Ухвала суду № 139618243, 26.01.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64703/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-М», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42025000000000811 від 22.09.2025,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

До провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна - ТОВ «Дружба-М» (ідентифікаційний код юридичної особи 37926895), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 у справі № 757/60074/25-к у кримінальному провадженні № 42025000000000811 від 22.09.2025 на майно, вилучене 26.11.2025 під час обшуку за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Радинка, вул. Миру, 48а, на земельній ділянці з кадастровим номером 3223588001:01:010:0004.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що питання про арешт майна вирішено без повідомлення власника майна та його представника, унаслідок чого Товариство було позбавлене можливості довести свою позицію, а слідчий суддя не перевірив обґрунтування клопотання прокурора, до якого не долучено жодних доказів, і фактично встановленими обставинами визнав припущення сторони обвинувачення.

Заявник зазначає, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки в ньому не наведено конкретних підстав і мети арешту, а лише перераховано передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України випадки; доводи прокурора про самовільне зайняття невстановленими особами земельних ділянок у зоні відчуження не підтверджені жодними доказами, а обставини, наведені у клопотанні, мають бути доведені доданими до нього матеріалами, тоді як саме клопотання доказом не є.

За твердженням заявника, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області № 19-10-0.223-320п/2-25 від 03.12.2025 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223585200:08:001:0001, 3223585200:08:002:0001, 3223585200:08:003:0001, 3223585200:08:004:0001, 3223585200:08:006:0001, які, за версією сторони обвинувачення, є самовільно зайнятими та розташованими у зоні відчуження і безумовного (обов`язкового) відселення, насправді розташовані на території Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області та відповідно до державного акта на право постійного користування землею 11-КВ № 002872 не входять у межі державного акта, виданого Адміністрації зони відчуження і безумовного (обов`язкового) відселення.

Заявник також посилається на те, що санкції статей Кримінального кодексу України, за ознаками яких здійснюється досудове розслідування, не передбачають конфіскації майна, а матеріальний чи інший збиток відсутній; що у кримінальному провадженні немає даних про вчинення з боку ТОВ «Дружба-М» дій, спрямованих на перешкоджання доступу органу досудового розслідування до арештованого майна, або про наявність мети його приховати, пошкодити чи знищити; що арештоване майно не є і не може бути доказом розслідуваного кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного представник власника майна просить скасувати у повному обсязі арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 у справі № 757/60074/25-к на майно, вилучене 26.11.2025 під час обшуку та упаковане у сейф-пакети PSP 2282137, PSP 2282139, PSP 2282138, PSP 3368367, PSP QYH 0126322, PSP QYH 0126323, PSP 3368372 і QYH 0126321.

Позиція учасника кримінального провадження

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подані письмові заперечення, просила в задоволенні клопотання відмовити.

У письмових запереченнях прокурор зазначила таке:

- досудове розслідування здійснюється за фактами самовільного зайняття земельних ділянок, розташованих у Вишгородському (Поліському) районі Київської області, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а саме врожаєм зерна, вирощеним на самовільно зайнятих земельних ділянках у межах зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення державної форми власності;

- державна реєстрація права власності та права постійного користування земельними ділянками здійснена на підставі державних актів, які, за відомостями архівного відділу Вишгородської районної військової адміністрації, не видавалися, оскільки рішення, на підставі яких вони мали видаватися, у складі архівного фонду відсутні, а протоколи сесій та рішення Поліської районної ради за 1997-2000 роки не містять відомостей про надання відповідних земель;

- надалі зазначені земельні ділянки перереєстровано на юридичну особу, яка здійснює на них сільськогосподарську діяльність - вирощування соняшнику;

- відповідно до висновку експертизи № Е1/2026 від 20.01.2026 Інституту ядерних досліджень НАН України надані на дослідження зразки ґрунтів і рослинності радіоактивно забруднені радіонуклідами 137Cs та 90SR, що є характерним для радіонуклідного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а згідно з п. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть передаватись у приватну власність;

- вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема інформацію щодо самовільно зайнятих земельних ділянок, обсягів зібраного врожаю соняшнику, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та осіб, які здійснювали його збір, перевезення до складських приміщень, подальше переміщення та реалізацію іншим суб`єктам господарювання; отримати ці відомості можливо шляхом проведення судових експертиз;

- постановою старшого слідчого від 26.11.2025 вилучене майно визнано речовими доказами, ухвалою слідчого судді від 02.12.2025 на нього накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, і ця ухвала до суду апеляційної інстанції не оскаржувалася;

- відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає визначеним критеріям, може вилучатись та арештовуватись незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, а арешт з цих підстав не вимагає оголошення підозри і не пов`язує підозрюваного з можливістю арешту такого майна;

- у випадку зняття арешту службові особи Товариства матимуть можливість приховати або знищити речові докази, що призведе до їх втрати та створить додаткові перешкоди для судового розгляду, а тому потреба у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.

Згідно з нормами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000811 від 22.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактами самовільного зайняття земельних ділянок у Вишгородському (Поліському) районі Київської області та заволодіння врожаєм, вирощеним на таких ділянках, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

26.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2025 у справі № 757/55975/25-к проведено обшук за місцем здійснення діяльності за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Радинка, вул. Миру, 48а, на земельній ділянці з кадастровим номером 3223588001:01:010:0004, у ході якого виявлено та вилучено: у кабінеті № 1 - блокнот із чорновими записами (сейф-пакет PSP 2282137); документи щодо організації діяльності на підприємстві з ідентифікаційними даними осіб та чорнові записи (сейф-пакет PSP 2282139); у кабінеті № 3 - договори оренди, рахунки на оплату, акти наданих послуг, акти приймання-передачі майна та чорновий запис (сейф-пакет PSP 2282138); у кабінеті № 4 - договори оренди обладнання, акти, бланки товарно-транспортних накладних ТОВ «ТАС АГРО ТРЕЙД», порожні аркуші паперу А4 із відбитками печатки ТОВ «РО АГРО ТРЕЙД», видаткові накладні (сейф-пакет PSP 3368367); у кабінеті № 6 - відеореєстратор «alhua» S/N: 6H08F3APAZCC459 (сейф-пакет PSP QYH 0126322); у кабінеті № 8 - системний блок «dell» S/N: DJT3LZ1 (сейф-пакет PSP QYH 0126323); документи, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками (сейф-пакет PSP 3368372); подорожні листи, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, документи перевезення та зберігання соняшника, журнали та списки осіб (сейф-пакет QYH 0126321).

Постановою старшого слідчого від 26.11.2025 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 у справі № 757/60074/25-к клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Питання про арешт майна розглянуто без повідомлення власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України. Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває; призначені у ньому судові експертизи, у тому числі щодо вилучених носіїв інформації, не завершені.

Норми права, які підлягають до застосування, та мотиви слідчого судді

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 цієї статті у такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у разі задоволення клопотання суд у своїй ухвалі зазначає, зокрема, індивідуальні ознаки майна, що арештовується. Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а згідно з ч. 5 цієї статті - такий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, якщо зазначені особи доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя також враховує, що розгляд питань, пов`язаних з арештом майна, здійснюється з дотриманням балансу між завданнями кримінального провадження і необхідністю збереження таємниці досудового розслідування (ст. 222 КПК України), у зв`язку з чим в ухвалі наводяться лише ті обставини, які є необхідними та достатніми для вирішення поставленого питання.

Аналізуючи доводи клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Питання про арешт майна вирішено ухвалою від 02.12.2025 без повідомлення власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, а тому ТОВ «Дружба-М» є належним заявником у розумінні ч. 1 ст. 174 КПК України, а його клопотання підлягає розгляду по суті.

Водночас слідчий суддя зазначає, що передбачений ст. 174 КПК України порядок не є формою перегляду ухвали про накладення арешту та не наділяє слідчого суддю повноваженнями оцінювати законність і обґрунтованість судового рішення, постановленого іншим слідчим суддею; перевірка такого рішення здійснюється в апеляційному порядку, встановленому ст. 309 КПК України, чим ТОВ «Дружба-М» не скористалося. У межах ст. 174 КПК України слідчий суддя перевіряє наявність підстав для збереження арешту станом на день розгляду клопотання, тобто чи не відпала потреба у застосуванні цього заходу та чи не був арешт накладений необґрунтовано.

Стосовно доводів заявника про те, що земельні ділянки насправді не розташовані у зоні відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, слідчий суддя зазначає, що ці доводи стосуються оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні. Вирішення питання про наявність або відсутність події кримінального правопорушення, про правомірність державної реєстрації прав на земельні ділянки та про віднесення їх до земель відповідної категорії належить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті. На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності для висновку про винуватість чи невинуватість особи, а зобов`язаний лише встановити, чи є сукупність отриманих даних достатньою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Такі дані стороною обвинувачення наведені: відомості архівного відділу Вишгородської районної військової адміністрації про відсутність рішень, на підставі яких видавалися державні акти, а також висновок експертизи № Е1/2026 від 20.01.2026 Інституту ядерних досліджень НАН України про радіоактивне забруднення відібраних зразків ґрунту та рослинності радіонуклідами 137Cs і 90SR. Відтак твердження заявника про очевидну відсутність події кримінального правопорушення слідчим суддею не приймаються.

Стосовно доводів про те, що санкції відповідних статей Кримінального кодексу України не передбачають конфіскації майна, слідчий суддя зазначає, що арешт накладено не з метою забезпечення конфіскації, а з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), а тому наведений довід не має значення для вирішення цього питання. З тих самих підстав не є визначальною й відсутність у ТОВ «Дружба-М» та його посадових осіб статусу підозрюваного: за прямим приписом ч. 3 ст. 170 КПК України арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям ст. 98 цього Кодексу, тобто пов`язується з властивостями майна, а не з процесуальним становищем його власника.

Разом з тим, перевіряючи наявність підстав для збереження арешту щодо кожного з вилучених об`єктів, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання з таких підстав.

Більшість вилученого майна безпосередньо співвідноситься з обставинами, які є предметом досудового розслідування. Так, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, документи перевезення та зберігання соняшника, журнали та списки осіб (сейф-пакет QYH 0126321) містять відомості про обсяги врожаю, транспортні засоби та осіб, які здійснювали його збір, перевезення й подальшу реалізацію. Бланки товарно-транспортних накладних ТОВ «ТАС АГРО ТРЕЙД» і, зокрема, порожні аркуші паперу А4 з відбитками печатки ТОВ «РО АГРО ТРЕЙД» (сейф-пакет PSP 3368367) за своїм характером є об`єктами, доказове значення яких пов`язане саме з оригіналом і які підлягають подальшому дослідженню, у тому числі експертним шляхом. Блокнот і чорнові записи (сейф-пакети PSP 2282137, PSP 2282139, PSP 2282138), а також відеореєстратор і системний блок як носії інформації (сейф-пакети PSP QYH 0126322, PSP QYH 0126323) також є об`єктами, дослідження яких можливе лише за умови збереження їх у первісному вигляді. Щодо цього майна потреба у збереженні арешту не відпала, а призначені судові експертизи не завершені.

Натомість щодо документів, які підтверджують право власності або користування земельними ділянками та упаковані у сейф-пакет PSP 3368372, слідчий суддя виходить з наступного.

Ані клопотання прокурора, ані ухвала слідчого судді від 02.12.2025 у справі № 757/60074/25-к не містять індивідуальних ознак цих документів: не зазначено їх назв, реквізитів, дат складення, кількості аркушів, а також того, кому саме вони належать. На відміну від інших вилучених об`єктів, індивідуалізованих за найменуванням, серійними номерами чи належністю конкретним юридичним особам, ця позиція сформульована узагальнено, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 170 КПК України та унеможливлює встановлення того, яке саме майно перебуває під арештом і чи відповідає воно критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, доказове значення таких документів полягає виключно в їх змісті, який може бути забезпечений належним чином засвідченими копіями, тоді як самі документи не є носіями слідів кримінального правопорушення і не були об`єктом кримінально протиправних дій. Слідчий суддя враховує також, що відомості про зареєстровані права на земельні ділянки та про підстави їх набуття органом досудового розслідування вже отримано з офіційних джерел - від архівного відділу Вишгородської районної військової адміністрації, а заявником надано лист Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області № 19-10-0.223-320п/2-25 від 03.12.2025. Отже, збереження відповідної інформації не залежить від фізичного утримання оригіналів цих документів.

Водночас утримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки позбавляє Товариство можливості підтверджувати свої права на землю та вести правомірну господарську діяльність, що з урахуванням вимог ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК України свідчить про непропорційність застосованого в цій частині обмеження. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у право мирного володіння майном має забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не може покладати на неї індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п. п. 69, 73). У цій частині такого балансу не забезпечено.

Доводи прокурора про те, що у разі зняття арешту службові особи Товариства матимуть можливість приховати або знищити речові докази, стосовно зазначених документів жодними конкретними даними не підтверджені; відомостей про вчинення ТОВ «Дружба-М» дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, матеріали судового провадження не містять.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 у справі № 757/60074/25-к, у частині документів, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками, які упаковано у сейф-пакет PSP 3368372, є необґрунтованим і підлягає скасуванню, а в іншій частині підстав для скасування арешту не встановлено, у зв`язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.

Складення повного тексту ухвали слідчого судді потребує часу. Тому оголошується резолютивна частина судового рішення.

Керуючись ст. 174, 303 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Частково скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2025 у справі № 757/60074/25-к, а саме в частині накладення арешту на документи, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками, які упаковано у сейф-пакет PSP 3368372.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 02.02.2026 о 16:50 год.

Слідчий суддя ОСОБА_5