Рішення № 139618177, 02.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5310/26

Провадження №: 2/755/6122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

"02" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Мовчан А.С.

за участю прокурора - Смоліної К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд: позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, з квітня 2021 року по січень 2025 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від вказаних відносин у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), складено відповідний актовий запис № 388.

З січня 2025 року сторони перестали жити однією сім`єю. Позивач із спільною дитиною переїхали до Києва, де проживає по теперішній час. Відповідач навідав дитину лише 2 рази - в травні і серпні 2025 року. З серпня 2025 року ОСОБА_2 , жодного разу не навідав дитину, не телефонував, матеріально не допомагає.

10.11.2025 позивач одружилась та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Відповідач з дитиною не проживає, всі питання і матеріальні, в тому числі, які виникали і виникають з будь-якого приводу вирішуються позивачем та її чоловіком.

Батько жодного разу не був з дочкою у педіатра і жодного разу не з`явився в дошкільному навчальному закладі. Всі батьківські збори відвідує позивач. Навіть, коли дитині необхідно було лікування амбулаторне у лікаря-психіатра, остання змушена була звернутись до органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, щоб отримати згоду на обстеження, лікування амбулаторне у лікаря-психіатра, та у разі потреби стаціонарне лікування у закладі з надання психіатричної допомоги малолітній дитині, оскільки відповідач не йшов на контакт.

Відповідач ніяким чином не підкується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

В свою чергу відповідач не має будь-якого спілкування з дитиною та позбавив будь-якого зв`язку з ним.

Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Таким чином, батько свідомо нехтує своїми обов`язками.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні; зобов`язано Зобов`язати Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання; сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали суду разом із копією позовної заяви з додатками відповідач не отримав, конверт із вказаними документами повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

19.05.2026 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації надійшла заява, у якій Служба просить суд розглядати справу у відсутність їх представника, та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини. До вказаної заяви також долучено висновок Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 103-4712 від 15.05.2026.

01.07.2026 до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 , у якій поросила суд проводити підготовче судове засідання у її відсутність. Додатково вказала що, вимоги позовної заяви підтримує, уточнень до позову не має, мирову угоду укласти не бажає, клопотань про витребування доказів та інших не має. Зазначила, що нею повідомлені всі відомі їй обставини та подано усі докази. Вказала, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

Цього ж дня, від позивача ОСОБА_1 додатково надійшла заява в якій остання просить суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі, в судове викликано сторони.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.08.2026 залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.

02.09.2026 від прокурора ОСОБА_6 до суду надійшла заява, у якій остання вважає що позов обґрунтований та може бути задоволеним судом. Також просила, ухвалити рішення яке сприятиме як найкращому забезпеченню прав та інтересів дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідач в судове засідання не з`явилися, повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, суд про причини не явки не повідомили, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явились, у поданих заявах просили справу розглянути у їх відсутність.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, та за згодою позивача ухвалити заочне рішення.

Згідно із частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), серія НОМЕР_1 , актовий запис № 388.

Згідно довідки від 05.03.2025 № 3004-7002208287 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_8 має фактичне місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 05.03.2025 № 3004-7002208289 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 має фактичне місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору № 9 про надання послуги раннього втручання Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дніпровського району міста Києва в особі директора Корявої Марини Леонідівни уклали даний договір з громадянкою ОСОБА_7 про те, що Центр згідно чинного законодавства приймає на обслуговування у відділення раннього втручання дитину від народження до трьох років одинадцяти місяців двадцяти дев`яти днів, які мають порушення розвитку та/або, в яких існує ризик виникнення таких порушень а саме, ОСОБА_3 . Даний договір набирає чинності з 17.09.2025 і є чинним до 17.03.2026.

10.11.2025 ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.10).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо психіатричного обстеження дитини (протокол засідання Комісії від 11.03.20026 № 5), орган опіки та піклування надав згоду на обстеження, лікування амбулаторне у лікаря-психіатра та у разі потреби стаціонарне лікування у закладі з надання психіатричної допомоги малолітньої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки від 27.03.2026 виданої директором ДНЗ № 409 ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , про те, що вона дійсно є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відвідує Дошкільний навчальний заклад № 409 групу № 3 «Пташенята» з 13.03.2025 і по теперішній час. Батько дитини ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, з дитиною не поживає, контактів із закладом дошкільної освіти не підтримує, на батьківські збори не з`являється, виховним процесом та успіхами дитини не цікавиться. Дитину до ДНЗ приводить та забирає, а також спілкується з вихователем виключно мати.

Як вбачається з довідки від 03.04.2026 № 103/51-105 Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дніпровського району міста Києва, яка видана ОСОБА_1 про те, що вона дійсно є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка отримує послуги в Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дніпровського району міста Києва з 17.09.2025 і по теперішній час. Батько дитини ОСОБА_2 жодного разу не супроводжував дитину на реабілітацію, реабілітаційним процесом не цікавиться. Дитину до Центу приводить і спілкується з фахівцями виключно мати.

Згідно письмових свідчень, наданих ОСОБА_11 від 01.04.2026, сусідкою за адресою місця проживання дитини, остання підтверджує той факт, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 з січня 2025 по теперішній час. У вихованні дитини участі не бере, з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги не надає. Дитина повністю перебуває на утриманні матері, яка самостійно забезпечує її потреби, виховання та розвиток.

Згідно письмових свідчень, наданих ОСОБА_12 від 03.04.2026 сусідкою за адресою місця проживання дитини, остання підтверджує той факт, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 з січня 2025 по теперішній час. У вихованні дитини участі не бере, з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги не надає. Дитина повністю перебуває на утриманні матері, яка самостійно забезпечує її потреби, виховання та розвиток.

Згідно письмових свідчень, наданих ОСОБА_13 від 06.04.2026 сусідкою за адресою місця проживання дитини, остання підтверджує той факт, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 з січня 2025 по теперішній час. У вихованні дитини участі не бере, з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги не надає. Дитина повністю перебуває на утриманні матері, яка самостійно забезпечує її потреби, виховання та розвиток.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини 4 статті 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання Комісії від 13.05.2026 №9), враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини.

Згідно вказаного висновку, на час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батько, ОСОБА_2 , та мати, ОСОБА_1 , проживали однією сім`єю з квітня 2021 року по січень 2025 року, без реєстрації шлюбу. У громадян народилася донька, ОСОБА_14 , 2022 року народження. Після припинення стосунків, з січня 2025 року малолітня постійно проживає з матір`ю, ОСОБА_15 , яка займається її вихованням та утриманням. На даний час родина мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітня, ОСОБА_14 , 2022 року народження, відвідує дошкільний навчальний заклад № 409 групу № 3 «Пташенята Дніпровського району м. Києва з березня 2025 року по теперішній час. Батько дитини, ОСОБА_2 , вихованням дитини не займається, з дитиною не проживає, контактів із закладом дошкільної освіти не підтримує, на батьківські збори не з`являється, виховним процесом та успіхами дитини не цікавиться. Дитину до дошкільного навчального закладу приводить та забирає, а також спілкується з вихователями виключно мати, що підтверджується довідкою, наданою адміністрацією ДНЗ.

Відповідно до довідки, наданої Центром комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дніпровського району м. Києва, батько дитини, ОСОБА_2 , жодного разу не супроводжував дитину на реабілітацію, реабілітаційним процесом не цікавиться. Дитину до Центру приводить і спілкується з фахівцями виключно мати.

Батько дитини, ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 2025 з донькою не проживає, вихованням та утриманням не займається, не цікавиться її життям та здоров`ям, інтересами, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, матеріально не допомагає. Будь-яких звернень щодо участі у спілкуванні та вихованні дитини до служби у справах дітей та сім`ї від громадянина не надходило. Зі слів громадянки ОСОБА_1 , будь-який зв`язок з ним відсутній.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду даного цивільного спору судом було установлено, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомо ухиляється від виховання та утримання доньки, не виявляє бажання щодо виконання батьківських обов`язків, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, що свідчить про його нехтування покладеними на нього батьківськими обов`язками по вихованню та утриманню власної дитини.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідач не позбавлений можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини, суд дійшов наступного.

Згідно з частиною 2 статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може за вимогою позивача чи за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За статтею 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідач у справі є особою працездатного віку, законодавчо на нього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги статті 182 СК України, та беручи до уваги ненадання відповідачем будь-яких доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн за вимоги про стягнення аліментів, від сплати яких була звільнена позивач при зверненні до суду, та на користь позивача - 1 331, 20 грн, які сплачені останньою за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 19, 128, 130, 164, 166, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 141, 142, 209, 210, 223, 247, 265, 280, 281, 282, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання ВПО: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (код в ЄДРПОУ: 37397237, вул. Харківське шосе, 4-А, м. Київ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя: