Вирок № 139615753, 09.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.09.2026Справа № 554/7477/26 Провадження № 1-кп/554/965/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026170000000082 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні батька, який потребує стороннього догляду, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

В С Т А Н О В И В :

17 лютого 2026 року о 04:30 год, згідно розрахунку сил та засобів на оперативно-профілактичне відпрацювання території Полтавського району, начальник сектору превенції відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_3 , будучи одягненим у формений одяг Національної поліції України, екіпірованим табельною вогнепальною зброєю, нагрудною бодікамерою, відповідно до доручення № 48/Д від 16.02.2026 «Про проведення спільних заходів з представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо протидії правопорушенням у сфері порушення законодавства про військовий обов`язок та військову службу», спільно з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , заступив на добове чергування для здійснення заходів щодо оповіщення на території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою встановлення осіб, які ухиляються від призову за мобілізацією та вчинили правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В подальшому, цього ж дня 17 лютого 2026 року, приблизно о 20:05 год, ОСОБА_3 разом із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 перебували в автомобілі марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 20, де в той час проходили ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із своїм братом ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З метою перевірки військово-облікових документів вказаних осіб ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли із автомобіля та підійшли до ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , однак останні з метою ухилення від надання відповідних документів, почали втікати з місця події.

В цей час працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вдалось обмежити рух ОСОБА_10 .

В свою чергу начальник сектору превенції відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_3 , який, виконуючи свої службові повноваження, перебував у поліцейському однострої з видимими знаками розпізнання (нагрудний жетон, шеврони, погони, тощо), перегородив дорогу ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 , з метою втечі з місця перевірки документів, а також для перешкоджання діям працівника поліції та спричинення йому тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, дістав із кишені власної куртки розкладний ніж та, тримаючи його в правій руці, почав наносити неодноразові хаотичні удари в бік тіла ОСОБА_3 , внаслідок чого у останнього встановлене тілесне ушкодження у вигляді рани м`яких тканин грудної клітини ліворуч, яка не проникає в грудну порожнину з напруженою гематомою м`яких тканин грудної клітки зліва та пошкодженням великого грудного м`язу і помірною кровотечою, яка утворилась від дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору, яке кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (п. 2.2.1.; 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Таким чином, ОСОБА_5 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому вважав необхідним обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішення долі речових доказів, а також процесуальних витрат.

Обвинувачений, захисник та потерпілий погодились з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Суд роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти такого рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішення долі речових доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вину визнав у повному обсязі. Показав суду про те, що проживає в АДРЕСА_2 разом із дружиною. Він, дружина та його брат доглядають батька, який внаслідок тяжкої хвороби не має можливості пересуватися та потребує постійного догляду. 17 лютого 2026 року увечері обвинувачений разом із братом пішли до магазину за продуктами харчування. На вулиці було темно. З автомобіля, який стояв у дворах, вийшли якісь люди. Оскільки в обвинуваченого та його брата не було броні, вони злякалися та почали втікати від цих людей. Коли обвинувачений озирнувся, то побачив, що його брата поклали на землю і тримають дві людини. Він кинувся на допомогу братові, але наштовхнувся на потерпілого. Потерпілий був одягнений в поліцейський однострій та мав нагрудний знак. Обвинувачений розпочав безладно наносити удари ножем потерпілому. Потім він та його брат втекли з місця події. У вчиненому щиро кається.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази, необхідні для вирішення долі речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч.2 ст.345 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, часткове відшкодування потерпілому моральної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст.67 КК України, не встановлено.

Потерпілий у судовому засіданні підтримав позицію прокурора та просив призначити обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі.

Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, враховуючи особу обвинуваченого, який має позитивні характеристики за місцем останньої роботи та за місцем проживання, правопорушення вчинив вперше, характер та обставин вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання, висновок органу пробації, думку потерпілого, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.345 КК України.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що в Україні введено воєнний стан, злочин вчинено під час здійснення потерпілим спільних заходів із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо протидії правопорушенням у сфері порушення законодавства про військовий обов`язок та військову службу, враховуючи насильницький характер злочину, суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України, про що просив захисник.

При вирішенні цивільного позову суд виходить з такого.

Потерпілий заявив цивільний позов про стягнення моральної шкоди в розмірі 250000,00 грн, завданої кримінальним правопорушенням.

Під час судового засідання сторона захисту надала суду мирову угоду, яка в судовому засіданні була підтримана обвинуваченим і потерпілим.

За вкавзаною угодою сторони визначили розмір моральної шкоди в сумі 100000,00 грн, яка повинна бути сплачена за відповідним графіком.

Під час судового засідання потерпілий повідомив, що відповідно до вказаного графіку він вже отримав від обвинуваченого 50000,00 грн.

Сторони угоди просили суд затвердити мирову угоду за закрити провадження за цивільним позовом.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Суд ввавжає, що оскільки відсутні підстави, передбачені ч.5 ст.207 ЦПК України, то мирова угода підлягає затвердженню.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на майно під час досудового розслідування, необхідно скасувати.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у справі, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до довідок експертної установи.

При цьому суд відхиляє витрати на проведення молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/117-26/4054-БД від 09.07.2026), оскільки вказаний доказ був отриманий після спрямування обвинувального акта до суду та не становить змісту обвинувачення.

Також суд відхиляє витрати на проведення експертизи холодної зброї (висновок експерта від 13.04.2026), оскільки цей доказ не становить змісту обвинувачення.

Таким чином, підлягають стягненню виключно витрати в сумі 23984,15 грн за проведення молекулярно-генетичної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/117-26/6175-БД від 09.04.2026).

Під час досудового розслідування та судового розгляду до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Прокурор просив залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою без змін до набрання законної сили вироком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі, в тому числі, засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України при засудженні до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з-під варти.

Оскільки суд засуджує обвинуваченого до покарання, не пов`язаного із позбавленням волі, то необхідно звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду негайно.

Водночас суд вважає, що до набрання вироком законної сили необхідно обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покласти на обвинуваченого виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також суд вважає, що необхідно зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення.

Згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 лютого 2026 року обвинуваченого затримано 18 лютого 2026 року в порядку ст. 208 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 368-370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Арешти, які накладено у цьому кримінальному провадженні на речові докази ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави, скасувати.

Речові докази:

- 17 недопалків цигарок в паперовому конверті кожен, - знищити;

- зимову куртку із написом "поліція" повернути потерпілому;

- цифрові носії інформації (оптичні носії, карти пам`яті та інші), - зберігати в матеріалах досудового розслідування;

- печиво "Toniya вушка" вагою 0,196 кг, штрих-код: 2947803001965, крекер "Toniya брезель фрезень з сіллю" вагою 0,168 кг, штрих-код: 2952544001686, печиво "грона вушка" вагою 0,263 кг, штрих-код: 2917424002627, які зберігаються в камері речових доказів СУ ГУНП в Полтавській області за адресою: м.Полтава, вул.Сковороди, 2-Б, - повернути власнику;

- мийний засіб "GELYA" синього кольору, який зберігається в камері речових доказів СУ ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул.Сковороди, 2-Б, - повернути власнику;

- металевий складний ніж, вилучений 19.02.2026 під час огляду місця події, який зберігається в кімнаті речових доказів СУ ГУНП в Полтавській області за адресою: м.Полтава, вул.Сковороди, 2-Б, - знищити;

- речі, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 , повернути обвинуваченому;

- зразки букального епітелію на двох тампонах зондах, зрізи нігтьових пластин з обох рук, підбитки пальців та долонь обох рук, - зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши обвинуваченого негайно з-під варти в залі суду.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили вироком суду запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покласти на обвинуваченого такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: з`являтися до суду за першим викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи; не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу суду або прокурора; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 23984,15 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 15 копійок).

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 18 лютого 2026 року по 09 вересня 2026 року включно із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає 2 (двом) дням обмеження волі.

Затвердити мирову угоду, яка укладена 08 вересня 2026 року між обвинуваченим та потерпілим, за умовами якої:

Обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язується сплатити на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , грошові кошти в сумі 100000,00 грн у наступному порядку:

- до 08.09.2026 року 50000,00 (п`ятдесят тисяч) грн;

- до 01.10.2026 року 10000,00 (десять тися) грн;

- до 01.11.2026 року 10000,00 (десять тисяч) грн;

- до 01.12.2026 року 10000,00 (десять тисяч) грн;

- до 01.01.2027 року 10000,00 (десять тисяч грн);

- до 01.02.2027 року 10000,00 (десять тисяч грн).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження за цивільним позовом потерпілого.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1