Рішення № 139619057, 28.08.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 209/8720/25

№ 2/207/2444/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.,

при секретарі Мишалов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2025 року позивач ТОВ «Сучасний факторинг» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики №20210038914 від 13.02.2021 року в сумі 29 606,00 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи в суді: судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомгу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.02.2021 року між ТОВ «Сучасний факторинг» та відповідачем було укладено договір позики №20210038914, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 16 800 грн. на 24 місяці, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі надавши відповідачеві кредитні кошти. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 29 606,00 грн., вказана заборгованість за кредитним договором відповідачем не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Заочним рішенням від 31 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний факторинг до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Ухвалою суду від 15 травня 2026 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення скасовано і призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами, а заявлений розмір заборгованості таким, що підлягає перевірці та зменшенню.

Позивач посилається на те, що за договором позики № 20210038914 від 13.02.2021 року відповідачу було надано позику в розмірі 16 800,00 грн. Разом з тим, з матеріалів, доданих до позову, вбачається, що фактично відповідач отримав не 16 800,00 грн, а 15 000,00 грн, оскільки 1 800,00 грн становила комісія за надання кредиту. Таким чином, позивач фактично включив до суми позики платіж, який не був реально переданий відповідачу як грошові кошти, а був утриманий/нарахований як комісія.

Отже, при вирішенні спору істотне значення має не лише номінальна сума, зазначена у договорі, а саме сума коштів, яку відповідач фактично отримав у своє розпорядження. Позивач повинен довести належними та допустимими доказами, яку саме суму було фактично передано відповідачу, на яких умовах, а також правомірність включення суми 1 800,00 грн комісії до загального розміру основного боргу.

Заявлена до стягнення сума комісії/відсотків становить 14 950,67 грн, тобто майже половину всієї заявленої заборгованості.

З договору вбачається, що позивачем передбачено: реальну річну процентну ставку 60,4 %; комісію за управління/обслуговування позики у розмірі 4,5 % від загальної суми позики за календарний місяць; комісію за надання кредиту в розмірі 1 800,00 грн; сукупну вартість позики 34 945,72 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено правомірність стягнення комісії/ відсотків у заявленому розмірі.

Позивач не надав належного обґрунтування: які саме послуги фактично надавались відповідачу за щомісячну комісію; чи є такі послуги самостійними та реальними; чи замовляв відповідач такі послуги; чи не дублює комісія проценти за користування позикою; чи не є комісія прихованою платою за кредит; чи відповідає така комісія вимогам законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Наявність у договорі умови про комісію сама по собі не означає автоматичної правомірності її стягнення. Суд має перевірити зміст такої комісії, правову природу платежу, обсяг послуг, які нібито надавались за цю плату, та відповідність таких умов вимогам закону. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору споживчого кредиту щодо щомісячної плати за обслуговування кредиту може бути нікчемною, якщо така плата встановлена за дії, які кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний здійснювати безоплатно, зокрема за надання інформації про стан кредитної заборгованості.

Отже, стягнення з відповідача 14 950,67 грн. комісії/відсотків є необґрунтованим без належної перевірки правової природи цих платежів та без доказів фактичного надання відповідачу окремих платних послуг.

Позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості, відповідно до якої загальний розмір боргу становить 29 606,00 грн. Разом з тим, такий розрахунок є внутрішнім документом позивача та не містить достатньої деталізації, яка дозволила б перевірити правильність заявленої суми. Позивач не надав детального помісячного розрахунку, з якого можливо встановити: дату фактичного надання коштів; суму, фактично отриману відповідачем; кожний платіж відповідача; дату кожного платежу; порядок зарахування кожного платежу; на яку саме складову боргу зараховувались платежі; період нарахування процентів; період нарахування комісії; формулу розрахунку; правову підставу кожного нарахування; залишок заборгованості після кожної операції.

У позовній заяві позивач зазначає, що отримано оплат у сумі 4 413,07 грн. Однак не розкрито, яким чином ці кошти були зараховані: на тіло кредиту, на проценти, на комісію чи інші платежі.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Саме на позивача покладається обов`язок довести факт виникнення боргу, його складові, період нарахування, правову підставу кожної суми та правильність розрахунку.

Неподання відповідачем контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку довести свої вимоги належними, допустимими та достовірними доказами.

Спірні правовідносини виникли між фінансовою установою та фізичною особою, яка отримувала позику для особистих потреб, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Відповідач є слабшою стороною у спірних правовідносинах, а тому суд має перевірити добросовісність, розумність та справедливість умов договору, реальну вартість кредиту, правову природу комісій, а також те, чи не покладено на відповідача несправедливий та надмірний фінансовий тягар.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що у кредитних правовідносинах споживач є слабшою стороною, яка потребує особливого правового захисту. Тому суд не може формально виходити лише з тексту договору, а має перевірити, чи були умови договору справедливими, зрозумілими та такими, що відповідають закону.

Відповідач заперечує проти стягнення таких витрат у заявленому розмірі, оскільки вони є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, обсягом фактично виконаної роботи та не підтверджені належним детальним описом наданих послуг.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано Акт № 637 прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 20/06-СФ від 20.06.2025 року. Зі змісту вказаного акту вбачається, що вартість послуг у розмірі 10 000,00 грн. визначена одним загальним блоком за: надання усної консультації стосовно складання позовної заяви; узгодження правової позиції; складання позовної заяви.

При цьому акт не містить: детального опису кожної окремої виконаної дії; кількості витраченого адвокатом часу; погодинної ставки адвоката; розмежування вартості консультації, узгодження правової позиції та складання позову; доказів фактичного обсягу виконаних робіт; доказів складності справи; доказів необхідності саме такого розміру витрат; доказів участі представника позивача у судових засіданнях; доказів підготовки інших процесуальних документів, крім типової позовної заяви.

Більше того, в акті зазначено, що правнича допомога надавалась щодо стягнення заборгованості за кредитним договором/договором позики № 20210038914 від 15.02.2021 року, тоді як у матеріалах справи позивач посилається на договір позики № 20210038914 від 13.02.2021 року.

Вказана розбіжність свідчить про формальний та шаблонний характер оформлення акту, а також ставить під сумнів належність цього акту саме до спірної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У цій справі ціна позову становить 29 606,00 грн, а заявлені витрати на правничу допомогу 10 000,00 грн, тобто понад третину від ціни позову.

Такий розмір є явно неспівмірним із характером справи, оскільки справа є типовою, стосується стягнення заборгованості за договором позики, позовна заява має шаблонний характер, а представник позивача не здійснював активної участі у судовому розгляді.

Справа розглядається у спрощеному провадженні. Позивачем не доведено, що підготовка типової позовної заяви у справі про стягнення заборгованості вимагала значного часу, спеціальної складності або нестандартної правової роботи.

Сам по собі акт приймання-передачі послуг не підтверджує співмірності заявлених витрат, оскільки не дає можливості суду перевірити, скільки часу було витрачено адвокатом, які саме дії були виконані, яка вартість кожної окремої дії та чому саме 10 000,00 грн є розумною і необхідною сумою для такої категорії справи.

За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн не відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, а тому не підлягають стягненню у заявленому розмірі.

У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просить зменшити їх розмір до 1 000,00 грн. , просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні з відповідача комісії/відсотків у розмірі 14 950,67 грн. як необґрунтованих, недоведених та таких, що підлягають перевірці на відповідність законодавству про захист прав споживачів і споживче кредитування.

Витребувати у ТОВ «Сучасний факторинг» детальний помісячний розрахунок заборгованості за договором позики № 20210038914 від 13.02.2021 року із зазначенням фактично отриманої відповідачем суми, усіх платежів, дат платежів, порядку їх зарахування, періоду нарахування процентів/комісії, формули розрахунку та правової підстави кожного нарахування.

Витребувати у ТОВ «Сучасний факторинг» докази фактичного перерахування/ видачі відповідачу саме 16 800,00 грн, а у разі фактичної видачі 15 000,00 грн письмові пояснення щодо правових підстав включення 1 800,00 грн комісії до суми основного боргу.

Витребувати у ТОВ «Сучасний факторинг» документи, які підтверджують, які саме послуги фактично надавались відповідачу за щомісячну комісію за управління/обслуговування позики, а також докази фактичного надання таких послуг.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з такими аргументами відзиву зазначивши наступне.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування комісії, оскільки вказане твердження з приводу положень договору щодо комісії є безпідставними та не враховують змісту укладеного сторонами договору.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, застосовані у даному Кредитному договорі комісії прямо передбачені законом та відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до кредитного договору: пунктом 3.8 визначено, що плата за користування кредитом складається з річних відсотків та щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 4,5% від суми кредиту; пунктом 5.1 передбачено, що комісія за управління кредитом пов`язана із супроводженням кредитної справи, оцінкою платоспроможності покупця, супроводженням кредитної історії, використанням СМС-сервісу для інформування покупця відповідно до умов договору, а також оплатою послуг третіх осіб, пов`язаних з оформленням та супроводженням кредитної справи.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Також цей закон передбачає, що на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, кредитодавець безоплатно повідомляє інформацію про поточний розмір заборгованості.

Отже, сама по собі наявність комісії у договорі споживчого кредиту не суперечить закону. Нікчемною може бути лише умова про оплатність саме тієї інформації, яка законом має надаватися безоплатно один раз на місяць. Відповідач не надала жодного доказу того, що позивач стягував із неї плату саме за надання такої інформації один раз на місяць.

Натомість умовами договору прямо визначено, що комісія пов`язана не лише з інформуванням, а з комплексом супутніх дій з оформлення та супроводження кредитної справи, супроводженням кредитної історії, оцінкою платоспроможності та оплатою послуг третіх осіб, пов`язаних із кредитною операцією.

Відповідач, підписуючи кредитний договір, заяву на отримання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту та графік платежів, підтвердив, що ознайомлений зі структурою загальної вартості кредиту, розміром і порядком сплати комісії, а також погодився із такими умовами.

Таким чином, пункти 3.8, 5.1 кредитного договору та положень графіка платежів щодо комісії є необхідним обґрунтуванням щодо правової підстави для кожного нарахування.

Крім того, 16.10.2011 р. набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023- XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.

Закон № 1734-VIII у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідні висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору передбачав можливість встановлення комісії за отримання, та за управління кредитом.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісії, у тому числі за надання/обслуговування кредитних коштів.

За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. З огляду на викладене, Позивач підтримує позицію ВП ВС та вважає, що нарахування комісії по даному Кредитному договору є обґрунтованим та правомірним.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 першої - третьої статті 137 ЦПК України та частин , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.06.2026 4 правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником заявника адвокатом Юхименко Ю.Ю. надано суду:- договір про надання правової допомоги № 20/06-СФ від 20.06.2025, укладений між адвокатом АБ «Тараса Онищенка» та ТОВ «Сучасний Факторинг»: довіреність між ТОВ «СФ» та ОСОБА_2 ; акт приймання передачі наданих послуг за надану правничу допомогу № 637 від 30.09.2025 на суму 10 000,00 (десять тисяч) грн., свідоцтво адвоката Юхименка Ю.Ю.

Щодо зазначених представником Відповідача незначних технічних помилок в Акті прийому-передачі послуг, то вони суттєво не впливають на правову сутність цього документу, а свідчать лише про те, що люди іноді допускаються помилок, так само як і представник Відповідача.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України . Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин Позивач вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню повністю.

В наданому суду письмовій заяві представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, просить розглянути справу без участі представника.

В наданому суду письмовій заяві представник відповідача Стефаненко А.С. просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, розглянути справу без її участі та без участі відповідача.

Суд, взявши до уваги позицію представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2021 року між ТОВ «Сучасний факторинг» та відповідачем було укладено договір позики №20210038914, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти з процентною ставкою 60,4% річних від загальної суми позики на картковий або поточний рахунок відповідача НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти (арк.с.18-22). В матеріалах справи є також паспорт позики за договором позики, в якому зазначений порядок укладання електронного кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, обов`язки кредитодавця та позичальника (арк.с.26-27).

Заборгованість відповідно довідки-розрахунку складає 29 606,00 грн., з яких: 14 655,33 грн. основний борг; 14 950,67 грн. заборгованість за сумою комісії/відсотків. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, контррозрахунок не надано.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позику) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, застосовані у даному Кредитному договорі комісії прямо передбачені законом та відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до кредитного договору: пунктом 3.8 визначено, що плата за користування кредитом складається з річних відсотків та щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 4,5% від суми кредиту; пунктом 5.1 передбачено, що комісія за управління кредитом пов`язана із супроводженням кредитної справи, оцінкою платоспроможності покупця, супроводженням кредитної історії, використанням СМС-сервісу для інформування покупця відповідно до умов договору, а також оплатою послуг третіх осіб, пов`язаних з оформленням та супроводженням кредитної справи.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Також цей закон передбачає, що на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, кредитодавець безоплатно повідомляє інформацію про поточний розмір заборгованості.

Отже, сама по собі наявність комісії у договорі споживчого кредиту не суперечить закону. Нікчемною може бути лише умова про оплатність саме тієї інформації, яка законом має надаватися безоплатно один раз на місяць. Відповідач не надала жодного доказу того, що позивач стягував із неї плату саме за надання такої інформації один раз на місяць.

Натомість умовами договору прямо визначено, що комісія пов`язана не лише з інформуванням, а з комплексом супутніх дій з оформлення та супроводження кредитної справи, супроводженням кредитної історії, оцінкою платоспроможності та оплатою послуг третіх осіб, пов`язаних із кредитною операцією.

Відповідач, підписуючи кредитний договір, заяву на отримання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту та графік платежів, підтвердив, що ознайомлений зі структурою загальної вартості кредиту, розміром і порядком сплати комісії, а також погодився із такими умовами.

Таким чином, пункти 3.8, 5.1 кредитного договору та положень графіка платежів щодо комісії є необхідним обґрунтуванням щодо правової підстави для кожного нарахування.

Крім того, 16.10.2011 р. набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону № 1023- XII було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону № 1023-XII виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII.

Закон № 1734-VIII у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідні висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Наведені вище приписи Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору передбачав можливість встановлення комісії за отримання, та за управління кредитом.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісії, у тому числі за надання/обслуговування кредитних коштів.

За змістом ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. З огляду на викладене, Позивач підтримує позицію ВП ВС та вважає, що нарахування комісії по даному Кредитному договору є обґрунтованим та правомірним.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 першої - третьої статті 137 ЦПК України та частин , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.06.2026 4 правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником заявника адвокатом Юхименко Ю.Ю. Надано: - договір про надання правової допомоги № 20/06-СФ від 20.06.2025, укладений між адвокатом АБ «Тараса Онищенка» та ТОВ «Сучасний Факторинг»: довіреність між ТОВ «СФ» та ОСОБА_2 ; акт приймання передачі наданих послуг за надану правничу допомогу № 637 від 30.09.2025 на суму 10 000,00 (десять тисяч) грн., свідоцтво адвоката Юхименка Ю.Ю.

При цьому справа розглядається у спрощеному провадженні. Позивачем не доведено, що підготовка типової позовної заяви у справі про стягнення заборгованості вимагала значного часу, спеціальної складності або нестандартної правової роботи.

Сам по собі акт приймання-передачі послуг не підтверджує співмірності заявлених витрат, оскільки не дає можливості суду перевірити, скільки часу було витрачено адвокатом, які саме дії були виконані, яка вартість кожної окремої дії та чому саме 10 000,00 грн є розумною і необхідною сумою для такої категорії справи.

За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн не відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, а тому не підлягають стягненню у заявленому розмірі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім у справі судові витрати - судовий збір та частково витрати на правову допомогу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 259, 263 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний факторинг» (ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська буд.39А,) заборгованість за кредитним договором №20210038914 від 13.02.2021 року в сумі 29 606 (двадцять дев`ять тисяч шістсот шість) грн., з яких: 14 655,33 грн. основний борг; 14 950,67 грн. заборгованість за сумою комісії/відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний факторинг» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасний факторинг» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.08.2026 р.

Суддя Погребняк Т.Ю.