України інші доводи представника відповідача щодо недоведення площі квартири, недоведеності методики та формули нарахувань, тарифів не приймаються судом до уваги, оскільки позовні вимоги підтверджуються наявними у справі матеріалами, в тому числі рішеннями про погодження тарифів на теплову енергію, інша загальна площа квартири, ніж вказана в розрахунку позивача, та тарифи теплової енергії відповідними доказами та/або розрахунками у відзиві на позовну заву не спростовані.

Відповідно до ст. 133,141 ЦПК України із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 1416,81 грн (67836 х 3028 / 144 978,02).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України та згідно ст.ст. ст.ст. 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, код ЄДРПОУ 23645975, МФО 351005, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 67836 (шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень, з яких 61098,18 грн сума основного боргу за період з 01.04.2020 року по 01.12.2025 року, 5031,86 грн інфляційні нарахування, 1447,44 грн - 3% річних, 258,52 грн - пеня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, код ЄДРПОУ 23645975, МФО 351005, судовий збір у розмірі 1416,81 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ