Рішення № 139615981, 09.09.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 569/3508/26

Провадження № 2/559/1322/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

09 вересня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Костюк Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубно в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Дубенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області звернувся в інтересах держави в особі Дубенської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 16.04.2015 на підставі заяви № 300046 та державного акту та земельну ділянку серії ЯБ № 330501 від 23.02.2006 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт: «Будівництво магазину-кафе на АДРЕСА_1 », замовник - ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до коду 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини».

Надалі, 11.04.2023 право вказаного будівництва передано ОСОБА_1 на підставі її повідомлення та свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку від 17.11.2021 № 1440. Як вбачається із витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, пайова участь щодо вказаного об`єкту забудови до місцевого бюджету не сплачувалася. У подальшому, 24.04.2023 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію ІУ 101230424955 про готовність вказаного об`єкта до експлуатації, якою засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. За змістом вказаного документу датою початку будівництва визначено 16.04.2015, датою його завершення - 17.04.2023. З інформації, наданої Дубенською міською радою договір пайової участі з ОСОБА_1 не укладався, кошти пайової участі не сплачувалися, а власником вищевказаного майна згідно відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно є відповідач. Таким чином, ОСОБА_1 , порушуючи норми законодавства України, яким передбачено обов`язок забудовника на перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, не сплатила кошти пайової участі, у зв`язку з чим в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов`язок сплати яких встановлений законом, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 09.04.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 15.06.2026 по 15.07.2026, 07.08.2026 та з 17.08.2026 по 21.08.2026.

В судове засідання, призначене на 03.09.2026, з`явився прокурор Дудчак В.Б., який підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив задовольнити позовні вимоги, розглянувши справу в заочному провадженні.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася жодного разу, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, відзив на позову заяву не подала, заяв та клопотань від неї не надходило. Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за її відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи про права та взаємовідносини сторін, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 09.09.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом встановлено, що 16.04.2015 на підставі заяви № 300046 та державного акту та земельну ділянку серії ЯБ № 330501 від 23.02.2006 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії РВ 082151060174 на об`єкт: «Будівництво магазину-кафе на АДРЕСА_1 », замовник - ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до коду 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини» (а.с.10-13).

11.04.2023 право будівництва на вказаний об`єкт передано ОСОБА_1 на підставі її повідомлення та свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку від 17.11.2021 № 1440, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва реєстраційний номер РВ082151060174, з якого також вбачається, що пайова участь щодо вказаного об`єкту забудови до місцевого бюджету не сплачувалася. (а.с.13 зворот-16).

В подальшому, 24.04.2023 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію ІУ 101230424955 про готовність вказаного об`єкта до експлуатації, якою засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. За змістом вказаного документу датою початку будівництва визначено 16.04.2015, датою його завершення - 17.04.2023 (а.с.17-19).

Згідно рішення Дубенської міської ради №4010 від 13.09.2019 затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Дубно. Окрім того, у п.п. 1.5 вказаного положення також визначено перелік об`єктів, за будівництво яких замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Дубно (а.с.20-26).

Як вбачається з інформації, наданої Дубенською міською радою у листах від 29.08.2025, 08.09.2025, 24.10.2025, 15.12.2025, 11.02.2026 Бикало В.В. не зверталася до міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкту будівництва магазину-кафе на АДРЕСА_1 , договір пайової участі з ОСОБА_1 не укладався, кошти пайової участі у сумі 10000 грн. нею не сплачувалися (а.с.34,37,40,43,46).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру право власності на нерухоме майно №455576108 власником нерухомого майна будівля, магазин-кафе (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2731884456040) загальною площею 169,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.48).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038- VI.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку.

Статтею 40 Закону № 3038-VI (в редакції, чинній станом на початок виконання будівельних робіт) регламентовано обов`язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати пайової участі.

За змістом зазначеної статті, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Однак, 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-ІХ), п.п. З п. 13 якого виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 2 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення) вказаного Закону встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, при цьому замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Тобто, попри виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» статті 40, якою було врегульовано порядок сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вказаним Законом № 132-ІХ покладено на замовників будівництва обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту упродовж 2020 року.

Разом з цим, на 2020 рік встановлено перехідний період, визначений Законом № 132-ІХ. Таким чином, перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону. Замовник будівництва не звільняється від обов`язку щодо сплати пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте розміри такої пайової участі та порядок сплати змінено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 надав правові позиції та роз`яснив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Тобто норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Схожі правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19, від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 23.03.2021 у справі № 904/454/18, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, серед іншого, констатовано, що у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.

З огляду на вищевикладене, оскільки порядок сплати коштів пайової участі у 2020 році регулювався пунктом 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону № 132-IX, будівництво об`єкту розпочато ще у 2015 році, і завершено - 17.04.2023 у відповідача виник обов`язок упродовж 10 днів з 01.01.2020 звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію та, як замовник будівництва об`єкта, була зобов`язана перерахувати до місцевого бюджету кошти пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 і від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Однак, у порушення вимог «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 132-ІХ ОСОБА_1 обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Дубно не виконала самостійно до Дубенської міської ради остання із заявою не зверталася.

Згідно рішення Дубенської міської ради № 4010 від 13.09.2019 затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Дубно, в п.п. 1.5 якого визначено перелік об`єктів, за будівництво яких замовники не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури міста Дубно.

З аналізу норм зазначеного положення правові підстави для звільнення ОСОБА_1 , як замовника будівництва, від сплати коштів пайової участі в даному випадку відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1 , порушуючи норми законодавства України, яким передбачено обов`язок забудовника на перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, не сплатила кошти пайової участі, у зв`язку з чим в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких встановлений законом.

При цьому Дубенська міська рада з початку відповідного будівництва та до його завершення, а також на даний час, належних заходів щодо стягнення коштів пайової участі з ОСОБА_1 за об`єктом «Будівництво магазину-кафе» не вживала.

ОСОБА_1 як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегла у себе кошти, які повинна була сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язана повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 № 910/9548/21 зауважив, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

У відповідності із ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, у яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Зазначену позицію Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Тобто, замовник будівництва за об`єктом «Будівництво магазину-кафе» за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зобов`язана перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України, що узгоджується також із висновками сформульованими також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Станом на момент набрання чинності Законом № 132-IX діяло Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Дубно, затверджене рішенням Дубенської міської ради Рівненської області №4010 від 13.09.2019.

Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Дубно, що затверджено рішенням Дубенської міської ради від 13.09.2019, розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Дубно для об`єктів будівництва комерційного призначення становить 2 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Згідно даних декларації про готовність до експлуатації об`єкта «Будівництво магазину-кафе» за адресою: АДРЕСА_2 загальна кошторисна вартість вказаного об`єкта будівництва становить 500 000 гривень.

Отже, зважаючи на норми абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX та відповідно до п. 4.10 зазначеного Положення розмір пайової участі щодо вказаного об`єкту будівництва складає 10000 грн., розрахований таким чином: 500 000 грн. (загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції) х 2 % (відсоток від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначений відповідно до п. 4.1 Положення).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групи однотипних доказів),який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Дослідивши надані докази, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Позивач довів свою позицію. Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до Дубенської міської ради із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Дубенська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів.

На теперішній час право позивача є порушеним, а тому в силу статті 1212 ЦК України несплачені кошти безпідставно збережені замовником будівництва відповідачем та підлягають стягненню на користь позивача.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, такими що підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. ст. 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі N° 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі N° 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі N°910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі N° 910/6053/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі N 910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 безпідставно зберігала у себе кошти пайової участі (із 25.04.2023 - день, наступний за днем реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, по 21.01.2026), остання зобов`язана також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.

Для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період із 25.04.2023 по 21.01.2026 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний вище період в розмірі 10 000 грн.

Згідно програмного модуля «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкції», розміщеного у відкритому доступі за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, загальний розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 25.04.2023 по 21.01.2026 включно становить 3 129,49 грн, з яких 2 305,93 грн - інфляційні втрати, 823,56 грн - три проценти річних. Відтак загальна сума коштів, які підлягають стягненню із відповідача, становить 13 129,49 грн (10 000,00 грн - основна сума боргу + 2 305,93 грн - інфляційні втрати та 823,56 грн - три проценти річних), з чим суд погоджується.

В підсумку, суд позовні вимоги задовольняє.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області, що діє в інтересах держави в особі Дубенської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету територіальної громади м.Дубно в особі Дубенської міської ради (р/р UA798999980314090544000017509, отримувач: «ГУК у Рівн.обл./Дубен.міс.ТГ/24060300», код отримувача: 38012494, призначення платежу: пайовий внесок замовників на розвиток інфраструктури) безпідставно збережені кошти у сумі 13 129 (тринадцять тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 49 копійок, з яких: кошти пайової участі -10 000 грн., інфляційні втрати - 2 305,93 грн., три проценти річних - 823,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800, вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2262 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 09.09.2026.

Сторони по справі:

Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області Лисюк Олег Федорович, Дубенська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ/Умовний код: 02910077, вул. Івана Франка, 10, м.Дубно, Рівненської області, 35603, електронна адреса: dubno@pro.gov.ua.

Позивач: Дубенська міська рада, адреса: вул. Замкова,4, м.Дубно, Рівненська область, 35603, ЄДРПОУ 05391063, електронна адреса: rada@dubno-adm.rv.ua

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя О.М.Томілін