Рішення № 139618651, 08.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2357/26

Номер провадження 2/541/1857/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовна заява обґрунтована тим, що 19 січня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики № 353253, згідно з умовами якого відповідач отримала позику у розмірі 6 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування коштами та інших можливих штрафних санкцій, що передбачені договором позики. У відповідності до умов договору позики, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні договору позики. ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» умови договору позики виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідачем умови договору позики не виконано.

23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № 23072025. Згідно договору факторингу від 23 липня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 353253 від 19 січня 2025 року.

Позивач набув права вимоги до відповідача на суму 17 880,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - сума основного боргу, 600,00 грн - заборгованість за відсотками, 480,00 грн - сума заборгованості по комісії, 10 800,00 грн сума заборгованості по штрафним санкціям.

Позивач зазначив, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за вказаним договором позики. Просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 17 880,00 грн за договором позики № 353253 від 19 січня 2025 року, а також судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 6).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи належно повідомлений за адресою місця проживання, зареєстрованої у встановленому законом порядку (а.с. 74-76).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст.ст. 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 19 січня 2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики № 353253. Договір укладено в електронному вигляді та підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором j8N3o7.

За умовами договору відповідач отримала позику у розмірі 6 000,00 грн (п. 2.1. договору) на строк 30 днів до 17 лютого 2025 року (графік платежів). Денна процентна ставка за один день користування кредитом 0,60%; Інші платежі: проценти за понадстрокове користування позикою/ залишком позики за день, 5,00 %. Пеня за один день від неповернутої частини позики 5,00%. Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 2.1. договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Перерахування коштів підтверджується довідкою ТОВ «Фінекспрес», згідно якої 19 січня 2025 року на картку відповідача № НОМЕР_1 було перераховано 6 000,00 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу № 23072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики від 19 січня 2025 року № 353253.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 23 липня 2025 року № 23072025, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики від 19 січня 2025 року № 353253 в сумі 17 880,00 грн.

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором про надання позики № 353253 від 19 січня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» станом на 06 червня 2025 року (включно) складає 17 880,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 600,00 грн - заборгованість за відсотками, 480,00 грн - сума заборгованості по комісії, 10 800,00 грн сума заборгованості по штрафним санкціям.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлено сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в розмірі 7 080,00 грн (тіло кредиту - 6 000 грн, заборгованість за відсотками - 600 грн, заборгованість по комісії - 480 грн), тому вимога позивача в цій частині є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ, яким були внесені зміни до Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», а Національним банком України прийнято «Правила роботи банків у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, затверджені постановою правління НБУ від 25 березня 2022 року № 23 «Про деякі питання діяльності банків України та банківських груп».

Зокрема, «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 800,00 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп. (а.с. 7), оскільки позовні вимоги задоволені на 39,60 % від ціни позову (7 080,00 грн х 100% / 17 880,00 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за сплату судового збору у розмірі 1054,32 грн.

Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Констрактів Лойерз» на підставі договору про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року № 43657029/02. Вартість послуг згідно з актом про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року № 353253 складає 6 000,00 грн, тому суд дійшов висновку про стягнення витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346, заборгованість за договором позики від 19 січня 2025 року № 353253 в розмірі 7 080 (сім тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок, судові витрати в розмірі 1 054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) гривні 32 копійки, витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідач може подати письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: О. М. Вірченко